Справа № 761/47007/19

Провадження № 1-кп/761/826/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120 191 001 000 068 88 від 19.07.2019, у якому

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Сватове Луганської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, яка офіційно не працевлаштована, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, не судима,

обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Строк дії застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжений по 15.08.2021, однак у зв`язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось за можливе судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор, з огляду на існування ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченої, а саме: переховування останньої від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, просив продовжити строк застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу.

Обвинувачена заперечувала щодо продовження утримання її під вартою, просила застосувати до неї запобіжний у вигляді домашнього арешту за адресою реєстрації.

Захисник також наполягала на відмові у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу, оскільки наведені прокурором ризики непроцесуальної поведінки її підзахисної втратили свою актуальність, тому що ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, переховуватись чи іншим чином перешкоджати розгляду справи наміру не має, отже її належну процесуальну поведінку може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Суд, заслухавши думки учасників, дослідивши наявні у суду матеріали, дійшов висновку про таке.

У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв`язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув`язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.

З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуть стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Таким чином, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.

Ризиками непроцесуальної поведінки обвинуваченої прокурором зазначені можливість переховування останньої від суду, здійснення незаконного впливу на потерпілих та свідків, та вчинення нею іншого злочину.

Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченої від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складність обставин справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченій дії пов`язані, зокрема, з діянням, яке кваліфіковане, як особливо тяжкий злочин, що вчинений шляхом умисного заподіянні потерпілому смерті.

Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинуваченої, її моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останню від позапроцесуальної поведінки: наявність постійного місця мешкання, родини, роботи, міцних соціальних зв`язків та будь-яких інших зв`язків з країною, у якій ведеться її переслідування.

З огляду на суспільну небезпечність та характер інкримінованих обвинуваченій дій, вчинених умисно з метою заподіяння потерпілому смерті, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення обвинуваченою зазначених прокурором позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству.

Також, враховуючи відсутність у обвинуваченої сім`ї, утриманців, міцних соціальних зв`язків, постійного місця мешкання на території м. Києва та місця роботи, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити ОСОБА_7 від вчинення дій з метою переховування, суд вважає, що наведений ризик переховування не втратив своєї актуальності.

Крім того, викладене, на переконання суду, свідчить про доведеність ризику вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачена може вчинити дії, спрямовані на незаконний вплив на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни останніми наданих раніше показань.

Таким чином, на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 не встановлені.

Суд також виходить з того, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення, що потягнуло смерть людини, має доволі високий ступінь суспільної небезпеки, враховує практику Європейського суду з прав людини, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченої, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За результатами встановлених судом обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 , спричинив загибель людини.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Продовжити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою по 07 жовтня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3