Справа № 752/3617/22

Провадження № 2/752/2124/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.10.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 , звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 вказувала, що 07.12.2021 Голосіївським районним судом м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу народилась донька ОСОБА_7 , яка проживає з позивачем у АДРЕСА_1 . У період шлюбу позивачем та відповідачем за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку, за згодою позивача зареєстровано за відповідачем. Позивач зазначає, що до декретної відпустки по догляду за дитиною вона працювала із серпня 2010 в АТ «ВТБ Банк» на посаді начальника сектору Управління по роботі з проблемною заборгованістю Департаменту банківських ризиків, а тому мала можливість заощадити суму коштів необхідну для придбання квартири.

Враховуючи викладене, позивач просить у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_6 право власності на квартири АДРЕСА_2 ; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що квартира була куплена особисто батьком ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , який оформив квартиру на свого сина, який є відповідачем по даній справі. Зауважив, що експертиза була проведена без участі сторони відповідача.

Суд, вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.05.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області 07.05.2011, про що зроблено відповідний актовий запис № 5. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - ОСОБА_10 , дружини - ОСОБА_10 .

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07.12.2021 розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Від шлюбу народилась дитина: донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 05.10.2012, про що зроблено відповідний актовий запис № 1714.

02.08.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було підписано договір про визначення порядку сплати аліментів, додаткових витрат на утримання дитини, участі батька у вихованні та утриманні дитини, визначення місця проживання дитини.

Відповідно до п. 2 вказаного договору, батьки домовились, що дитина буде проживати разом із матір`ю. Станом на день укладення даного договору ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Главою 8 СК України внормовано право спільної сумісної власності подружжя.

Як випливає із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них на мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба і т. і.) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначеною статтею сімейного законодавства встановлено презумпцію спільності майна подружжя, якщо не доведено, що майно належить дружині, чоловіку на праві особистої приватної власності, що врегульовано статтею 57 СК України, за змістом якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як випливає з роз`яснень в п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Виходячи з наведених положень законодавства та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Саме про таке застосування норм статей 57, 60 СК України зазначено в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 619/5624/14-ц (провадження № 61-4712св18), від 26 червня 2019 року у справі № 641/5115/16-ц (провадження № 61-19996св18), від 18 березня 2019 року у справі № 334/8276/15-ц (провадження № 61-20св19), від 24 квітня 2019 року у справі № 640/14686/16-ц (провадження № 61-25953св18).

Положення п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007 № 11, визначає, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Таким чином, придбане під час перебування сторін у шлюбі нерухоме майно є об`єктом спільної сумісної власності сторін і будь-яких доказів щодо належності цього майна лише відповідачу, на якого вони були зареєстровані, суду не надано.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (с. 1 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що предметом доказування спору про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно є не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи із серпня 2010 позивач постійно працювала в АТ «ВТБ Банк» на посаді начальника сектора Управління по роботі з проблемною заборгованістю Департаменту банківських ризиків, а тому мала можливість заощадити суму коштів необхідну для придбання квартири.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно № 299312772 від 14.02.2022 квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Згідно висновку експерта № 5597/23-42 від 15.05.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі № 752/3617/22 встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , станом на 10.05.2023 становить 4834652 грн.

Надані стороною позивача докази, які наявні в матеріалах справи, - підтверджують обґрунтованість позову та дають підстави для його задоволення. Разом з цим, стороною відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в спростування зазначених позивачем фактів.

Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов`язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Оцінка надається як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності на квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур