Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року                                                             Справа№200/2975/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в  порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року в розрахунку до 100000, 00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року в розрахунку до 100000, 00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених раніше виплат додаткової винагороди за цей період.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у письмові пояснення та докази (копії наказів, розпоряджень, доручень, тощо) щодо нарахування (не нарахування) та виплати (невиплати) ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. у період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року;  інформацію про виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових наказів (розпоряджень), які видавалися командиром Військової частини НОМЕР_2 ; накази (розпорядження) командира Військової частини НОМЕР_2 про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену п. 1 постанови КМУ від 28.02.2022 №168, (якщо такі видавалися в період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року);  інформацію про дні безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року залучено НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) (код ЄДРПОУ 14321765) до участі у справі №200/2975/23 в якості в якості другого відповідача.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року та копію позовної заяви разом із відзивом на позовну заяву відповідача 1 направлено відповідачу 2 за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та доставлено в електронний кабінет відповідача 2 11.09.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходить службу у у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 14.05.2022 року та був відряджений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що отримував додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, проте з жовтня по листопад 2022 року незважаючи на участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувалась. У зазначений період йому нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень щомісячно. Зазначив, що звернувся до відповідача із рапортом про нарахування та виплату зазначеної додаткової винагороди за спірний період, долучивши до нього довідку про підтвердження безпосередньої участі Позивача у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Сумської області від 08.01.2023 року №4252, яка видана командиром військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 прикордонний загін), проте відповідач відмовив, зазначивши, що вказана довідка не може бути підставою для включення позивача до наказу про виплату підвищеної винагороди до 100 000 гривень, оскільки не відповідає вимогам наказів Адміністрації державної прикордонної служби України від 30.07.2022 року №392-АГ та від 09.12.2022 року №628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168». Бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 09.10.2022 року по 31.10.2022 року, з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року в розрахунку до 100000, 00 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач із жовтня 2022 до січня 2023 року перебував у службовому відрядженні і виконував обов`язки на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_4 ) імені князя Володимира Великого. Стосовно довідки №4252 від 08.01.2023 року, виданої на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України №165 гриф від 16 вересня 2022 року, зазначив, що остання не відповідає встановленій формі, а також відсутні документи, у яких саме і фіксується факт та дні участі у бойових діях. Довідка видана з порушенням вимог її оформлення і не відповідає вимогам наказу №392-АГ. Окрім того, зазначив, що НОМЕР_3 прикордонним загоном не надавались документи, які є підставою для здійснення виплати збільшеної грошової винагороди (до 100 000 грн.). Крім того, зазначив, що листом від 29.11.2022 року №22/4820-22 вих. 105 прикордонний загін повідомив, що не вбачає підстав для надання довідок для виплати підвищеної додаткової винагороди до 100 000 грн. підрозділам НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ), за час їх перебування у відрядженні на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону.

Відповідач 2 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_6 ), та особою, що претендує на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідачі - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) та 105 прикордоний загон імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) (код ЄДРПОУ 14321765) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14 травня 2022 року №175-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 28 квітня 2022 року.

Відповідно до довідки щодо відрядження військовослужбовця, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , від 10 серпня 2023 року №12/1774, відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 №(гриф)/25-2075-Е солдата ОСОБА_1 передислоковано на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону, військовослужбовець з 09.10.2022 по 0.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону.

Судом встановлено на підставі архівної відомості за період з січня 2022 року по грудень 2022 року стосовно ОСОБА_1 , що позивач у липні-листопаді 2022 року отримав за ПКМУ № 168 (30 тис.) 0, 0, 83 225,81 грн. та 30 000,00 грн. відповідно.

Відповідно до довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , від 08 січня 2023 року №4252, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області: з 09.10.2022 по 31.10.2022 року; з 01.11.2022 по 30.11.2022 року; з 01.12.2022 по 31.12.2022 року; та з 01.01.2023 по 08.01.2023 року. Підстава: бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України № 165 гриф від 16 вересня 2022 року.

На звернення адвокатського об`єднання «Галицька правнича група» із адвокатським запитом № 170 в інтересах, зокрема, ОСОБА_1 стосовно надання інформації про проходження позивачем військової служби, 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого надано відповідь листом від 17.04.2023 року №22-2981-23-Вих., відповідно до якої накази про прибуття військовослужбовців 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) у ІНФОРМАЦІЯ_1 не видавались; довідки про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, зокрема, ОСОБА_1 від 08.01.2023 за № 4244 встановленим порядком видані керівництву підрозділу, де проходили службу вказані військовослужбовці в одному примірнику; відповідно до бойових розпоряджень начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 19.09.2022 № 276/гриф, від 25.09.2022 № 1348/гриф та від 25.10.2022 № 1697/гриф зазначені військовослужбовці приступили до виконання завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого. Бойові розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 19.09.2022 № 276/гриф, від 25.09.2022 № 1348/гриф та від 25.10.2022 № 1697/гриф надати немає можливості, оскільки мають обмежений гриф доступу; копії з журналу бойових дій надати не має можливості, оскільки їх облік та ведення здійснювалось безпосередньо у 2 прикордонній комендатурі швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону. Окрім того, надано витяги з рапортів заступника начальника загону коменданта 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника Івана ВАСИЛЕНКА від 03.11.2022 та від 01.12.2022. Окрім того, повідомлено, що копії вищезазначених рапортів направлено до НОМЕР_1 прикордонного загону, оскільки військовослужбовці 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону перебувають на фінансовому забезпеченні НОМЕР_1 прикордонного загону.

Відповідно до витягу з рапорту начальника загону коменданта 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (вх. № 1525 від 03.11.2022) викладено клопотання про здійснення доплати до додаткової винагороди із розрахунку 70 000,00 грн. пропорційно часу участі у бойових діях або заходах на підставі абз. 2 п. 1, п. 2 та 3 Наказу, наступним військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону за жовтень місяць 2022 року, зокрема, солдату ОСОБА_1 за період з 09.10.2022 по 31.10.2022 року - 23 дні.

Крім того, згідно до витягу з рапорту начальника загону коменданта 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (вх. № 1893 від 01.12.2022) викладено клопотання про здійснення доплати до додаткової винагороди із розрахунку 70 000,00 грн. пропорційно часу участі у бойових діях або заходах на підставі абз. 2 п. 1, п. 2 та 3 Наказу, наступним військовослужбовцям 2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону за листопад місяць 2022 року, зокрема, солдату ОСОБА_1 з 01.11.2022 по 30.11.2022 року - 30 днів.

Окрім того, на звернення адвокатського об`єднання «Галицька правнича група» із адвокатським запитом № 320 в інтересах, зокрема, ОСОБА_1 стосовно надання інформації про проходження позивачем військової служби, НОМЕР_1 прикордонним загоном надано відповідь листом від 10.06.2023 року №20-4955-23-Вих., відповідно до якої надати інформацію та/або належним чином засвідчені копії (витяги) з Журналу бойових дій, Книги оперативно-службової діяльності та Журналу надходження розпоряджень прикордонної комендатури швидкого реагування № 2 НОМЕР_1 прикордонного загону, стосовно, зазначених у запиті військовослужбовців не вбачається за можливе, оскільки відповідні документи містять інформацію, яка обмежена у доступі.

На звернення позивача із рапортом від 22.05.2023 року НОМЕР_1 прикордонним загоном надано відповідь листом від 25.05.2023 року №11/4308-23-Вих., відповідно до якої довідка від 08.01.2023 року № 4252 надана з порушенням вимог її оформлення і не відповідає вимогам наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року № 392-АГ «Про реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», від 09 грудня 2022 року № 628-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168». У довідці №4252 у графі «Підстава:» зазначено лише бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України №165 (гриф) від 16.09.2022 року відповідно якого позивача у складі підрозділу було направлено до НОМЕР_3 прикордонного загону для виконання бойових завдань, при цьому, документи які саме і підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах та кількість таких днів – журнал бойових дій, рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу у довідці не зазначені. Тобто у наданій довідці відсутнє посилання на документи, які підтверджують як безпосередню участь у бойових діях або заходах, так і кількість днів такої участі за які нараховується підвищена грошова винагорода до 100 000 грн. пропорційно кількості днів такої участі. Враховуючи зазначене, довідка №4252 від 08.01.2023 року видана командиром військової частини НОМЕР_4 не може бути підставою для включення позивача до наказу про виплату підвищеної винагороди до 100 000 грн. Додатково зазначено, що у разі надання 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого НОМЕР_1 прикордонному загону підтверджуючих документів у відповідності до вимог наказу №392-АГ (наказу №628-АГ) щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, позивачу буде нарахована та виплачена підвищена додаткова винагорода до 100 000 грн за відповідні періоди (дні) такої участі.

Відповідно до витягу з наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 03 листопада 2022 року №456-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону додаткову винагороду в розмірі із розрахунку 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби в період з 01.04.2022 по 31.10.2022. Відповідно до додатку 1 наказу від 03.11.2022 року №456-ОС зазначено ОСОБА_1 у період з 01.10.2022 по 31.10.2022 року у розмірі 30 000 грн.

Відповідно до витягу з наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 02 грудня 2022 року №503-ОС «Про виплату додаткової винагороди» наказано виплатити військовослужбовцям НОМЕР_1 прикордонного загону додаткову винагороду в розмірі із розрахунку 30 000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад. Відповідно до додатку 1 наказу від 02.12.2022 року №503-ОС зазначено ОСОБА_1 у період з 01.11.2022 по 30.11.2022 року у розмірі 30 000 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не нарахування та не виплати відповідачем позивачу у період з 09.10.2022 по 30.11.2022 року включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 3 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Адміністрація Держприкордонслужби відсутня у цьому переліку.

З урахуванням цього, а також віднесення МВС до органів, якими спрямовується і координується діяльність Держприкордонслужби, Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджена наказом саме Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 (далі - Наказ МВС №558).

Цей наказ містить загальні положення щодо правил та умов виплати грошового забезпечення відповідача та аналогічно із Законом № 2011 передбачає у його структурі таку складову, як одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в редакції, яка застосовується з 01 вересня 2022 року.

Пунктом 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533 (далі - Положення).

Згідно пунктів 1, 2 Положення Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Адміністрація Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

На підставі пункту 9 Положення Адміністрація Держприкордонслужби в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів МВС видає директиви, накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

30 липня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби відповідно до пункту 2-1 Постанови № 168 був виданий наказ № 392-/0/81-22-АГ Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Наказ № 392-/0/81-22-АГ), який введений в дію з 01 серпня 2022 року.

З 01 грудня 2022 року був введений в дію та застосовується наказ Адміністрації Держприкордонслужби № 628/0/81-22-АГ від 09 грудня 2022 року Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Наказ № 628/0/81-22-АГ).

Згідно з частиною 3 статті 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.

Питання державної реєстрації регулюється Указом Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Набувають чинності такі акти через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 (далі - Положення), наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.1996 № 468.

Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.

Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін`юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм (правил поведінки), що, зокрема, зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Частинами першою та сьомою статті 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода військовослужбовця та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі №812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17, 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21.

Таким чином, оскільки Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, які проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, тому вказані Накази підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Проте, Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ не містять відомостей про їх реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку.

Отже, незареєстровані в Міністерстві юстиції України Накази № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ не пройшли правової експертизи і не набули чинності у порядку, встановленому законодавством, і не можуть прийматись до виконання та не викликають правових наслідків, а тому суд погоджується з аргументами апелянта представника позивача в цій частині.

З наведених підстав суд не приймає доводи відповідача, що Накази №392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ є обов`язковими вимогами командира для їх виконання військовослужбовцями згідно зі статтею 6 Закону України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» та статтею 37 Закону України від 24.03.1999 № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України».

У розумінні Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом вважається форма реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим(и) певних дій по службі.

Крім того, щодо необхідності оприлюднення та державної реєстрації Наказів № 392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ свідчить той факт, що Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», були затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року № 36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.

Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які визначають механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, були затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 січня 2023 року № 36 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252.

Проте, зазначений Порядок введений в дію з 01 лютого 2023 року, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.

Згідно статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указами Президента України №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» введений воєнний стан та оголошена мобілізація.

Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судами на території України діє особливий період.

Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначений Інструкцією, яка затверджена наказом Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.03.2016 № 188, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 2016 року за № 488/28618 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України […] за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях […] чи в антитерористичній операції […], інших заходах в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції безпосередня участь у бойових діях визначається у разі: виконання прикордонним підрозділом бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ).

Пунктом 3 розділу IV Інструкції встановлено, що безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження) начальника органу Держприкордонслужби; запису в журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; рапорту (донесення) начальника (командира) прикордонного підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях.

До рапорту долучаються підписані начальником органу Держприкордонслужби (командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях.

Кожен аркуш списків завіряється підписом начальника органу Держприкордонслужби (начальника штабу, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою органу Держприкордонслужби; бойового донесення.

Згідно з пунктом 4 розділу IV Інструкції документи про безпосередню участь у бойових діях подаються начальником органу Держприкордонслужби за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО, ООШ).

Орган військового управління (штаб АТО, ООШ) розглядає документи, зазначені в пункті 3 цього розділу, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди. (Пункт 5 розділу IV Інструкції).

Відповідно до пункту 6 розділу IV Інструкції на підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО, ООШ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях органом Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях.

На підставі пункту 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

При цьому виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.

Підрозділи НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) охороняють ділянку державного кордону з російською федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області (https://dpsu.gov.ua/ua/structure/chastini-centralnogo-pidporyadkuvannya/ chernigivskiy-prikordonniy-zagin/).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.

Водночас, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.

В межах позовних вимог та предмету спору у цій справі позивачем не оскаржується бездіяльність начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) щодо нескладання та ненаправлення відповідачу інформації та документів (в тому числі довідок), передбачених наказом № 392, стосовно позивача.

Отже, суд не може надавати оцінки таким діям (бездіяльності) НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_4 ) в межах цієї справи.

Суд не приймає доводи позивача, що підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях є бойові накази (розпорядження), оскільки сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.

Суд не приймає, як доказ, довідку Військової частини НОМЕР_4 від 08.01.2023р. №4252, оскільки вказана довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.

Судом встановлено, що зазначена довідка була видана на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 року № 165 гриф.

Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись  КАС України, суд

                                                         В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 01 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.     

Суддя                                                                                   О.В. Троянова