Справа № 587/36/23

                                                      РІШЕННЯ

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

додаткове

02 листопада 2023 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненко О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., представника відповідача Бикової Р.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу заявою представника позивача адвоката Тетері І.А. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – АТ «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 були повністю задоволені.

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила зменшити розмір витрат на правову допомогу до 500 гривень.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу 02 жовтня 2023 року представник позивача – адвокат Тетеря І.А. подав до Сумського районного суду Сумської області договір про надання правової допомоги № 21/12-01 від 06.12.2021, додаткову угоду №1, додаток №3, меморіальний ордер на суму 10 000 грн від 05.12.2022 (а.с.32-41) ; акт № 2 приймання-передачі наданих послуг від 29.09.2023 ( а.с.223 зі звороту, квитанцію та платіжну інструкцію від 28.09.2023 року на суму 5 000 грн.

 Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

– надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

– складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

– представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

 За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

 Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків  тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

         Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

 При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які

02 жовтня 2023 року представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі щодо стягнення витрат на правову допомогу, тобто в строк, передбачений положенням статті 141 ЦПК України.

02 листопада 2023 року представник відповідача адвокат Бикова Р.Ю. подала до суду клопотання в якому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача про недійсність меморіального ордеру, що на момент платежу 05.12.2022 меморіальні ордери банківськими установами не складалися, оскільки видання банківськими установами меморіальних ордерів не передбачено законодавством України. Оскільки зміна форм розрахункових документів (платіжне доручення, меморіальний ордер, платіжна вимога, платіжна вимога-доручення) на платіжну інструкцію відбулося відповідно до п.п.2 п.3 Постанови НБУ від 16.09.2021 року № 93 «Про затвердження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України», яка зобов`язувала банки внести відповідні зміни до регламентів роботи своїх систем автоматизації, формування балансів за день та іншої звітності до 01 квітня 2023 року.

Крім того, згідно меморіального ордеру № 392369565 від 5 грудня 2022 року платником вказано ОСОБА_1 , призначення платежу оплата по Додатку № 3 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 21/12-01 від 06.12.2021 року, одержувач ОСОБА_4 ( а.с.41), тому суд визнає даний доказ належним.

Разом з тим суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 7 000 гривень, що буде співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи і на думку суду, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

                                        В И Р І Ш И В :

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , іпн НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( іпн НОМЕР_3 ) 7 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                        О.А.Степаненко