Справа № 761/47007/19

Провадження № 1-кп/761/1021/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 191 001 000 068 88 від 19.07.2019, у якому

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Сватове Луганської області, громадянка України, українка, з середньою освітою, яка офіційно не працевлаштована, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, не судима,

обвинувачується за ч. 1 ст. 115 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

До обвинуваченої ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого рішенням суду продовжений по 11.12.2022. Однак, у зв`язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось за можливе, прокурор просив продовжити строк тримання ОСОБА_7 під вартою, оскільки наполягав на актуальності ризиків не процесуальної поведінки обвинуваченої, тому що з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченій, остання може переховуватись від суду, здійснити незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання державного обвинувача, наполягала на зміні запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку прокурора.

Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.

У силу ч. 1 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини 3 вказаної статті за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Порядок вирішення наведеного вище питання визначений Главою 18 КПК та передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

У той же час Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) - є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Статтею 9 КПК визначено, що під час кримінального провадження суд зобов`язаний керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого обвинувачений обмежується у свободі у зв`язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності, яка у силу рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув`язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.

Також, у справі «Лабіта проти Італії» ЄСПЛ зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

У цьому контексті ЄСПЛ наголосив, що органи державної влади зобов`язані захищати права фактичних і потенційних потерпілих від насильницьких нападів відповідно до статей 2, 3 та пункту 1 статті 5 Конвенції.

У своєму рішенні у справі «Мерчеп проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що в деяких випадках стосовно особливо тяжких злочинів великого значення набувають характер і тяжкість висунутих обвинувачень, які свідчать проти звільнення особи та на користь тримання його під вартою.

З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуть стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання подальшому судовому розгляду кримінального провадження.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , вступила у словесний конфлікт зі своїм знайомим ОСОБА_8 , під час якого у ОСОБА_7 сформувались особисті неприязні відносини та виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .

З обвинувального акту вбачається, що у подальшому ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті з мотиву особистих неприязних стосунків, взяла предмет, що має колюче-ріжучі властивості, а саме - кухонний ніж, наблизилась до ОСОБА_8 та нанесла останньому зазначеним предметом не менше одного удару в область передньої поверхні лівої грудної частини тулуба останнього, тобто в ділянку, де знаходяться життєво важливі органи людини.

Внаслідок вищеописаних дій ОСОБА_8 спричинена горизонтальна колото-різана рана на передній поверхні грудної частини тулуба зліва, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_8 .

Отже, характер інкримінованих обвинуваченій дій, що полягали у свідомому, умисному заподіянні іншій особі смерті, свідчить про небезпідставність висновку про наявність високої ймовірності вчинення обвинуваченою позапроцесуальних дій з метою переховування від суду.

Викладене, на переконання суду, свідчить про актуальність ризику переховування обвинуваченої від суду, з метою уникнення покарання.

Крім того, враховуючи, що обвинувачена не має офіційного та стабільного джерела доходу, не виключено, що остання може вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання доцільним продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.

При цьому відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 , призвів до загибелі людини.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою по 05 лютого 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3