Номер провадження: 33/813/1762/23

Номер справи місцевого суду: 503/869/23

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,

при секретарі Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №257532 від 25.07.2023, 25 липня 2023 року о 18.50 год, прикордонним нарядом «Супровід транспортних засобів» на залізничній станції « Абомелікове» в с. Петрівка, Подільського району Одеської області, на відстані 4 000 м від лінії державного кордону України було виявлено ОСОБА_1 , який намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова у районі проміжного знаку №0280 на напрямку с. Петрівка (Україна) – с. Плоть (Республіка Молдова) поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку без вантажу з документами, що посвідчують його особу. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 за №1777-XII, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (а.с. 2-4).

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн (а.с. 11-12).

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, 19 серпня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року є незаконною і необґрунтованою тому просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (а.с. 18-28).

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року, мотивуючи тим, що в судовому засіданні під час проголошення постанови він присутній не був, про розгляд справи належним чином не повідомлявся, копію оскаржуваної постанови суду отримав 18 серпня 2023 року.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року.

Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Держава Україна, керуючись Конституцією України, Декларацією про державний суверенітет України та Актом проголошення незалежності України, неухильно проводить політику миру, виступає за зміцнення безпеки народів України виходячи із принципів непорушності державних кордонів, які є відображенням територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності, суверенітету та єдності України. Державний кордон України є недоторканним. Будь-які порушення його рішуче припиняються.

Відповідно до ст. ст. 8-9, 35 Закону України «Про державний кордон України» режим державного кордону України - порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утримання державного кордону України, провадження різних робіт, промислової та іншої діяльності на державному кордоні України - визначається цим Законом, іншими актами законодавства України і міжнародними договорами України.

Перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон із додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Визнаючи винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №2257532 від 25.07.2023, який підписаний ОСОБА_1 (а.с. 2);

2)рапортом в якому інспектором прикордонної служби викладені обставини виявлення ОСОБА_1 , який намагався перетнути державний кордон України (а.с. 3);

3)письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.07.2023, де він власноручно вказав, що дійсно намагався перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску та дізнався через телеграм-канал, що можна вчинити ці дії в Кодимському районі Одеської області. Підтвердив факт затримання його прикордонниками 25 липня 2023 року близько 18.50 год в с. Петрівка, також вказав, що щиро розкаюється (а.с. 4);

4)заявою ОСОБА_1 в якій він вказав, що підтверджує спробу незаконного перетинання державного кордону України в Республіку Молдова, свою вину визнає в повному обсязі (а.с. 5);

5)схемою затримання ОСОБА_1 під час спроби незаконного перетинання державного кордону України (а.с. 7).

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що він не мав наміру незаконно перетинати державний кордон України, а лише прямував до м. Одеси, при цьому наявні в матеріалах справи пояснення, в яких він визнає свою вину написані під психологічним тиском та погрозою фізичної розправи, оскільки на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу. Відповідна версія викладена лише на стадії апеляційного перегляду справи, після отримання правової допомоги, а тому оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що уповноважені особи прикордонної служби, які виявили ОСОБА_1 та склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення були упередженими при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в них були підстав для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про їх зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі не посилався ОСОБА_1 ..

Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення та інших документів, які містяться у матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів адміністративного правопорушення, були незаконними та протиправними. У матеріалах справи немає відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами про незаконність дій прикордонного наряду або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку.

Безпідставними також є доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми процесуального права, а саме вимоги ст. 277-2 КУпАП, чим допустив порушення права на захист, з огляду на наступне.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи повісткою, із зазначенням дати і місця розгляду справи, не пізніше як за три доби до розгляду справи.

При цьому матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був достатній мірі проінформований, що відносно нього складений протокол про адміністративне правопорушення, що підтверджується його особистим підписом в протоколі, також його поясненнями від 25.07.2023. ОСОБА_1 також достовірно було відомо, що справа про адміністративне правопорушення розглядатиметься у Кодимському районному суді Одеської області 26 липня 2023 року о 11.00 год, про що свідчить подана ним заява від 25.07.2023 про розгляд справи без його участі, тому доводи у цій частині не є підставою для скасування постанови суду.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 204-1 КУпАП розглядаються протягом доби, а тому не повідомлення ОСОБА_1 повісткою, із зазначенням дати і місця розгляду справи, не пізніше як за три доби до розгляду справи, в даному випадку не може визнатись порушенням норм процесуального права чи порушенням права особи на захист.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Зазначений висновок суду також відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 26 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький