Постанова

Іменем України

25 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 369/8577/22

провадження № 61-11870св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова Світлана Василівна, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крижовий Денис Васильович, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В., ОСОБА_3 , у якому просив:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0, 1948 га, кадастровий номер 3222480401:01:001:0049, у державному земельному кадастрі, розташованої за адресою: с. Білогородка, Бучанський район, Київська область, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, власником якої зазначено ОСОБА_2

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0, 1948 га, кадастровий номер 3222480401:01:001:0049, розташовану за адресою: с. Білогородка, Бучанський район, Київська область, та визнати за ОСОБА_1 право власності на цю ділянку.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що встановлений факт смерті відповідача ОСОБА_2 до відкриття провадження у справі дає підстави для висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки останній не міг бути стороною у справі у зв`язку із припиненням його цивільної процесуальної правоздатності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій положень статті 255 ЦПК України, що призвело до помилкового їх ухвалення.

В обґрунтування доводів скарги заявник вказав, що спірна земельна ділянка, щодо якої позивачем було ініційовано судовий спір, не ввійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки була зареєстрована за ним після його смерті. Вказане підтверджує, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем у цій справі, а тому суд безпідставно не залучив до участі у розгляді справи в якості відповідачів Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області та Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування її з чужого незаконного володіння

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року витребувано у Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис про смерть відповідача ОСОБА_2 .

Згідно із актовим записом про смерть № 88 від 19 жовтня 2012 року, складеним виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент

її народження.

У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб,

які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення

в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі

у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане

з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої

в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи

в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження

у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки чинним законодавством України

не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25

ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною

у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених

до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду

у порядку цивільного судочинства.».

Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження

№ 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі

№ 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) від 09 жовтня 2023 року в справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186св23) та багатьох інших.

Судова практика з указаного процесуального питання є сталою

та сформованою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено,

що ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до ОСОБА_2 у вересні 2022 року. Після відкриття провадження у справі до суду надійшли відомості, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа

не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1

частини першої статті 255 ЦПК України).

Установивши, що смерть відповідача настала до звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом, місцевий суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд мав би залучити правонаступника померлої особи або залучити до участі у справі належного відповідача, а не закривати провадження у справі, є помилковими, оскільки такі процесуальні дії можливі лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Основні аргументи касаційної скарги полягають у переконанні заявника щодо незаконності набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, а також необхідності установити вказані обставини, проте оцінку цим доводам суди попередніх інстанцій мали обов`язок надати лише в межах судового розгляду, який в силу процесуального закону був унеможливлений внаслідок припинення правоздатності відповідача до моменту відкриття провадження у справі.

Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара