справа № 2-2675/11

№ провадження 6/208/117/23

УХВАЛА

Іменем України

03 жовтня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в складі: Головуючого, судді – Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ВЕКТОР ПЛЮС" про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 2-2675/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

30 листопада 2011 р. заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені.

До Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ВЕКТОР ПЛЮС" про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 2-2675/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви посилається на те, що 28 листопада 2012 р. між Публічними акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» було укладено договір факторингу №15, у відповідності до умов якого, банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, в тому числі права вимоги за кредитним договором № 0311/1206/88-128 від 18.12. 2006року.з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 (правонаступник ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «ФК «Вектор Плюс», код за ЄДРПОУ:38004195.

28 листопада 2012 року   укладено договір між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс`про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 6970, за умовами якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюються на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р. № 15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, в тому числі права  вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, в тому числі права вимоги за Іпотечним договором № 0311/1206/88-128-Z-1 від 18 грудня 2006 року, що  укладений між АКБ «ТАС – Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитними договором № 0311/1206/88-128-Z-1 від 18 грудня 2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКБ «ТАС – Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 (правонаступник ВАТ «Светбанк», ПАТ «Светбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відтак право вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки повністю перейшли до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Враховуючи вищевикладене, просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні.

Представник заявника ТОВ "ФК "Вектор Плюс" в судове засідання не з`явився, проте в поданій заяві просить слухати справу в його відсутність, заяву підтримує повністю.

Боржник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 листопада 2011 р. заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»: заборгованість за кредитом - 73 468, 43 грн. сімдесят три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 43 копійки); заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 29 798, 52 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім тисяч 52 копійки); пеня за пропуском строку платежів, за несвоєчасне погашення кредиту - 15 403, 50 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста три гривні 50 копійок); витрати судового збору - 1186, 70 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 70 копійок); витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 120, 00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок), а всього 119 977, 15 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень 15 копійок).

Правовою підставою для стягнення вказаної заборгованості слугувало порушення боржником - ОСОБА_1 умов кредитного договору № 0311/1206/88-128 від 18 грудня 2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами (далі за текстом - Кредитний договір), що укладений між АКБ «ТАС - Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 (правонаступник BAT «Сведбанк», ПАІ «Сведбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Станом на 16.08.2023 рік відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2675-2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»: заборгованість за кредитом - 73 468, 43 грн. (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 43 копійки); заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 29 798, 52 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім тисяч 52 копійки); пеня за пропуском строку платежів, за несвоєчасне погашення кредиту - 15 403, 50 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста три гривні 50 копійок); витрати судового збору - 1186, 70 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 70 копійок); витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 120, 00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок), а всього 119 977, 15 грн. (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят сім гривень 15 копійок) не має.

28 листопада 2012 р. між Публічними акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» було укладено договір факторингу №15, у відповідності до умов якого, банк відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, в тому числі права вимоги за кредитним договором № 0311/1206/88-128 від 18.12. 2006року.з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКБ «ТАС-Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 (правонаступник ВАТ «Сведбанк», ПАТ «Сведбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «ФК «Вектор Плюс», код за ЄДРПОУ:38004195.

28 листопада 2012 року укладено договір між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс`про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 6970, за умовами якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюються на підставі договору факторингу від 28.11.2012 р. № 15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, в тому числі права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором, в тому числі права вимоги за Іпотечним договором № 0311/1206/88-128-Z-1 від 18 грудня 2006 року, що укладений між АКБ «ТАС – Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитними договором № 0311/1206/88-128-Z-1 від 18 грудня 2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКБ «ТАС – Комерцбанк», код за ЄДРПОУ 19356840 (правонаступник ВАТ «Светбанк», ПАТ «Светбанк»), та фізичною особою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відтак право вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки повністю перейшли до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади  і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження  № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13 (провадження № 61-10801св21), щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вказаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження    № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18), незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно, лише до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження).

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Такий висновок про застосування статті 442 ЦПК України, викладений  у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року   у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

З урахуванням наведеного, для вирішення питання щодо заміни сторони  у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 10 серпня 2022 року у справі № 127/2-2509/09 (провадження № 61-2001св22),  від 15 лютого 2023 року у справі № 520/17203/13 (провадження   № 61-4475св22).

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року (Справа № 2-170/2010 провадження № 61-465св23) зазначено, що для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження в якому ставиться таке питання. В випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про зміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 55, 256-260, 264, 353, 442, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ВЕКТОР ПЛЮС" про заміну стягувача у виконавчому листі по справі № 2-2675/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

                       Суддя                                                                                         Похваліта С. М.