№ 274/3388/13-ц

провадження № 2/0274/33/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Замеги О.В., при секретарі Павлюк - Жук А.В., за участю відповідача ОСОБА_1, представників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, в якому просить виділити їй в натурі 1/2 частину будинку № 36 на вул. Південній в м. Бердичеві згідно технічного паспорту з господарськими спорудами.

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем перебувала в шлюбі з 10.08.1991 року. 27.05.2008 року шлюб між ними розірвано. На її утриманні залишилися діти: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Перед розірванням шлюбу вони домовилися з відповідачем про добровільний поділ спільного майна, однак відразу після розлучення він відмовився ділити дане майно, сказав, що все майно його він його ділити не буде. У період шлюбу ними був придбаний будинок № 36 з господарськими спорудами за адресою: вул. Південна в м. Бердичеві. На сьогоднійшній час, згоди з відповідачем, щодо користування будинку, що є їх спільною власністю не має. Відповідач перешкоджає їй і їх спільним дітям належним чином користуватися власністю, а саме не пускає їх до спільного помешкання.

В судове засідання позивачка не з"явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності позовні вимоги підтримує.

У відкритому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2, позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того просив поділити будинок згідно варіанту 1 проведеної експертизи. В попередніх судових засіданнях позивачка і її представник пояснили, що про те, що відповідач не бажає поділити спірний будинок позивачка дізналася, тільки після повернення в 2013 року за кордону, де вона з 2009 року перебувала на заробітках.

У відкритому судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_3, вимоги позовної заяви не визнали, оскільки вважають, що спірний будинок хоча був і придбаний під час шлюбу, але за кошти позичені матір"ю ОСОБА_1- ОСОБА_7 і належить відповідачу згідно рішення суду. Крім того вважають, що позивачкою пропущенні строки звернення до суду, а тому просили в позові відмовити.

Третя особа - ОСОБА_8 в судове засідання не з”явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності.

Заслухавши пояснення свідків, з”ясувавши обставини справи, на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 10.08.1991 року, даний факт сторони не оспорюють.

Даний шлюб між сторонами був розірваний 27.05.2008 року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу(а.с.6).

Від шлюбу мають дітей: дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В період шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, останнім 19.10.1998 року був придбаний будинок № 36 з господарськими спорудами за адресою: вул. Південна в м. Бердичеві, що підтверджується договором купівлі – продажу( а.с.7).

У відповідності до вимог ст. 22 Кодексу про шлюб та сім"ю Української РСР, який діяв на момент придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Частиною 2 даної статті передбачено, що подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятим веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. 24 Кодексу про шлюб та сім"ю Української РСР роздільним майном подружжя, є майно, яке належало кожному з подружжя, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку, успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідач і його представник не надали суду доказів, що даний будинок(кошти на його придбання) були одержані відповідачем в дар, або в порядку спадкування, оскільки з цих питань ніяких належних договорів не укладалися.

Що стосується доводів відповідача і його представника, що даний будинок є його особистою власністю, оскільки це встановлено рішенням суду від 30.06.2010 року(а.с. 55-57), то на думку суду, вони є безпідставними виходячи з наступного.

Дійсно заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок особистою приватною власністю та про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом у зв"язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин. Даним рішенням було визнано за ОСОБА_9 право особистої приватної власності на житловий будинок № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області, та визнано ОСОБА_4 такою, що втратила право на користування даним будинком(а.с. 55-57).

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_4 06.11.2013 року звернулася до суду з заявою про скасування вказаного заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 18.12.2013 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення, вказане заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок особистою приватною власністю та про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом у зв"язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин було скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку( а.с. 77-78 цивільної справи 274/6912/13-ц).

24.03.2014 року позивач ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні під час розгляду вищевказаної справи, подав суду заяву про закриття провадження в цивільній справі.

Ухвалою суду від 24.03.2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок особистою приватною власністю та про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом у зв"язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин закрито( а.с. 75, та а.с. 102 цивільної справи 274/6912/13-ц).

Дана ухвала вступила в законну силу.

А тому суд вважає, що даний житловий будинок № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1.

Згідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім"ю Української РСР у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними.

Аналогічні норми передбаченні і нормами Сімейного Кодексу України.

Так, відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 даного Кодексу передбачено, що майно, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Частиною другою даної статті передбачено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідачем і його представником не надано суду доказів, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була досягнута домовленість, або передбачено шлюбним контрактом розмір із зазначення часток майна, а тому суд вважає, що їх частки в спірному майні повинні бути рівними, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ даного спірного майна, набутого подружжям у шлюбі, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується визначення можливого варіанту розподілу будинку, то суд вважає, що спірний будинок підлягає розподілу згідно 2 варіанту передбаченого висновком № 554/07.14 судово будівельно- технічної експертизи від 22.07.2014 року(а.с. 127-150).

Дозвіл на переобладнення згідно даного варіанту наданий рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 13.02.2015 року № 58(а.с.212).

Що стосується заяви відповідача і його представника ОСОБА_3 про застосування позовної давності, то суд вважає, що підстав для її застосування не має з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного Кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідачем і його представником не надано суду доказів, про те, що ОСОБА_4 довідалася, або могла довідатися про порушення її майнового права після розірвання шлюбу, а саме в 2008 році.

Також суд вважає, що в позовній заяві позивачка помилково зазначила, що відповідач відразу після розлучення відмовився ділити дане майно, про що позивачка пояснила в судовому засіданні.

Крім того з показів свідків, які були допитанні в судовому засіданні, так із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 довідалася про порушення її права тільки в 2013 році після повернення з Португалії, де вона перебувала на заробітках.

Так, свідки ОСОБА_1, ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що позивачка і відповідач є їх батьками. Коли батьки в 2008 році розірвали шлюб ОСОБА_1 пішов з дому сказавши, що йому нічого не треба, він все залишає дітям. До жовтня 2009 року вони проживали в спірному будинку з матір"ю, доглядаючи будинок, зробивши там ремонт. В 2009 році їх мати змушена була поїхати на заробітки до Португалії, а вони залишилися проживати самі в будинку під наглядом тітки і бабусі. В подальшому, точної дати вони сказати не можуть, в будинок повернувся проживати їх батько з другою жінкою і сказав, що він буде проживати в будинку і якщо їх щось не влаштовує вони можуть йти з будинку. Після чого вони переїхали проживати до своєї тітки - ОСОБА_10. Спілкуючись по телефону з матірі"ю вони сказали, що батько вигнав їх з будинку, на що вона відповіла, що коли повернеться на Україну то розбереться з батьком. Про те, що батько оформив будинок на себе та виписав їх маму, вони і ОСОБА_4 дізналися тільки в 2013 році. До цього спору між батьками щодо поділу будинку на було.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона часто відвідувала родину ОСОБА_4, оскільки є рідною сестрою ОСОБА_4, а тому їй були відомі всі обставини придбання будинку, розірвання шлюбу між сторонами, і подальше життя як дітей, так і ОСОБА_4. Так, їй відомо, що даний спірний будинок був придбаний сторонами в шлюбі і за їх власні кошти, оскільки вони обоє займалися бізнесом. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 залишив будинок, повідомивши, що все залишає дітям. Вона хоче зазначити, це він говорив це не одноразово. В подальшому ОСОБА_4 з двома дітьми проживала в спірному будинку. Зробила там ремонт, доглядала за будинком. В зв"язку з скрутним матеріальним становищем ОСОБА_4 була вимушена в жотні 2009 року поїхати на заробітки до Португалії. Діти залишилися проживати самі в будинку. В подальшому відповідач повернувся проживати до будинку з іншою жінкою, і вигнав дітей, оскільки він створив нову сім"ю і діти йому заважали. Діти її сестри переїхали проживати до неї. Про те, що відповідач оформив будинок на себе, ОСОБА_4 дізналася тільки в 2013 році коли повернулася із заробітків і стала розбиратися чому відповідач перестав платити аліменти. До поїздки позивачки на заробітки до Португалії будь-якого спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо поділу спірного майна не було.

Також даний факт в судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_11, яка пояснила, що подружжя ОСОБА_1 знає з 1999 року. З їх слів їй відомо, що будинок був придбаний ними за спільні кошти. В 2008 році ОСОБА_1 розлучилися. ОСОБА_1 пішов з будинку повідомивши, що все залишає дітям. В 2009 році ОСОБА_4 виїхала на заробітки до Португалії, а діти залишилися проживати в будинку. В подальшому ОСОБА_1 повернувся до будинку і вигнав дітей, які пішли жити до своєї тітки. Коли в травні 2013 року ОСОБА_4 повернулася до України, то дізналася, що рішенням суду власником будинку визнано її колишнього чоловіка, а її знято з реєстрації, про цей факт їй розповіла ОСОБА_4 особисто, коли перебувала в неї в гостях.

Як вбачається з копії закордонного паспорту ОСОБА_4 перебувала за кордоном з 22.10.2009 року по 03.05.2013 року( а.с. 183, 184).

Крім того як вбачається з матеріалів цивільної справи № 274/69/12/13-ц позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7 про визнання права власності на житловий будинок особистою приватною власністю та про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом у зв"язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин заочне рішення суду в даній справі ОСОБА_4 отримала тільки 04.11.2013 року, що підтверджується її заявою(а.с. 46 цивільної справи № 274/69/12/13-ц).

А тому суд вважає, що про порушення її майнового права позивачка дізналася в 2013 року, і строк звернення до суду нею не пропущено, а тому є правові підстави для задоволення позову ОСОБА_4.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягнення з відповідача на користь позивачки судовий збір, оскільки його понесення підтверджено документально( а.с.1).

Керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 85, 88, 209, 212 – 214 ЦПК України, ст.ст. 257, 328, 368 ЦК України, ст.ст. 60, 63, 68, 70, 72 СІмейного Кодексу України, ст.ст. 22, 24, 25, 28 Кодексу про шлюб та сім"ю Української РСР, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Поділити спільно нажите майно подружжя - будинок № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області, виділивши у власність ОСОБА_4 1/2 частину, що становить 50/100 ідеальних частин, будинку № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області:

- коридор 1-1 площею 2.0 кв.м.;

- жила кімната 1-4 площею 11.7 кв.м.;

- жила кімната 1-5 площею 11.7 кв.м.;

- кладова 1-6 площею 2.7 кв.м.

- кухня 1-7 площею 2.7 кв.м;

- сарай 1/2 " Б -1", всього майна на загальну суму 166402 гривень.

Поділити спільно нажите майно подружжя - будинок № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області, виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частину, що становить 50/100 ідеальних частин, будинку № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області:

- коридор 1-1 площею 6.1 кв.м.;

- жила кімната 1-2 площею 11.4 кв.м.;

- жила кімната 1-3 площею 17.7 кв.м.;

- сарай 1/2 " Б -1", всього майна на загальну суму 164098 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1152 грн..

Для ізоляції окремих частин в будинку № 36 по вул. Південній в м. Бердичеві, Житомирської області зобов”язати ОСОБА_4 закрити дверну пройму з кімнати поз. 1-3 в кімнату поз. 1-5, закрити дверну пройму з коридора поз. 1.1 в кухню поз. 1-7.

Зобов"язати ОСОБА_1 облаштувати прохід з кімнати поз. 1-3 в кімнату поз. 1-2.

На виконання вимог Державних будівельних норм зобов”язати ОСОБА_4 в коридорі поз. 1.1 змурувати перегородку, розділивши коридор на дві частини. Одна частина коридору площею 2.9 кв.м. для здійснення проходу з коридору в кімнату поз. 1-5. Друга частина коридору поз. 1-1 площею 6.1 кв.м. для здійснення проходу в кімнату поз.1-2. Облаштувати дверну пройму з наступним встановленням дверного блоку з комомри поз.1-6 в частину коридора поз. 1-1 площею 2.0 кв.м., кладову поз. 1.6 переобладнати під тамбур, обладнати тамбур дверною проймою з наступним встановленням дверного блоку для забезпечення окремого входу в ізольовану частину будинку. Демонтувати перегородку між кімнатами поз. 1-4 та поз. 1-5 збільшивши таким чином жилу площу кімнати.

Зобов"язати ОСОБА_1 змінити функціональне призначення кімнати поз. 1-2 та переобладнати її під кухню.

Кожну із виділених частин будинку необхідно обладнати окремим електропостачання та опалення.

Всі переобладнання по запропоновану розділу необхідно виконувати з дозволу місцевих органів влади.

  Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1600 грн..

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 –денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.

Головуючий: