Харківський окружний адміністративний суд   61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

місто  Харків  

30.10.2023 р.                                                                       справа №520/10393/23  

          Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 287 КАС України у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)  

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб`єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

проскасування постанови, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування постанови ВП №64700643 від 27.08.2021 про закінчення виконавчого провадження.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що рішення суду по справі №520/2087/2020 третьою особою в повному обсязі досі не виконано, отже у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з поданим позовом не погодився, зазначивши, що у даному випадку вжиті усі  можливі заходи у межах повноважень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема: двічі застосовано штраф за невиконання рішення суду та надіслано повідомлення про вчинення боржником злочину. Рішення суду в даному випадку, на думку відповідача, не може бути виконаним державним виконавцем без участі боржника.

Позивач в судове засідання, призначене на 16.10.2023 о 12:45 год, не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання, призначене на 16.10.2023 о 12:45 год, не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до ч. 2 ст. 269 КАС України засобами електронного зв`язку. Надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження №64700643, просив розглядати справу без його участі та у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до ч. 2 ст. 269 КАС України засобами електронного зв`язку. Письмові пояснення по суті заявленого позову та докази стану і належності виконання рішення суду по справі №520/2087/2020 до суду не подав, причин неможливості подання не повідомив.

Оскільки вжиті окружним адміністративним судом діючі механізми з`ясування об`єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін та процесуальної поведінки учасників спору призвели до надходження до матеріалів справи сукупності доказів, обсяг яких повно та всебічно висвітлює обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі матеріалів справи, а тому суд, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

У межах справи №520/2087/2020 заявником були заявлені вимоги: 1) визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові ОСОБА_1 в призначенні з 26.04.2019 пенсії за вислугу років, як особі льотних екіпажів повітряних суден; 2) зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2019 пенсію за вислугу років, як особі льотних екіпажів повітряних суден, обчислити пенсію з 26.04.2019 відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, та здійснити її виплату.

Отже, заявник ініціював спір з приводу відмови у призначенні пенсії за вислугу років, як особі льотних екіпажів повітряних суден і при цьому не посилався на жодні інші чинники або фактори, котрі мають юридичне значення для правильного обчислення розміру бажаної майбутньої пенсії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020р. у справі №520/2087/2020 були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при відмові ОСОБА_1 в призначенні з 26.04.2019 пенсії за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області  призначити ОСОБА_1 з 26.04.2019 пенсію за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, обчислити пенсію з 26.04.2019 відповідно до ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418, та здійснити її виплату.

Рішення суду набрало законної сили 07.09.2021 та у справі №520/2087/2020 04.11.2020 було видано виконавчий лист.

За цим виконавчим листом 03.03.2021 старшим державним виконавцем Відділу була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64700643.

Листом від 11.03.2021 №2000-0308-8/35594 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило виконавця, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 по справі №520/2087/2020 рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення від 12.05.2020 №203750001340 пенсія обчислена з 26.04.2019 та в частині виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць звернено до негайного виконання за період з 26.04.2019 року по 25.05.2019 року, нарахована сума в розмірі 3468,12 грн виплачена через відділення поштового зв`язку в травні 2020 року. Згідно з рішенням вищезазначеного суду позивачу рішенням відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення від 29.10.2020 року № 203750001340 було проведено перерахунок пенсії відповідно до ч. З ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, з урахуванням раніше проведених виплат з 26.04.2019. За період з року (з дня набрання законної сили рішення суду) по 30.11.2020 року додатковими відомостями нарахована сума в розмірі 18150,41 грн, яка була перерахована на розрахунковий рахунок стягувача в грудні 2020 року. З 01.12.2020 основний розмір пенсії виплачується згідно рішення вищезазначеного суду. Оскільки бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду України на 2020 рік не збільшувалися, виплата пенсій, у тому числі пенсій за вислугу років працівникам льотно - випробного складу, здійснюється з урахуванням пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в межах бюджетних призначень. Відомості щодо виплати заборгованості позивачу було внесено в електронний реєстр судових рішень відповідно до Порядку ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за №1189/32641. Сума боргу за період з 26.04.2019р. по 06.09.2020р. склала 92.377,57 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу від 07.07.2021 по ВП №64700643 на пенсійний орган як боржника у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду без поважних причин було накладено 5.100,00грн. штрафу, оскільки рішення було виконане частково та боржником стягувачу не здійснено виплату нарахованої заборгованості з пенсійних виплат.

Постановою старшого державного виконавця Відділу від 04.08.2021 по ВП №64700643 на пенсійний орган як боржника у виконавчому провадженні за невиконання рішення суду без поважних причин було накладено 10.200,00грн. штрафу, оскільки станом на 04.08.2021 рішення суду у повному обсязі не виконано.

Також відповідачем 27.08.2021 направлено до ГУНП у Харківській області повідомлення №64700643 про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 27.08.2021р. по ВП №64700643 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/2087/2020 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень у формі постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021р. по ВП №64700643, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Зміст даних спірних правовідносин полягає у вирішенні питання стосовно існування у суб"єкта владних повноважень достатніх підстав для вчинення управлінського волевиявлення з приводу закінчення виконавчого провадження. У цьому контексті суду необхідно дати відповіді на питання, зокрема, чи були здійснені відповідачем вичерпні заходи примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом

За приписами пункту 11 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).

Частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 39 Закону №1404-VIII, у свою чергу, встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Предметом даного спору є правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, у зв`язку з направленням державним виконавцем до ГУНП в Харківській області повідомлення про вчинення посадовими (службовими) особами Головного управління ПФУ в Харківській області кримінального правопорушення.

Верховним Судом у постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 викладено правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Положення частин першої-третьої статті 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Проте, долучені судом до матеріалів справи копії матеріалів виконавчого провадження №64700643 не містять доказів на підтвердження обставин проведення державним виконавцем попередньо прийняттю оскарженого рішення перевірки стану виконання рішення боржником.

З матеріалів справи не встановлено, чи взагалі мала місце така перевірка, чи направлялись державним виконавцем вимоги про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, чи вчинялись державним виконавцем інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, окрім накладення штрафу та направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

За встановлених обставин та наведеного правового регулювання, суд приходить до висновку щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 №64700643 як такої, що винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування положень п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, викладеним при розгляді аналогічних справ у постановах від 27.03.2019 у справі №750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі №457/359/21, від 13.12.2022 у справі №340/5200/21.

Варто зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Суб`єкт владних повноважень у тексті відзиву на позов визнає обставину лише часткового виконання рішення суду боржником, а саме: в частині призначення, обчислення та виплати пенсії після набуття рішенням суду законної сили із залишенням без виплати боргу минулих (відносно цієї події) календарних місяців.

Ці ж обставини підтверджуються і листом ГУ ПФУ в Харківській області від 11.03.2021р. №2000-0308-8/35594.

Отже, рішення суду у справі №520/2087/2020 у повному обсязі не виконано, борг за минулі календарні місяці не погашений.

Згідно з заявою від 20.02.2021р. заявник не погоджувався із правильністю обчислення боржником - пенсійним органом суми пенсії з 26.04.2019р. (5.474,31грн.).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. у справі №520/2087/2020 указано, що питання щодо алгоритму призначення пенсії (розрахункових величин, коєфіцієнтів, тощо) судом не розглядалось, резолютивна частина рішення містить посилання на норми права, відповідно до яких пенсія мала бути призначена позивачу. Вирішення такого питання на стадії визначення судом права позивача на отримання пенсії свідчило б не тільки про вирішення позовних вимог на майбутнє, а також і про нівелювання принципу дискреційності повноважень відповідача саме на етапі призначення пенсії.

          Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2023р. у справі №520/2087/2020 указано, що "...під час розгляду цієї справи судом не досліджувалось питання стосовно складових пенсійної виплати позивача, коефіцієнтів, розрахункових величин, судовим рішенням підтверджено право позивача на отримання пенсії за вислугу років як особи льотних екіпажів повітряних суден, водночас, розрахунок пенсії під час її призначення є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій.

          Також суд під час вирішення цього спору не має права вирішувати правовідносини між позивачем та відповідачем на майбутнє - адже призначення пенсії на момент розгляду цього спору в суді не відбулось, а тому правова оцінка діям і рішенням відповідача під час визначення розміру та складових пенсії судом в межах цього спору, у тому числі і на стадії виконання судового рішення, не може бути надана.

          При цьому позивач має право оскаржити рішення №203750001340 від 29.10.2020 як акт індивідуальної дії до суду шляхом подання позовної заяви.

          Аналогічні висновки суду викладені в ухвалі від 15.05.2023.

          Суд з розумінням ставиться до життєвих обставин, які склалися у позивача у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, віком позивача, його станом здоров`я, місцем проживання, відсутністю доступу до професійної правничої допомоги, а тому розглядає вказану заяву з метою повторно роз`яснити позивачу його право звернутися до суду з позовом стосовно законності рішення №203750001340 від 29.10.2020, якщо позивач вважає його протиправним.".

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. у справі №520/2087/2020 та від 05.07.2023р. у справі №520/2087/2020 встановлені обставини виконання боржником рішення суду у справі №520/2087/2020 в частині заявлених позивачем, розглянутих та вирішених судом вимог стосовно призначення пенсії та обчислення пенсії у порядку ч.3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418.

Протилежне особисте суб"єктивне сприйняття заявником дійсного змісту суті рішення у справі №520/2087/2020 та ухвал Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. у справі №520/2087/2020 та від 05.07.2023р. у справі №520/2087/2020 не може бути кваліфіковано судом у якості доказів у розумінні ст.72 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що рішення суду у справі №520/2087/2020 виконано боржником в частині нарахування та обчислення пенсії, але не виконано в частині виплати боргу за минулі до календарної дати виконання рішення суду місяці.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

          Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю у галузі примусового виконання судових актів із достатньою повнотою не установив обставини фактичної дійсності стосовно виконання рішення суду в частині виплати боргу, припустився саме за цією обставиною помилки у тлумаченні змісту належної норми права, надав неправильну кваліфікацію діянню боржника у виконавчому провадженні в частині непогашення терорганом системи ПФУ боргу з призначеної пенсії за минулі періоди, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і дійсними обставинами спірних правовідносин.

          У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, зважаючи на відсутність доказів відповідності оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 по ВП № 64700643 вимогам ч.2 ст.2 КАС України виключно в частині наявності непогашеного боргу минулих місяців, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Стосовно строку звернення позивачем до суду із даним позовом суд зазначає, що у  постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №520/10393/23 указано, що позивач у заяві про поновлення строку, поданій до суду першої інстанції, зазначив, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 він не отримував, про її наявність дізнався 02.05.2023 при складанні заяви в порядку ст. 383 КАС України, після чого, без надмірних зволікань, 02.05.2023 звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, рекомендованим листом з повідомленням про вручення підлягають надсиланню виключно постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Решта постанов державного виконавця і документів виконавчого провадження підлягають надсиланню сторонам виконавчого провадження (і зацікавленим особам) простою кореспонденцією.

Таким чином, у силу прямої та однозначно сформульованої норми закону державний виконавець не обтяжений обов"язком надсилати сторонами виконавчого провадження постанову про закінчення виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом з відзиву та наданих до суду матеріалів виконавчого провадження, відповідач зазначив, що надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 стягувачу простою кореспонденцією.

Указана процедурна дія суб"єкта владних повноважень - відповідача узгоджується із законом.

Разом із тим, жодних доказів надсилання оскаржуваної постанови стягувачу простою кореспонденцією (сформований поштовий реєстр тощо) відповідач до матеріалів справи не надав.

Доказів ознайомлення позивача із  матеріалами виконавчого провадження матеріали справи також не містять.

Суд вважає, що з огляду на загальну доступність норм КАС України для ознайомлення заявник не міг не знати про те, що рішення, дії та бездіяльність державного виконавця підлягають оскарженню до суду у десятиденний строк згідно з п.1 ч.2 ст.287 КАС України.

У спірних правовідносинах заявник діяв несумлінно та недобросовісно, адже ініціювавши розгляд справи №520/2087/2020 та виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі №520/20587/2020, припинив у подальшому виявляти належну зацікавленість станом виконання рішення суду, що суперечить ч.2 ст.44 і ч.1 ст.45 КАС України.

Пасивна поведінка заявника у спірних правовідносинах на протязі понад як півтора  календарних роки від дати прийняття оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень не має виправдання дією нездоланних та непереборних чинників згідно з приєднаними до справи доказами.

Твердження позивача про те, що він довідався про існування оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень - 02.05.2023р. не підтверджено жодним належним, допустимим та достатнім доказом, а твердження про можливість оскарження цього рішення суб"єкта владних повноважень у строк до 02.11.2023р. є юридично неспроможним, бо явно та очевидно суперечить ч.2 ст.287 КАС України.

Отже, заявником не доведено факту настання обізнаності з існування оскарженої постанови саме - 02.05.2023р. і тривалості строку на звернення до суду у шість місяців.

Проте і відповідачем у даному конкретному випадку не доведено факту направлення оскарженої постанови на адресу заявника як стягувача навіть простою поштовою кореспонденцією.

За таких обставин, з огляду на правові позиції постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 по справі №520/10393/23, а також неподання відповідачем жодних доказів  направлення заявникові як стягувачу оскарженої постанови простою поштовою кореспонденцією суд вважає за справедливе поновити заявникові визначений п.1 ч.2 ст.287 КАС України строк на звернення до адміністративного суду, позаяк недбале ставлення до документообігу працівників органу державної виконавчої влади у даному конкретному випадку не повинно позбавляти заявника на доступ до суду.

 При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.          

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Поновити визначений п.1 ч.2 ст.287 КАС України строк звернення до суду у справі №520/10393/23.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 27.08.2021 по ВП №64700643.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення судового рішення).

          Суддя                                                                                                                               А.В. Сліденко