ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-а-2946/11

Пров. №2-а/2461/11

27.05.2011 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючий судді Корецького Д.Б.

при секретарі Музикі А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати їй при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів державного службовця  та зобов'язати останнього виплатити їй зазначену грошову допомогу.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, вона посилається на те, що за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула право на достроковий вихід на пенсію відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України", яку їй призначено було з 18.01.2011 року, а тому відповідач зобов'язаний був виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів державного службовця при наявності стажу не менше 10 років, оскільки вона мала стаж державної служби 17 років 11 місяць 12 дня на час звільнення, згідно з ч. 13, ст. 37 Закону України "Про державну службу", що є підставою для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 Миколаїна проти позову заперечувала, посилаючись на те, що на момент припинення службово-трудових відносин з державним службовцем відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров"я, який перешкоджає продовженню даної роботи у відповідного органу державної влади не виникає правової підстави (зобов'язання) для нарахування та виплати йому 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст. 37 Закону України "Про державну службу", а тому лише виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку, як це передбачено ст. 44 КЗпП України, що має місце у даному випадку, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 Л.Г._ з 11.02.1957 року працювала в органах Пенсійного фонду України на різних посадах, останній час - на посаді провідного спеціаліста третього, четвертого, другого відділу по виплаті пенсій управління з нарахування та виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

На підставі наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 9-0 від 12.01.2011 року позивача було звільнено із зазначеної посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

На час звільнення ОСОБА_1 мала страховий стаж не менше 20 років та стаж державної служби 17 років 10 місяць 19 дня, що давало їй право, у відповідності до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України", на призначення пенсії за півтора року до встановленого законодавством строку, чим вона скористалась та їй було призначену пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу" з 12.01.2011 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Таким чином, для отримання державним службовцем права на виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних окладів закон передбачає одночасного настання сукупності наступних юридичних фактів, а саме, вихід на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.

Враховуючи обов'язковість додержання вимог Закону України "Про державну службу", а також той факт, що підставою для звільнення позивача за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена ст. 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів, що вбачається також із роз'яснення Пенсійного Фонду України від 01.04.2010 року № 5549/09-01.

На підставі ст. 44 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середньомісячного заробітку.

Також, суд зазначає, що умови призначення пенсії встановлені на законодавчому рівні, а саме, після виникнення права на будь-який вид державної пенсії та зверненням особи із заявою до пенсійного органу за її призначенням.

Вихід на пенсію визначається як підстава щодо припинення трудового договору з ініціативи працівника відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, або п. 3 ст. 30 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі та виходом на пенсію, про що повинно бути зазначено у заяві державного службовця про припинення державної служби. При цьому, якщо державний службовець звільняється у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, виконуються умови ст., ст. 26, 37 Закону України  "Про державну службу".

Отже, відповідно до ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" передбачено особам перед пенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, тощо право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах (списком № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України тощо), - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Зазначеною статтею Закону передбачено, що розмір і порядок виплати пенсій у разі їх дострокового призначення регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Звернення за призначенням пенсії, відповідно до статті 7 цього Закону, може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивачеві призначено було  пенсію з урахуванням вищезазначеного, тобто, після звільнення на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Отже, на момент припинення службово-трудових відносин з державним службовцем відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, у відповідного органу державної влади не виникає правової підстави (зобов'язання) для нарахування та виплати йому 10 посадових окладів, так як зазначені підстави припинення державної служби для такої виплати не передбачені ст. 37 Закону України "Про державну службу", а тому лише виплачується вихідна допомога у розмірі не меншому середнього місячного заробітку, як це передбачено ст. 44 КЗпП України.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона  дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її дії як суб'єкта владних повноважень  є правомірними, у зв'язку з чим, в даному випадку маються правові підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 38, 40, 44 КЗпП , 2, 9, 11, 159-160 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_4