ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-а-1719/11

Пров. №бн

16.03.2011 р. суддя Суворовського районного суду м. Херсона Корецький Д.Б. розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському р-ні м. Херсона про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду зі вказаним позовом в якому зазначив, що є інвалідом з групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС у зв’язку із чим має право на отримання додаткової пенсії у розмірі 50 мінімальних пенсій за віком та основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідач по справі надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи суддя встановив наступне.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного із виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії його визнано інвалідом третьої групи. Крім того, ст.. 14 Закону України « Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 р. "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" та Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 р. “ ОСОБА_2 питання соціального захисту окремих категорій громадян”, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суддя не приймає до уваги частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суддя не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суддя також не приймає до уваги відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у нарахуванні пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та до додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком .

Порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.02. 2011р.

Керуючись ст. 11, 19, 69, 71, 72, 159-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Суворовському р-ні м. Херсона у здійсненні нарахування ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2011 р. додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Суворовському р-ні м. Херсона здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2011 р. пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком .

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду , шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Суворовський районний суд м. Херсона.

СуддяОСОБА_2