4-с/754/109/23

Справа № 752/1054/21

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Довгань Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ,

УСТАНОВИВ:

02.05.2023 ОСОБА_1 у порядку ст. 477 ЦПК України звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність посадової особи Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ, в якій просить зобов`язати посадових осіб Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ прийняти рішення щодо розгляду заяви від 10.04.2023 про примусове виконання рішення суду.

Скарга обґрунтована тим, що 23.11.21 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 754/1054/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 2 800,00 доларів США боргу та 840,80 судових витрат. На виконання даного рішення у справі № 754/1054/2021 Деснянського районного суду м. Києва видано виконавчі листи. 10.04.2023, скаржник поштою, зареєстрованим поштовим відправленням №4161510753010 надіслав на адресу Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ

заяву від 10.04.2023 про примусове виконання рішення. Згідно до відомостей, які містяться на сайті ПАТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення за № 4161510753010, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ заяву отримала (13.04.23). Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Отже з врахуванням дати отримання (13.04.2023) поданих скаржником, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути винесена 14.04.2023, що зроблено не було. За наявності підстав, визначених частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Що зроблено також не було. Все це свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби. Вказаною протиправною бездіяльності посадових осіб Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ були порушенні права скаржника.

Ухвалою суду від 02.05.2023 скаргу повернуто заявнику без розгляду, у зв`язку з ненаданням доказів направлення сторонам процесуальних документів.

Не погодившись з даною ухвалою, скаржником 22.05.2022 подана апеляційна скарга на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 02.05.2023.

Постановою Київського апеляційного суду від 25.07.2023 апеляційна скарга задоволена, а саме: ухвалу від 02.05.2023 скасувала і направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, заяву про розподіл судових витрат залишена без задоволення.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив.

Заінтересовані особи в засідання також не прибули, про день, час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, розглянув скаргу без їх участі.

Дослідивши доводи скарги та додані до неї докази, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

23.11.21 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 754/1054/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 2 800,00 доларів США боргу та 840,80 судових витрат. На виконання даного рішення у справі № 754/1054/2021 Деснянського районного суду м. Києва видано виконавчі листи. 10.04.2023, скаржник поштою, зареєстрованим поштовим відправленням №4161510753010 надіслав на адресу Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ заяву від 10.04.2023 про примусове виконання рішення. Згідно до відомостей, які містяться на сайті ПАТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення за № 4161510753010, Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ заяву отримала (13.04.23). Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Отже з врахуванням дати отримання (13.04.2023) поданих скаржником, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути винесена 14.04.2023, що зроблено не було. За наявності підстав, визначених частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення. Що зроблено також не було.

Вказані обставини посадовими особами Деснянського районного відділу державноївиконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не спростовано.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року). Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37).

Разом із тим, розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до вимог ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись нормами ст. 1, 5, 18, 19, 71 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», ст. 450-452 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ - задовольнити частково.

Зобов`язати посадових осіб Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ прийняти рішення щодо розгляду заяви від 10.04.2023 року про примусове виконання рішення суду та надіслати відповідь заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду підписано 30.10.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран