ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/46/23Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.

Провадження № 22-ц/817/911/23 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів -  Костів О. З., Хома М. В.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 951/46/23 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2023 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом.

       В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано судовим рішенням. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

       Рішенням Козівського районного суду від 09.08.2022 р. стягнуто на її користь аліменти у розмірі 2500 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 5.01.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття.

       У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує вказане судове рішення станом на 30.12.2022 р. у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 29596, 80 грн.

       Вказує, що загальний розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.02.2022 р. по 31.12.2022 р. складає 49075,64 грн.        

       Однак, у відповідності до вимог ч.1 ст.196 СК України, враховуючи, що сума неустойки (пені) за порушення відповідачем аліментних зобов`язань перевищує 100% суми боргу, просила суд стягнути з відповідача в її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 29 596, 80 грн.

       Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2023 року позов задоволено.

       Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.02.2022 р. по 31.12.2022 р. в розмірі 29596,80 грн.

       Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

       Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неналежне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_2 отримувала від нього кошти на утримання їх сина на свою банківську карту, що стверджується квитанціями, зокрема, від 10.02.2023 р. на суму 13000 грн.; 14.02.2023 р. на суму 3000 грн.; 20.02.2023 р. на суму 12000 грн; 06.01.2023 р. на суму 2537,25 грн.; 19.12.2022 р. та 19.11.2022 р. по 2537,25 грн. Заборгованість по аліментах в нього відсутня.

       Зазначає, що розрахунок пені проведено неправильно та безпідставно включено до нього шість місяців (лютий — серпень 2022 р.), тобто період розгляду справи до винесення судового рішення.

       Звертає увагу на те, що сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати (постанова ВС від 20.07.2020 р. у справі №362/4462/16).

       Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року, в якій просив додаткове рішення суду скасувати, посилаючись на неналежне з`ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального права.

       Вказує на те, що суду не було надано докази про оплату позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

       Вважає, що так як рішення Козівського районного суду від 03.08.2023 р. ще не набрало законної сили, то не підлягають стягненню нічим не підтверджені витрати позивача у розмірі 5000 грн.

       У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що поданий нею розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів зроблено вірно на підставі розрахунку заборгованості наданого державним виконавцем та з урахуванням практики Верховного Суду.

       Відповідач та його представник не оскаржували вказаний розрахунок у судовому порядку.

       Щодо письмових доказів представлених відповідачем, то такі були подані у не процесуальний спосіб без заявлення клопотань про поновлення процесуальних строків для їх подання.

       Звертає увагу, що додані відповідачем квитанції не мають значення для вирішення справи, оскільки датовані 2023 р.

       Що стосується платежів за 2022 р. то такі не можуть братись до уваги судом, так як не підтвердженні відповідними банківськими квитанціями, а на підтвердження їх здійснення ОСОБА_1 додано скріншоти, які не містять відомостей про отримувача платежу та його призначення.

       Крім того, вважає, що якщо відповідачем вживалися заходи щодо виконання судового рішення та сплачувалися аліменти, то останній був зобов`язаний, у відповідності до вимог ч.4 ст.19 ЗУ “Про виконавче провадження”, невідкладно повідомляти про це державного виконавця.

       У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду ОСОБА_2 зазначає, що посилання апелянта на те, що позивачем не підтверджено належними доказами сплату витрат за надання їй правничої допомоги у розмірі 5000 грн. не заслуговують на увагу та є необґрунтованими, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати ВС від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19, витрати за надану правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною чи лише має бути сплачено.

        Крім того, суд першої інстанції був позбавлений можливості з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру судових витрат на професійну правову допомогу.

       Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Частиною 1 ст.368 ЦПК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

       Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

       Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, відзивів на апеляційні скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

       Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 18.08.2021 р. розірвано.

       Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.10.2011 р. Кальненською сільською радою Козівського району Тернопільської області, батьками ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 09.08.2022 р. визначено місце проживання ОСОБА_4 , разом із матір`ю ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи із 05.01.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного начальником Козівського відділу державної виконавчої служби В. Процівим, станом на 30.12.2022 р. заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період січень 2022 р. - грудень 2022 р. становить 29 596 грн 80 коп. (а.с.14 т.1).

Згідно з довідки дочірнього підприємства «Благоустрій 1» №543 від 02.11.2021 р. ОСОБА_2 проживає без реєстрації разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

       Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку мають місце порушення прав позивачки з вини відповідача та наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з лютого 2022 р. по 31 грудня 2022 р. у розмірі, який не перевищує 100 відсотків від суми заборгованості.

       Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

       Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

       При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Зазначеним вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

       Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

       Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

       Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

       Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

       За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

       Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

       Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

       Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

       Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

       Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

       Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

       Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

       Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

       За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

       Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

       Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

       Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

       Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

       У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

       Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

       При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

       Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення неустойки (пені), врахувавши наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц правила для обчислення пені за прострочення сплати аліментів, проте неправильно визначив період за який вона підлягає стягненню з відповідача та відповідно її розмір.

       З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 09.08.2022 р., яке відповідачем не оскаржувалося, має сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи із 05.01.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

       Згідно розрахунку заборгованості, складеного начальником Козівського відділу державної виконавчої служби за період січень 2022 р. - грудень 2022 р., у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 29 596 грн 80 коп.

       За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із лютого 2022 р. (наступний місяць від дня звернення до суду з позовом про стягнення аліментів) по 09 серпня 2022 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів), оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки.

       Однак, враховуючи те, що після винесення судового рішення про стягнення аліментів (09.08.2022 р.) у відповідача виник обов`язок щодо негайної сплати аліментів, то суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з серпня 2022 р. по 31 грудня 2022 р. у розмірі 6764,65 грн. (серпень 2022 р. - нараховані аліменти: 1 774,30 грн., платежі відсутні, кількість днів прострочення: 122 дні (01.09.2022-31.12.2022) пеня: 1%*122*1 774,30=2 164,65 грн.; вересень 2022 р. -

нараховані аліменти: 2 500,00 грн., платежі відсутні, кількість днів прострочення: 92 дні (01.10.2022-31.12.2022) пеня: 1%*92*2 500,00=2 300,00 грн.; жовтень 2022 р. - нараховані аліменти: 2 500,00 грн., платежі відсутні, кількість днів прострочення: 61 день (01.11.2022-31.12.2022) пеня: 1%*61*2 500,00=1 525,00 грн.; Листопад 2022 р. - нараховані аліменти: 2 500,00 грн., платежі відсутні, кількість днів прострочення: 31 день (01.12.2022-31.12.2022) пеня: 1%*31*2 500,00=775,00 грн.; грудень 2022 р. - нараховані аліменти: 2 500,00 грн., платежі відсутні, кількість днів прострочення: 0 днів, пеня: 1%*0*2 500,00=0,00 грн. Загальна сума пені за прострочення сплати аліментів: 2 164,65 + 2 300,00 + 1 525,00 + 775,00 + 0,00 = 6 764,65 грн.).

        Не заслуговують на увагу твердження апелянта про сплату ним аліментів на користь ОСОБА_2 вкінці 2022 р. та на початку 2023 року, оскільки у наявних в матеріалах справи копіях квитанцій за 2022 р. відсутні відомості про отримувача платежу та його призначення, а квитанції датовані 2023 роком стосуються іншого, ніж є предметом доказування у даній справі, періоду.

       Щодо оскарження додаткового рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

       Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

       Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

       За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

       Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

       У частині обґрунтованості понесених відповідачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд враховує положення ч.4 ст.137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

       У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

       Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

       При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

       У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

       Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

       З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням “Віфікс” в особі керуючого партнера адвоката Череватого П.М. укладено договір про надання правової допомоги від 09 січня 2023 року.

       Згідно п.1 Додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2023 р. розмір гонорару адвокатського об`єднання становить фіксовану суму 5000 грн. та не залежить від обсягу наданих послуг (виконаних робіт).

       Вказані в п.1 даної Додаткової угоди грошові кошти клієнт зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання, протягом шістдесяти днів з дня прийняття судового рішення за наслідками розгляду позовної заяви (п.2 Додаткової угоди, а.с.54 зворот, т.1).

       Із змісту акта від 24.02.2023 р. про надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 09.01.2023 р., вбачається, що адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав усю необхідну йому правничу допомогу відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги від 09.01.2023 р. Загальна вартість наданої правничої допомоги складає 5000 грн. Клієнт немає будь-яких претензій до адвокатського об`єднання щодо якості, строку та обсягу наданої правничої допомоги.

       Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції зменшено розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за прострочення сплати аліментів, до 6764,65 грн., то колегія суддів приходить до висновку, що на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 слід стягнути 1142,8 грн. витрат на професійну правничу допомогу (пропорційно до задоволених вимог).

       Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню, оскільки позивачем не підтверджено їх оплату, так як витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

       Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, постанові об`єднаної палати ВС від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19.

       Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

       Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 03 серпня 2023 року слід змінити в його мотивувальній частині та зменшити розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 29596,8 грн. до 6 764,65 грн.

       Відповідно підлягає зміні і додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн. до 1142,8 грн.

       Згідно із ст.141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід частково компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у розмірі 1242,33 грн. (пропорційно до задоволених вимог).

       Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2023 року та додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року — задовольнити частково.

       Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 03 серпня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови та зменшивши суму неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 29596,8 грн. до 6 764,65 грн.

        Додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2023 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 5000 грн. до 1142,8 грн.

       Судові витрати понесені ОСОБА_1 за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 1242 грн. 33 коп. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

       Повний текст постанови складено 30 жовтня 2023 року.

Головуючий:         Гірський Б.О.

Судді:         Костів О.З.

        Хома М.В.