Номер провадження: 11-кп/813/2280/23

Справа № 523/18719/14-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014160000000201 від 01 березня 2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Талнах м. Норильська Красноярського краю Російської Федерації, громадянин України, українець, з вищою освітою, одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює головним інспектором Південної митниці Міндоходів, перебуває на соціальному забезпеченні за інвалідністю 2 групи загального захворювання, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскарженим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання») зараховано ОСОБА_8 у строк відбування основного покарання строк його попереднього ув`язнення в період із 23 по 29 жовтня 2014 року, з розрахунку, де один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Судом також вирішено питання щодо цивільних позовів, процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду, 28 лютого 2014 року о 22:45 ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_1 , здійснював рух по сухому асфальтованому дорожньому покриттю вул. Ак. Заболотного в Суворовському районі м. Одеси, де організований двосторонній дворядний рух у кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня, з боку вул. Ак. Сахарова в напрямку вул. Дніпропетровська дорога, за невстановленим в ході досудового слідства та судового розгляду маршрутним автобусом марки «Богдан», який рухався попереду в попутному йому напрямку руху. Наближаючись до розташованого зліва будинку № 67 по вул. Ак. Заболотного, ОСОБА_8 за дорожньою обстановкою не слідкував, відповідно не реагував на її зміну, був неуважним, діючи самовпевнено, перед початком зміни напрямку руху та маневру обгону не переконався у тому, що це буде безпечним, не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, та що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виконуючи маневр обгону маршрутного автобусу марки «Богдан», виїхав на смугу зустрічного напрямку, не надав дорогу автомобілю «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався по своїй смузі у прямому зустрічному йому напрямку руху, та скоїв з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «RENAULT LOGAN», р/н, НОМЕР_2 ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для здоров`я, а водію вказаного автомобіля ОСОБА_10 - тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім того, 28 лютого 2014 року, приблизно о 22:45, у водія ОСОБА_8 , який перебував у м. Одеса поруч з будинком № 67 по вул. Ак. Заболотного, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_3 , виник раптовий злочинний умисел на ненадання допомоги особам, яких він своїми діями поставив в небезпечне для життя положення, та зникнення з місця вчиненого злочину з метою уникнення відповідальності за скоєне ним кримінальне правопорушення. ОСОБА_8 навмисно не залишився на місці події, заходів для надання медичної допомоги потерпілим не прийняв, швидку медичну допомогу для надання первинної допомоги потерпілим не викликав, в органи міліції (поліції) про дорожньо-транспортний випадок не повідомив, прізвища й адреси очевидців події не записав, заходів до забезпечення схоронності слідів події не прийняв, а зник з місця пригоди, чим залишив без допомоги потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що перебували у небезпечному для життя положенні, і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпомічного стану, хоча повинен надати їм допомогу, при тому, що сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.

Вимоги апеляційних скарг та доводи осіб, що їх подавали.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуваний вирок є необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції допущена неповнота судового розгляду, а матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів порушення обвинуваченим ОСОБА_8 Правил дорожнього руху. В обґрунтування своїх доводів посилається на наступне:

- в основу вироку покладені показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які, є працівниками страхової компанії ТОВ «Автоплюс», в отже є зацікавленими у притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 ;

- у протоколі огляду місця події та схемі до нього, невірно зазначене місце зіткнення автомобілів;

- наявність у потерпілої ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинені внаслідок ДТП, спростовує висновок комісії судово- медичних експертів Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено, що потерпілій ОСОБА_9 внаслідок ДТП спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості;

- в діях ОСОБА_8 відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, оскільки внаслідок удару головою в момент ДТП втратив на короткий час свідомість та зазнав струс головного мозку;

На підставі викладеного, обвинувачений просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати його, невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135 та ч.2 ст.286 КК України та виправдати.

Потерпілий ОСОБА_10 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив оскаржуваний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10 серпня 2021 року захисник ОСОБА_7 подав доповнення до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 в яких зазначив, що висновки судово-медичного експерта №545 та №612 проведені з грубим порушенням норм КПК України, а саме очевидним є той факт, що при проведені експертизи експерти за власної ініціативи збирали матеріали для проведення експертиз;

Крім того захисник ОСОБА_7 подав клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілими у зв`язку з відшкодуванням завданої шкоди у повному обсязі, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, а саме захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, думку потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також підтримали клопотання сторони захисту, вислухавши позицію прокурора ОСОБА_6 , який не заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час правової оцінки доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, перевіривши висновки суду першої інстанції, докази, які суд поклав в основу вироку на підтвердження встановлених ним фактичних обставин кримінального провадження, дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_8 в його вчиненні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та ретельно дослідженими судом доказами, вказаними у вироку.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 , суд правильно поклав в основу вироку такі докази:

-показання допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 , який показав, що 28 лютого 2014 року, у вечірній період часу, працюючи в таксі, він отримав замовлення на пос. Котовського в м. Одесі. Керуючи автомобілем марки «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_2 , він рухався разом із ОСОБА_9 , яка сиділа на задньому сидінні. Рух здійснював по своїй крайній лівій смузі, при наявності двох смуг для руху в кожному напрямку. Проїжджаючи автобус, він пригальмував для здійснення повороту ліворуч, включив покажчик повороту, однак раптово із-за автобусу виїхав автомобіль «SsangYong», який рухався під кутом, з метою його обгону, та, побачивши світло фар, він намагався прийняти праворуч, однак все ж таки сталося зіткнення та автомобілі відкинуло в сторони. Крім того потерпілий вказав, що внаслідок ДТП його затисло кермом, він кричав, щоб допомогли дівчині ОСОБА_9 . Після чого їх було госпіталізовано швидкою медичною допомогою, а обвинуваченого він не бачив. Потерпілий пояснив, що отримав переломи 8 ребер, зміщення кістки на правій нозі. Йому присвоєно 3 групу інвалідності, однак матеріальну та моральну шкоду йому ніхто не відшкодував, тому наполягав на заявлених ним позовних вимогах;

-показанням допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_9 , яка показала суду, що вона користуючись послугами таксі, направлялись на вул.Сахарова через вул.Кап.Кузнецова в м.Одесі, сиділа позаду водія. Пригадує, що шукала в сумці гроші, однак більше нічого не пам`ятає. Самого удару не пам`ятає, як все сталося також не пам`ятає. Прийшовши до тями побачила багато людей, після чого її було госпіталізовано до лікарні, в неї був перелам тазу, гематоми, в послідуючому їй присвоїли 3 групу інвалідності;

-показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що того вечору, точної дати та часу згадати не зміг, він їхав в маршрутному таксі №121 навпроти «Папашон» в м.Одесі. Бачив як на зустрічну смугу «вискочив» автомобіль марки «SsangYong» та скоїв зіткнення із таксі. Після чого автомобіль «SsangYong» проїхав ще трохи, зупинився, намагався завестися, потім водій вийшов, подивився навколо, побачив, що збираються люди та пішов пішки. Свідок зауважив, що він сидів в маршрутці біля вікна, маршрутка рухалася повільно, тому бачив момент зіткнення. Крім того, свідок пояснив, що після ДТП, вони з іншим хлопцем допомагали постраждалим, в таксі була дівчина та водій, яких в подальшому було госпіталізовано швидкою допомогою.

Також винуватість ОСОБА_8 підтверджується дослідженими письмовими доказами по справі:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 лютого 2014 року з фототаблицею та схемою місця ДТП; протокол огляду транспортного засобу від 01 березня 2014 року з фототаблицею до них, відповідно до якого проведено огляд автомобілю марки «RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_2 , та автомобілю марки «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_1 , у яких виявлено відповідні пошкодження; протокол огляду місця події від 05 березня 2014 року, відповідно до якого проведено огляд на площадці №6, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Аеропортівська, 29-В, об`єктом огляду є автомобіль марки «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_1 ; постановами про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 05.03.2014 року;

- висновками судових автотехнічних експертиз по дослідженню технічного стану автомобілів марки «RENAULT LOGAN» та «SSANG YONG Rexton» за номерами НОМЕР_4 та 1016, фактичний стан рульового управління вказаних автомобілів, їх ходові частини дозволяли водіям на момент ДТП керувати автомобілями, без несправностей, які б призводили до раптового для водіїв уводу автомобілів в сторону, або до раптової втрати управління транспортними засобами. Фактичний стан робочої гальмівної системи автомобілів дозволяв водіям на момент ДТП знижувати швидкість транспортних засобів з відомою водіям ефективністю без несправностей, які б призводили до раптової для водія відмови, раптового уводу автомобілю в сторону при русі та гальмуванні. Отже автомобілі знаходились у технічно справному стані.

- висновком експерта №612 від 17.03.2014/02.04.2014 року, згідно якого, у потерпілого ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження у виді забійної рани голови, закритої травми грудної клітки у вигляді забою правої легені, переломів 1-9 правих ребер, переломів 1-2 лівих ребер, які супроводжувалися проникненням повітря в праву плевральну порожнину, забоєм та емфіземою м`яких тканин, які ускладнилися розвитком посттравматичної правосторонньої пневмонії та посттравматичним двостороннім ексудативним плевритом; закритого перелому дна вертлюжної впадини правого тазостегнового суглобу; садна лівої нижньої кінцівки. Виявлені ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону рухаючогося автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів. Наявні ушкодження виникли незадовго до доставлення ОСОБА_10 до стаціонару, і таким чином могли бути спричинені 28 лютого 2014 року. Вказані ушкодження не були небезпечними для життя, викликають довготривалий розлад здоров`я строком більше трьох неділь (більш ніж 21 день). По цьому критерію, згідно п.п.2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

- висновком експерта №545 від 12.03.2014/26.03.2014 року, згідно якого, у ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку легкого ступеня, закритого смугового перелому лобної кістки зліва з переходом на верхню стінку лівої орбіти, синця та садна голови, закритого травматичного вивиху голівки лівої стегнової кістки, садна лівої гомілки. Виявлені ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути частини салону рухаючогося автомобілю в момент зіткнення транспортних засобів. Наявні ушкодження виникли незадовго до доставлення ОСОБА_9 до стаціонару, і таким чином могли бути спричинені 28 лютого 2014 року. Дані тілесні ушкодження, згідно п.2.1.3 «б» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 заперечував наявність у потерпілої ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинені внаслідок ДТП, посилаючись на висновок комісії судово-медичних експертів Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи, яким встановлено, що потерпілій ОСОБА_9 внаслідок ДТП спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження захисник ОСОБА_7 подав до апеляційного суду письмове клопотання про призначення у кримінальному провадженні комісійної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_9 .

Своє клопотання обґрунтував тим, що в рамках даного кримінального провадження була призначена судово-медична експертиза потерпілої громадянки ОСОБА_9 та отриманий висновок №545 від 26 березня 2014 року. Вказаний висновок надала лікар судово-медичний експерт ОСОБА_14 , яка на момент складання висновку мала стаж роботи за спеціальністю лише один рік.

Вказане клопотання сторони захисту було задоволено ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року.

Відповідно до висновку експерта №26-к за матеріалами кримінального провадження №12014160000000201 у громадянки ОСОБА_9 , 1978 року народження, мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, поверхневої рани волосяної частини голови, синців на обличчі в ділянці лівого ока, закритого травматичного звиху голівки лівої стегнової кістки.

Дані тілесні ушкодження могли утворитись не задовго до надходження до медичного закладу, не виключається їх утворення 28 лютого 2014 року від дії тупих твердих предметів, в тому числі й при ударі о такі в умовах ДТП.

Тілесні ушкодження у громадянки ОСОБА_9 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк свище 21 дня «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.2.1. Наказ МОЗ України від 17 січня 1995 року №6. Утворення тілесних ушкоджень у громадянки ОСОБА_9 в умовах ДТП на момент якої вона була пасажиром автомобілю не виключається.

Апеляційний суд зазначає, що для кваліфікації дій особи за ст.286 КК судам слід виходити, в тому числі, з висновків експертів, в яких встановлено наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали.

Оскільки під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження було достеменно встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_8 потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, таким чином, рішення суду першої інстанції про кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою спричинення тяжкого тілесного ушкодження, є не обґрунтованим, а дії обвинуваченого ОСОБА_8 слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При цьому апеляційний суд враховує окреслені у ч.3 ст.337 КПК України межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину, а саме те, що зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.

Натомість, на момент апеляційного розгляду строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачені ст.49 КК України.

В той же час, захисник ОСОБА_7 подав клопотання, в якому просив звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілими у зв`язку з відшкодуванням завданої шкоди у повному обсязі, а кримінальне провадження закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що вирішення судом в нарадчій кімнаті питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності є похідним від вирішення питань про те, чи доведена подія кримінального правопорушення; винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та про його кваліфікацію, зокрема, з огляду на вид і розмір заподіяної шкоди. Приймаючи рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання, за наявності підстав до застосування різних видів такого звільнення, суд має застосовувати той, який пов`язаний із більш сприятливими наслідками для особи в контексті приписів закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону.

З урахуванням позицією, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року (справа № 342/1560/20; провадження № 51-2331км21), апеляційний суд констатує, що застосування приписів ст. 46 КК України до ОСОБА_8 має більш сприятливі наслідки для останнього.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання.

Статтею ст. 46 КК України (у редакції, яка діяла на час вчинення злочину), особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування йому завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

При цьому закон не визначає умовою застосування ст. 46 КК України відшкодування шкоди, про яку не вказано у пред`явленому особі обвинуваченні, а також наявність обставин, що обтяжують чи пом`якшують покарання.

Крім того, закон не пов`язує можливість застосування правил ст. 46 КК України із визнанням особою вини. Обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.

З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.

Право на примирення у ст. 46 КК України - це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.

А тому саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст. 46 КК України.

Вказані обставини наведені у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №439/397/17.

Так, у судовому засіданні апеляційним судом дії обвинуваченого ОСОБА_8 перекваліфіковані з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 1 ст. 286 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого кримінального правопорушення, що дає змогу застосовувати норми ст. 46 КК України.

Також, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше ніколи до кримінальної відповідальності не притягувався, потерпілими у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , натомість на теперішній час сторони кримінального провадження примирилися та потерпілі не мають жодних претензій до обвинуваченого, відповідно до висунутого обвинувачення крім вказаних потерпілих більше нікому і нічому збитків не заподіяно, шкоди не завдано, злочин не є корупційним, під час вчинення злочину обвинувачений відповідно до обвинувального акту керував транспортним засобом не у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та не перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому суд приходить висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілими.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 13.09.2023 року, яка постановлена в рамках казаного кримінального провадження (№ 51-292км23).

Примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою, яка дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.

Тому на підставі зазначеного процесуальні витрати, пов`язані із проведенням ряду експертних досліджень підлягають стягненню з обвинуваченого.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2014 року накладено арешт на автомобілі: «TOYOTA HI ACE», р/н НОМЕР_5 , та «SSANG YONG Rexton RX 270XDI», р/н НОМЕР_1 .

Враховуючи, що провадження по справі закривається - арешт підлягає скасуванню.

Крім того 16.07.2021 року до апеляційного суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_10 про відмову від позову до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Таким чином, оскільки нормами КПК України не врегульовано порядок розгляду заяви позивача про відмову від позовної заяви, колегія суддів застосовує положення ЦПК України в цій частині, які не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про цю процесуальну дію незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Прийнята судом відмова позивача від позову відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України, якою визначено повноваження суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Право позивача відмовитися від позову передбачене статтею 206 ЦПК України, відповідно до положень якої позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи надане позивачу процесуальним законом право на відмову від позову, а також з огляду на те, що наслідки наведеної процесуальної дії позивач знає та розуміє, колегія суддів вважає за необхідне прийняти відмову ОСОБА_10 від позову до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Щодо заявлених цивільних позовів прокурора про відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були заявлені в даному кримінальному проваджені, апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

За таких обставин, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілих та цивільного позивача можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_8 закрито з нереабілітуючих підставах, потерпіла сторона та цивільний позивач має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 417, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню, обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілими, а дане кримінальне провадження - закриттю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 разом з доповненнями захисника ОСОБА_7 - частково задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2017 року, яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - скасувати.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст.286 КК України на ч.1 ст.286 КК України.

Клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 кримінальної відповідальності у зв`язку з примирення з потерпілими - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілими на підставі ст. 46 КК України.

Кримінальне провадження №12014160000000201, внесене до ЄРДР 01 березня 2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Заяву потерпілого ОСОБА_10 про відмову від позову до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_10 від позову до ОСОБА_8 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Цивільні позови прокурора про відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - залишити без розгляду.

Скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2014 року арешт на автомобілі:

- «TOYOTA HI ACE», р/н НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 22.07.2008, який належать ОСОБА_8 ;

- «SSANG YONG Rexton RX 270XDI», р/н НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 12.12.2009, який згідно генеральної довіреності (зареєстровано в реєстрі № 194 від 02.03.2014, приватний нотаріус ОСОБА_15 ) належать ОСОБА_8 .

Речові докази по матеріалам кримінального провадження:

- три сліди пальців рук з водійських дверей автомобіля; подушка безпеки з водійського місця, змиви з рульового колеса автомобіля, змив з коробки передачі, з рульового колеса вилучений об`єкт схожий на волосся, дві дактилоплівки з мікрочастинками, вилученими з водійського сидіння та зі спинки цього ж сидіння, один слід пальців рук з панелі управління над магнітолою,- знищити;

- годинник "Романсон" в білому корпусі, медичну карту на ім`я ОСОБА_8 - повернути за належністю;

- автомобіль марки «SSANG YONG Rexton», р/н НОМЕР_1 , - вважати повернутим за належністю під зберігаючу розписку;

- автомобіль марки«RENAULT LOGAN», р/н НОМЕР_2 , - повернути за належністю.

- два компакт-диска DVD-RW з відеоматеріалом - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз: №1016 від 31.03.2014 року у розмірі 553 грн 50 коп.;№1015 від 31.03.2014 року у розмірі 553 грн 50 коп.,; №1013 від 03.03.2014 року у розмірі 1045 грн 50 коп.,; №1014 від 03.03.2014 року у розмірі 98 грн 40 коп.; №4481 від 04.09.2014 року у розмірі 492 грн 00 коп.; №5391 від 23.10.2014 року у розмірі 295 грн 20 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3