УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023 Справа №607/17534/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисниці ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження №12023211040001616, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -

встановив:

Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на два місяці.

Обгрунтовуючи подане клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв`язку із усвідомленням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати. Окрім цього, наявний ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки 28 квітня 2023 року та 18 вересня 2023 року ОСОБА_4 судимий за ч.ч.1,2 ст.309, ч.4 ст.185 КК України, що свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.

Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив та просить врахувати наявність на його утриманні батьків інвалідів та те, що він активно сприяв слідству та розкриттю кримінального правопорушення.

Захисник ОСОБА_5 підтримала доводи обвинуваченого та зазначила, що обвинуваченому раніше було встановлено розмір застави 40 прожиткових неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому застава внесена не була, що свідчить про те, що обвинувачений не має змоги сплатити таку суму, тому просить суд зменшити розмір застави до мінімуму - 20 прожиткових неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дослідивши клопотання, заслухавши доводи та пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В порядку ч.1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку суду, стороною обвинувачення доведено достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Прокурором доведено, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 не зменшились та продовжують існувати зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 може:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді виключно позбавлення волі, на строк від 6 до 10 років. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від відповідальності.

2) перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.

3) вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у збуті особливо небезпечних психотропних речовин, а також 28.04.2023 року та 18.09.2023 року ОСОБА_4 судимий за ч. ч. 1,2 ст. 309, ч. 4 ст. 185 КК України, проте останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив вчиняти нові злочини. Вищенаведене свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченого, підвищену суспільну небезпеку та схильність до вчинення злочинів.

В п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 року Справа N 800/331/16 (800/13/16) значено, що відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

       Будь-яких передбачених законом обставин, які би свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено та сторонами не доведено, а тому, суд відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника стосовно відсутності підстав, для продовження строку тримання під вартою.

       Доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого, стороною захисту суду також не надано, тому підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.

       Наявність декількох ризиків у сукупності, існування яких доведено прокурором унеможливлює застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, оскільки жоден з них не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним своїх обов`язків.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч.5ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2023 року, ОСОБА_4 визначено заставу у межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що саме такий розмір застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, критеріям пропорційності, є достатнім та таким, що здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у даному кримінальному провадженні, тому підстави для зміни розміру застави відсутні.

       Враховуючи наведене, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про необхідність продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м`яких не буде здатен запобігти існуючим ризикам.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, ст.ст.183, 184, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд,-                

                                               постановив:

Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 22 грудня 2023 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 22 грудня 2023 року в 23 год. 59 хв.

 Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.        

Головуючий суддяОСОБА_1