СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року                                    м. Харків                        Справа № 922/2342/23  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя  Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання  Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича (вх.№1837 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2023, ухвалене суддею Шарко Л.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області без виклику представників сторін (повне рішення складено 16.08.2023) у справі №922/2342/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ", м.Запоріжжя,

до Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича, м.Харків,

про стягнення 249250,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ" суму попередньої оплати у розмірі 249250,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3738,75 грн.

В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив наступне: сторонами досягнуто згоди та встановлено обов`язок позивача повністю оплатити товар (попередня оплата) до його передання продавцем; позивач виконав свої зобов`язання по оплаті товару, однак обумовлений товар не було поставлено відповідачем; відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; оскільки відповідач доказів, які б підтверджували поставку товару чи повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 249250,00 грн не надав, доводів позивача не спростував, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 249250,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить: оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу, надавши п`ятиденний строк після ухвалення рішення у справі для надання доказів понесення таких витрат; стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 5608,13 грн.

У скарзі заявник зазначає, що ФОП Александров Д.В. поставив спірний товар (генератори), згідно з досягнутою сторонами домовленістю (яка не була оформлена у вигляді письмового документа, підписаного обома сторонами), покупцеві, ТОВ "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ". За твердженням заявника, спілкування між відповідальною за продаж генераторів особою – Гурою О.О., який працює у ФОП Александрова Д.В. та довіреною особою ТОВ "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ" Лілією Целуйко здійснювалося за допомогою телефонного зв`язку та листування у месенджері "Viber". В подальшому, за твердженням відповідача, позивач (покупець) направив лист від 02.01.2023 на адресу постачальника, в якому повідомив, що отримані генератори (які є трифазними, тоді як покупець замовляв однофазні) не підходять для обладнання, що встановлено на підприємстві; від представниці позивача у месенджері надійшло повідомлення з вимогою надання адреси для повернення генераторів, представник відповідача направив повідомлення з адресою у відповідь на вказану вимогу, однак позивач не вжив жодних заходів з повернення відповідачеві генераторів, тому відповідач, вважаючи, що позивач вирішив не повертати генератори, в свою чергу, не вживав жодних заходів з повернення позивачеві сплачених грошових коштів. Із посиланням на викладене вище, відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що позивач ввів суд першої інстанції в оману, тоді як насправді відповідач у повному обсязі виконав свої зобов`язання з продажу позивачеві генераторів.

До скарги додано докази – скріншоти листування в месенджері "Viber", CD носій, копії рахунків, платіжних інструкцій та інших документів. Заявник просить суд поновити строк на подання вказаних доказів та долучити їх до матеріалів справи, посилаючись на те, що ФОП Александров Д.В. не отримував від позивача копії позовної заяви, а також не отримував від суду першої інстанції жодної ухвали в даній справи, внаслідок чого був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які долучені до даної апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2023 у справі №922/2342/23. Попереджено учасників справи, що, оскільки в даній справі ціна позову є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядатиметься за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань – до 03.10.2023. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у суду першої інстанції матеріали справи, які на виконання вказаної ухвали надійшли до Східного апеляційного господарського суду 13.09.2023.

21.09.2023 відповідач подав клопотання (вх. №11418 ел.13332), в якому просить: поновити фізичній особі – підприємцю Александрову Денису Валерійовичу строк на подання даного клопотання про витребування доказів; витребувати в Головного управління ДПС у Запорізькій області належним чином засвідчені копії звітності 4ДФ, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ" за 2022 рік та перший квартал 2023 року. Заявник зазначає, що зазначена звітність надасть можливість встановити коло осіб, які перебували у трудових відносинах з ТОВ "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ" у період, коли відбулись спірні події, для підтвердження, зокрема, тих обставин, що Лілія Целуйко, з якою представник відповідача спілкувався у месенджері "Viber", дійсно є уповноваженим представником ТОВ  "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ".

21.09.2023 відповідач також подав клопотання (вх. №11443  ел.13334), в якому, посилаючись необхідність надання чималої кількості усних пояснень, дослідження низки електронних доказів тощо, просить здійснювати розгляд його апеляційної скарги у судових засіданнях з повідомленням (викликом) учасників справи.

Розглянувши вказане клопотання (вх. №11443 ел.13334 від 21.09.2023), колегія суддів дійшла висновку про його задоволення.

Ухвалою суду від 25.09.2023 було повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.2023  у справі №922/2342/23 відбудеться "24" жовтня 2023 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце вказаного засідання, відзиву на апеляційну скаргу не надав та не скористався своїм процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, а також подані ним клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів та про витребування доказів.

Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів є саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №  910/9742/22.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що ФОП Александров Д.В. не отримував від позивача копії позовної заяви, а також не отримував від суду першої інстанції жодної ухвали в даній справи, внаслідок чого був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які долучені до даної апеляційної скарги.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції при підготовці до розгляду справи, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Александров Д.В. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі (а.с. 68) заявником вказано адресу відповідача: АДРЕСА_2 (тобто зазначено інший номер квартири), однак, як пояснив представник відповідача в судовому засіданні 24.10.2023, у даному випадку мала місце технічна помилка. Також представник апелянта зазначив, що належною адресою ФОП Александрова Д.В. є адреса його реєстрації, будь-якого іншого місцезнаходження відповідач не має.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ "АПЕЛЬМОН-ПРАЙМ" було додано докази (опис вкладення до цінного листа та накладну, а.с.5,6), що підтверджують направлення копії позовної заяви на адресу відповідача, ФОП Александрова Д.В.: АДРЕСА_1 .

На цю ж адресу відповідача судом першої інстанції було направлено копію ухвали від 07.06.2023 про відкриття провадження у справі, тобто місцевий господарський суд вжив необхідних заходів для повідомлення ФОП Александрова Д.В. про судовий розгляд справи. Зазначених обставин в ході апеляційного провадження представник відповідача не заперечував.

Однак вищевказане поштове відправлення (копію ухвали від 07.06.2023) було повернуто до суду відділенням зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.28).

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, виходячи з вищенаведених обставин справи та приписів відповідних норм ГПК України, колегія суддів зазначає, що ФОП Александров Д.В. був належним чином повідомлений про розгляд судом першої інстанції справи №922/2342/23 за його участю.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд надав вищевказаним обставинам належну правову оцінку, зазначивши, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи в господарському суді.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, зокрема, в постанові від 19.07.2023 у справі №  923/618/21, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що, оскільки поштова кореспонденція, направлена судом першої інстанції на належну адресу відповідачки, повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній", то в  силу приписів пункту 5 частини шостої статті  242  Господарського процесуального кодексу України відповідачка була належним чином сповіщена про перебування у провадженні Господарського суду Херсонської області цієї справи за її участю.

Копію рішення господарського суду від 16.08.2023 у даній справі №922/2342/23 відповідач також не отримав, відповідне поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній" (а.с.62), разом з тим, як було встановлено вище, строк апеляційного оскарження вказаного рішення ФОП Александров Д.В. не пропустив.

Згідно з поясненнями представника відповідача в судовому засіданні 24.10.2023, про оскаржуване рішення відповідач дізнався шляхом перевірки відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.

Водночас ним не надано пояснень щодо поважності причин систематичного неотримання ФОП Александровим Д.В. поштової кореспонденції, направленої на його належну адресу, а також причин неможливості своєчасно довідатися про існування ухвали від 07.06.2023 про відкриття провадження у даній справі з Єдиного державного реєстру судових рішень (якщо, як стверджує представник відповідача, такий моніторинг здійснюється ФОП Александровим Д.В. або його довіреними особами).

Тобто, як встановлено в ході апеляційного провадження, відповідач не був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції заперечення проти позовних вимог та докази на підтвердження цих заперечень, звернутися з клопотанням про витребування доказів (у разі, якщо відповідач вважав за необхідне їх витребувати) тощо – однак не вчинив таких дій.

При цьому в ході апеляційного провадження ним не обґрунтовано, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції та не звернення з клопотанням про витребування доказів  у встановлений строк, під час розгляду справи у суді першої інстанції, не зазначено про наявність об`єктивних обставин, які б унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій з причин, що не залежали від ФОП Александрова Д.В.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв при вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів зумовлює порушення положень статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16. Крім того, принцип рівності сторін у судовому процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Прийняття апеляційним судом доказів, без встановлення й оцінки обов`язкових, згідно частини 3 ст. 269 ГПК України, передумов, стане наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 18/113-53/81.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотань апелянта про витребування доказів, а також про врахування нових доказів, доданих до апеляційної скарги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд зазначає, що вказані документи долучено до матеріалів справи, однак їх не буде взято до уваги в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача не висловлював заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

22.12.2022 року між ФОП Александровим Денисом Валерійовичем (продавець) та ТОВ "АПЕЛЬМОН ПРАЙМ" (покупець) досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу п`яти однофазних генераторів, потужності 7 (сім) кВт., згідно з якою відповідач зобов`язався не пізніше 28.12.2022 передати у власність покупця товар за узгодженим сторонами асортиментом.

Позивач на підставі рахунку на оплату від 22.12.2022 №2/22 здійснив передоплату за товар у розмірі 100% його вартості, на загальну суму 249250,00 грн, про що свідчать платіжні доручення: від 22.12.2022 №25492 на суму 124625,00 грн; від 26.12.2022 №25527 на суму 124625,00 грн.

В ході апеляційного провадження відповідач не заперечував обставин щодо досягнення сторонами усної домовленості стосовно поставки генераторів та факту отримання вказаних коштів від позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідачем позивачеві – відповідне було встановлено місцевим господарським судом в ході розгляду справи та не спростовано апелянтом.

11.02.2023 позивачем направлено відповідачу лист із повідомленням про відмову від домовленостей та повернення попередньої оплати у сумі 249250,00 грн.

Проте відповідач на вимогу від 12.01.2023 та на лист від 11.02.2023 не відреагував та суму попередньої оплати не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 249250,00 грн в примусовому порядку.

Вказаний позов було задоволено оскаржуваним рішенням господарського суду – з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є вимога покупця про повернення суми попередньої оплати, оскільки, як стверджує позивач, відповідачем не виконано домовленість щодо поставки товару.

  Згідно з ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі змісту вказаної норми, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, необхідною передумовою для її застосування є відсутність належного підтвердження тих обставин, що товар було передано продавцем покупцеві у встановлений строк.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, а саме, доказами, поданими до суду першої інстанції, на момент ухвалення господарським судом оскаржуваного рішення жодних доказів отримання ТОВ "АПЕЛЬМОН ПРАЙМ" товару (генераторів) від ФОП Александрова Д.В. матеріали справи не містили.

За твердженням апелянта, продавець повідомив покупця, що представники ТОВ "АПЕЛЬМОН ПРАЙМ" мають забрати генератори за адресою: м.Чернівці, вул. Заводська, 44, територія магазину "Меблі Сіті"; 28.12.2022 представниця позивача повідомила в месенджері, що працівники позивача вже отримують генератори, при отриманні генераторів працівники позивача отримали накладну на відвантаження №UA – 68708 від 28.12.2022. В подальшому, за твердженням відповідача, позивач (покупець) направив лист від 02.01.2023 на адресу постачальника, в якому повідомив, що отримані генератори (які є трифазними, тоді як покупець замовляв однофазні) не підходять для обладнання, що встановлено на підприємстві; від представниці позивача у месенджері надійшло повідомлення з вимогою надання адреси для повернення генераторів, представник відповідача направив повідомлення з адресою у відповідь на вказану вимогу, однак позивач не вжив жодних заходів з повернення відповідачеві генераторів, тому відповідач, вважаючи, що позивач вирішив не повертати генератори, в свою чергу, не вживав жодних заходів з повернення позивачеві сплачених грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач (без поважних причин, як було встановлено вище) не надав до суду першої інстанції доказів на підтвердження факту поставки позивачеві генераторів.

У постанові від 12.10.2023 у справі № 499/895/19 Верховний Суд вказав, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

В ході апеляційного провадження в даній справі №922/2342/23 відповідач не навів обґрунтування – в чому, на його думку, полягає помилка судового розгляду в даному випадку, враховуючи, що суд першої інстанції, як було встановлено вище, вжив усіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та розглянув її за тими матеріалами, що були наявні у справі, обґрунтовано зазначивши, із посиланням на вищенаведені норми 693 ЦК України, що, враховуючи відсутність доказів передання продавцем товару покупцю у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Тому твердження про те, що позивач ввів суд першої інстанції в оману, насправді отримавши товар від відповідача, колегія суддів вважає не доведеними у встановленому законом порядку і такими, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції додатково враховує, що із наданих відповідачем роздруківок із месенджера "Viber" неможливо встановити авторів відповідного листування – тоді як згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, суд може розглядати електронне листування між особами у  месенджері  (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі  лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.  Відповідні висновки  щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Окрім того, як вбачається із доданих до апеляційної скарги копій видаткових накладних, вони не містять прізвищ та підписів уповноважених представників сторін. У накладній на відвантаження №UA – 68708 від 28.12.2022, на яку посилається відповідач, також відсутні відомості про отримання товару ТОВ "АПЕЛЬМОН ПРАЙМ", а натомість вказано, що генератори відвантажено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ АГРО ЛОГІСТИК" покупцеві, Александрову Денису.

Отже, в ході апеляційного провадження заявник скарги не навів аргументів та доказів, що могли б бути визнані підставою для скасування рішення господарського суду в даній справі та для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Александрова Дениса Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 у справі №922/2342/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   30.10.2023

Головуючий суддя                                                                    О.В. Шевель

Суддя                                                                                           О.О. Крестьянінов  

Суддя                                                                                           В.О. Фоміна