Справа № 344/13652/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/1384/23

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Томин

У Х В А Л А

31 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача        Томин О.О.,

суддів:                        Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

ознайомившись із апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування шкоди.

На зазначене рішення суду представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Однак подана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц (провадження №14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява №67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви №61164/00 і №18589/02)).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №9901/23/21 (провадження №11-64заі21), постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №274/4944/20 (провадження №61-393св22).

В апеляційній скарзі у цій справі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів ні позивачки, ні відповідача.

Зокрема, заявник зазначає:

«…клан колишньої судді апеляційного суду Івано-Франківської області Стефанів Н.С., яка на даний час суддя Верховного Суду, в грудні 2006 р., видавав із себе осіб, які виконують судове рішення, а фактично викрав у ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 »;

«У справі №344/13652/15-ц – суд на своїй хвилі постановив рішення, яке ґрунтується виключно на фантазіях суду і жодним чином не на законі, бо очевидно, що цей суд є корпоративно-залежним від конкретних суддів названого суду та очевидно і суддів Івано-Франківського апеляційного суду (бо з колишнього апеляційного суду Івано-Франківської області (тепер ліквідованого суду) в створений Івано-Франківський апеляційний суд прийнято на роботу усіх суддів, крім тих, що пішли у відставку), а судді названих судів беззаперечно у ОСОБА_1 квартиру вкрали. І ця реальність об`єктивна і не фантазійна»;

«Реально ж суддівський клан ОСОБА_3 , який розрісся й до ОСОБА_4 , для якої фактично й викрадалася квартира…»;

«…саме суддя ОСОБА_3 та її тодішній співжитель, прокурор Вороняк на засадах свавілля й виконали, проте не судове рішення, а власні забаганки, не що інше як грабіж – відкрите викрадення названої квартири…»;

«… після цього клану ОСОБА_3 прийшлося терміново і вбачається, що й насильницьки умертвити ОСОБА_5 , що клан судді ОСОБА_3 зробив в психлікарні в березні 2013 року, удаючи із себе невинних овечок…»;

«…суд І інстанції не погодився із тим, що точно таке ж рішення в 2010 р. повторила на засадах плагіату і професійний злодій на посаді судді ОСОБА_3 , яке також завідомо не виконуване…»;

«… бо так завідомо незаконно вирішили судді Івано-Франківського міського суду, апеляційного суду Івано-Франківської області, Івано-Франківського апеляційного суду, які при цьому діяли на засадах спільної корупції і які до цього часу поіменно як вбачається залежні від ОСОБА_6 , що стала суддею Верховного Суду, в якому кланові інтереси судів Івано-Франківщини і представляє (раніше, нагадаю, їх передав ОСОБА_7 – суддя у колишньому Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, одночасно діючи і як голова Ради суддів загальних судів).»

«…назване рішення як було, так і є завідомо невиконуваним, проте стало протиправно виконаним із-за величезної корупції суддів, зокрема тих, які співпрацювали із ОСОБА_3 »;

«… квартира у ОСОБА_1 дійсно украдена суддями, зокрема, ОСОБА_3 та К з усіма з цього наслідками.»;

«Таким чином не виключається, що професійний вбивця ОСОБА_6 на даний час своє ремесло суміщає з посадою судді Верховного Суду.»;

«… відшкодувати ОСОБА_1 заподіяну сімейством судді ОСОБА_3 майнову шкоду та збитки втраченої вигоди з підстав, що це сімейство демонструючи, що виконує функції держави, украло у неї квартиру…»;

Зазначене є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявниці, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Такий виклад апеляційної скарги є виявом неповаги до суду та учасників справи, а тому колегія суддів констатує, що подання цієї скарги у цій редакції є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Отже, суд апеляційної інстанції визнає подання представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим скарга підлягає поверненню заявнику.

Подібні висновки викладені Верховним Судом в ухвалі від 18 серпня 2023 року, якою визнано неподаною та повернуто касаційну скаргу у цій же справі на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року.

Водночас, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із відповідною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 260, 261, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2023 року повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя-доповідач:                                                        О.О. Томин

Судді:                                                                І.В. Бойчук

                                                                       О.В. Пнівчук