ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р.                                                                                    № 2а-5863/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого –судді                  Дем`яновського Г.С.,

                        суддів:                Журомської  М.В.

                                                    Брильовського  Р.М.

при секретарі                                Бугарі     Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  Приватного підприємства „Оліяр” до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області  про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач –Приватне підприємство „Оліяр” звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області  про визнання незаконним та скасування  податкового повідомлення-рішення № 0000071552 від 04 травня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просить задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з мотивів, наведених в письмовому запереченнні ,також зазначивши,що позивач не представив договори на поставку олії,товарно-транспортні накладні на транспортування великої кількості олії з Запорізької області до Львівської області ,сертифікати якості.Крім цього в видаткових накладних,представлених позивачем не зазначено прізвище та посада особи,яка прийняла олію,відсутні посилки на довіреність на право отримання олїї. Акт перевірки ТзОВ „Вершина мрії” ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя  та його висновки щодо визнання нікчемними правочинів  товариства не визнано протиправними.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення  з наступних підстав.

Приватне підприємство „Оліяр” як юридична особа зареєстровано Пустомитівською державною районною адміністрацією 02.04. 2003 року

12 квітня 2011 року ДПІ у Пустомитівському районі проведено позапланову невиізду перевірку позивача ,про результати якої складено Акт  №170\152\32461721 від 12.04.2011 року „Про результати документальної позапланової невиїздної перевірки приватного підприємства „Оліяр” щодо підтвердження господарських відносин із платником податків згідно додатку №5 до поданої декларації податку на додану вартість за грудень 2010 року, відповідно до розпорядження ДПА  України від 24.04.2011 року №48-р „Про відпрацювання підприємств”  ,на додану вартість за період  з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року” .

З означеного Акту вбачається ,що перевіркою встановлено порушення :

-п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3,п.4.1. ст.4,пп.7.2.3. п.7.2.п.п.7.3.1. п.7.3.,п.п. 7.4.1. ,п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168\97 ВР \надалі Закон  і підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 3981667 грн.

На підставі даних Акту перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення № 0000071552 від 04 травня 2011 року ,яким позивачу визначено податкове зобов”язання в сумі 4977084 грн., тому числі  за основним платежем -3981667 грн. та за штрафними санкціями в сумі 995417

Позивач не згідний з висновками ДПІ і в позовній заяві зазначає наступне:

-ДПІ стверджує ,що ПП „Оліяр” в грудні 2010 року ,нібито, не продавало ТзОВ „Вершина мрії” продукції,товарів,робіт,послуг та ,нібито, не отримувало від ТзОВ „Вершина мрій” попередньої оплати за товари. В пп.7.3.1. п.3  Закону України „Про податок на додану вартість” вказано про те,що датою виникнення податкових зобов”язань з поставки товарів вважається дата , яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка  з подій,яка сталася раніше:

або дата зарахування коштів  від покупця \замовника на банківський рахунок платника як оплата товарів,що підлягають поставці,

або дата відвантаження товарів ,а для робіт \послуг -дата оформлення документа ,що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Тому позивач вважає,що ПП „Оліяр” не порушило п.п. 7.3.1. п.7.3. ст. Закону.

Рішенням Запорізького адміністративного суду від 06.04.2011 року у справі 2а-0870\1305\11 було визнано протиправними дії ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїздної перевірки ТзОВ „Вершина мрії” і посилання позивача на Акт перевірки від 10.02.2011 року є незаконним. ОСОБА_1 засвідчив ,що особисто підписував фінансові документи і був засновником і директором товариства.

Позивач вважає,що зазначені правочини є правомірними і представив наступні докази:

1.податкові накладні,виписані ТзОВ „Вершина мрії”:

- № 58 від 03.12.2010 року на суму 2100000 грн. в т.ч. ПДВ  в сумі  350000  грн..

- № 76 від 06.12.2010 року на суму  315000 грн.  в т.ч. ПДВ в сумі 525000 грн.

 № 108 від 08.12.2010 року на суму  3800000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 633333 грн.

 № 139 від 10.12.2010 року на суму  3180000 грн. . в т.ч. ПДВ в сумі 530000 грн

 №  194 від 14.12.2010  року на суму  3180000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 530000 грн

 №  262 від 21.12.2010  року на суму  850000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 141666,67 грн

 №  279 від  22.12.2010 року на суму  1270000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 211666,67 грн

 №   301 від  23.12.2010 року на суму  2600000 грн в т.ч. ПДВ в сумі 433333,33 грн

 №   305 від  24.12.2010 року на суму  3000000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 500000 грн

 №   333 від  27.12.2010 року на суму  760000 грн. в т.ч. ПДВ в сумі  126666,67 грн

2.Видаткові накладні,видані ТзОВ „Вершина мрії”:

 № ВМ-000058 від 03.12.2010 року на суму 643230 грн.

 № ВМ-00058-1 від 04.12.2010 року на суму 720510 грн.

 № ВМ-00058-2 від 05.12.2010 року на суму 334740 грн.

 № ВМ-00076 від 06.12.2010 року на суму  780780 грн.

 № ВМ-00076-1 від 07.12.2010 року на суму  818160  грн

 № ВМ-00076-2 від 08.12.2010 року на суму  1672650  грн

 № ВМ-00076-3 від 09.12.2010 року на суму  279930  грн

 № ВМ-000108  від 09.12.2010 року на суму   806978  грн

 № ВМ-000139 від 10.12.2010 року на суму  819380 грн

 № ВМ-0139-1 від 11.12.2010 року на суму  143014 грн

 № ВМ-00139-2 від 12.12.2010 року на суму  736912 грн

 № ВМ-0139-3 від 13.12.2010 року на суму   433858 грн

 № ВМ-0194  від 14.12.2010 року на суму    1693880 грн

 № ВМ-0194-1 від 15.12.2010 року на суму    555228 грн

 № ВМ-0194-2 від 16.12.2010 року на суму    869306 грн

 № ВМ-0194-3 від 17.12.2010 року на суму    627838 грн

 № ВМ-0194-4 від 18.12.2010 року на суму    776556 грн

 № ВМ-0194-5 від 19.12.2010 року на суму     558090 грн

 № ВМ-00194-6 від 20.12.2010 року на суму    825422 грн

 № ВМ-00279 від 22.12.2010 року на суму       717196 грн

 № ВМ-0301   від  23.12.2010 року на суму     554168 грн

 № ВМ-00305 від 24.12.2010 року на суму      1040072 грн

№ ВМ-0305-1 від 25.12.2010 року на суму   1458560 грн

№ ВМ-0305-2 від 26.12.2010 року на суму   1063286 грн

№ ВМ-0333   від   27.12.2010 року на суму   1069328 грн

№ ВМ-00333-1 від 28.12.2010 року на суму   371212 грн

№ ВМ-0333-2 від 29.12.2010 року на суму     934390 грн

№ ВМ-0333-5 від 30.12.2010 року на суму     732672 грн

№ ВМ-0337    від 31 .12.2010 року на суму     338988 грн

3.Платіжні доручення за грудень 2010 року,якими ПП „Оліяр” перерахував ТзОВ „Вершина мрій” 11711008 грн.

Суд вважає,що надані документи є необхідними ,але недостатніми для визначення реальності господарських операцій та формування податкового кредиту .

Відповідно до правил податкового обліку необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,' затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З видаткових накладних ТзОВ „Вершина мрії” вбачається,що в них  не зазначено прізвище та посада посадової особи ПП „Оліяр” ,яка прийняла олію,відсутні посилки на довіреність на право отримання олїї.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місцеі складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З матеріалів справи вбачається,що в грудні 2010 року ПП „Оліяр” отримало від ТзОВ „Вершина мрії” олію соняшникову нерафіновану в кількості більше двох тисяч тон.

Основним документом ,яким опріділяються обов”язки сторін в господарській операції є договір \в даному випадку договір поставки,однак договори або угоди ,укладені між ПП „Оліяр” та  ТзОВ „Вершина мрії”, на поставку олії,відсутні.

Ст.ст. 626,629 ЦК України передбачено,що договором є домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення,зміну або припинення цівільних прав та обов”язків.При цьому договір є обов”язковим для виконання сторонами, за ст.662 ЦК України продавець зобов”язаний передати покупцеві товар,визначений договором купівлі-продажу.Продавець зобов”язаний передати покупцеві одночасно з товаром сертифікат якості на олію,що поставляється ,однак позивач такий документ не представив.

Моментом виконання обов”язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві,якщо договором встановлений обов”язок продавця доставити товар,надання товару в розпорядження покупця ,якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Оскільки контрагенти за договором знаходяться в різних регіонах країни,то відповідно товар підлягає перевезенню.

Оскільки поставка повинна була здійснюватись з місця розташування постачальника  Запорізька область \  до місця розташування покупця \Львівська область, то таку величезну кількість олїї необхідно було перевезти.

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (із змінами і доповненнями) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до розділу 1 „Правил" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.4 „Правил" оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

          Відповідно до пункту 11.5 „Правил" товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

          Згідно пунктом 11.7 „Правил" перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У випадку перевезення товару залізницею оформляється комплект перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644.

Позивач товарно-транспортні накладні не представив  ,а в пояснення зазначив,що „застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов”язковим”.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача і вважає,що для доказів реальності проведення зазначених господарських операцій повинні бути товарно-транспортні накладні на весь обсяг продукції,що поставляється.

Згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) (далі Закону) “платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками”: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум |податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:  придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх  подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку”.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону “якщо платник податку придбавае (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту”.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону “не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту”.

          Згідно п.3.1. „Закону” об”єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг ,місце надання яких знаходиться на митній території України.

        Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства,а також моральним засадам суспільства,волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,правочин має вчинятися у формі,встановленій законом,правочин має бути спрямований на оеальне настання правових наслідків,що обумовлені ним.

Відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за наведеними правилами немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин,якщо його недійсність встановлена законом \нікчемний правочин.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків.крім тих,що пов”язані з його недійсністю.Нікчемний правочин є недійсним в силу закону,а тому також не створює інших наслідків,крім тих,що пов”язані з його недійсністю.

Позивач, ствержуючи ,що ОСОБА_1 є засновником та директором ТзОВ „Вершина мрії” посилається на його власноручну заяву від 19.03.2011 року та  постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011 року по справі №2а-0870\1305\11 за позовом ТзОВ „Вершина мрії” до ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та визнання неправомірним акту перевірки.З означеної постанови вбачається,що  позов задоволено частково в частині визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної невиїздної перевірки ТОВ „Вершина мрії” ,за наслідками якої складено Акт № 39\23-02\35924545 від 10.02.2011 року. В іншій частині позову ,а саме що стосується визнання неправомірними висновків  акту перевірки ,відмовлено.

Тому суд приймає до уваги висновки вказаного акту перевірки.

          Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов`язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.  

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позивач не спростував висновки ДПІ у Пустомитівському про здійснення безтоварних господарських операцій та нікчемність здійсненого правочину  , і суд вважає , що позові  Приватного підприємства „Оліяр” до Державної податкової інспекції у Пустомитівському  районі Львівської області про визнання незаконним та скасування  податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області  № 0000071552 від 04 травня 2011 року  слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В позові  Приватного підприємства „Оліяр” до Державної податкової інспекції у Пустомитівському  районі Львівської області про визнання незаконним та скасування  податкового повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області  № 0000071552 від 04 травня 2011 року  –відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Головуючий суддя           підпис                                                  Дем`яновський Г.С.

Суддя                               підпис                                                   Брильовський Р.М.

Суддя                               підпис                                                   Журомська  М.В.

З оригіналом звірено

Суддя                                                                                       Дем`яновський г.С.