УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 497/124/17

провадження № 51-1061ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року,

встановив:

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 червня 2020 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі-КК), визнано винуватим та засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК і призначено покарання: за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК у виді довічного позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі. Вирішено питання щодо початку обчислення строку покарання, запобіжного заходу, цивільні позови потерпілих та долю речових доказів.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Відповідно до вироку, в ніч на 16 вересня 2016 року біля 01:00 ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи намір помститися ОСОБА_6 та членам його сім`ї, які мешкали спільно, діючи з єдиним умислом, спрямованим на навмисне, протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 та усім членам його сім`ї, проник у двір домоволодіння АДРЕСА_2 та через не зачинене вікно в житлове приміщення будинку, де на цей час відпочивали та спали ОСОБА_6 та усі члени його сім`ї.

В подальшому ОСОБА_5 , діючи з єдиним умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті усім мешканцям будинку, знайшов у кухонному приміщенні домоволодіння ОСОБА_7 ніж, узяв його, після чого увійшов до спальної кімнати, де відпочивали та спали ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_7 та їх малолітня донька ОСОБА_8 . Перебуваючи у вказаній кімнаті, ОСОБА_5 , реалізуючи свій єдиний злочинний намір, направлений на вбивство двох і більше осіб (усіх членів сім`ї ОСОБА_9 ) вищевказаним ножем наніс сплячому у ліжку ОСОБА_6 численні, не менше 24 ударів у різні частини тіла, в тому числі життєво важливі, спричинивши йому таким чином згідно із висновком експерта № 117 від 12 жовтня 2016 року тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Далі, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом і більше особам (усім членам сім`ї ОСОБА_9 ), будучи достовірно поінформованим про неповнолітній вік ОСОБА_10 , зайшов до сусідньої кімнати, де вказаним ножем наніс сплячому у ліжку неповнолітньому ОСОБА_10 не менше двох ударів ножем в область спини від яких ОСОБА_10 прокинувся, вскочив з ліжка та вчинив опір ОСОБА_5 , штовхаючи його та намагаючись відібрати ніж. В ході боротьби ОСОБА_5 наніс ОСОБА_10 численні (не менше 9) удари у різні частини тіла, в тому числі життєво важливі органи. Ударами ножем ОСОБА_5 , спричинив ОСОБА_10 згідно з висновком експерта № 2 від 23 січня 2017 року тілесні ушкодження, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а пошкодження на обличчі відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. В ході боротьби ОСОБА_10 зміг вирватись та побіг до виходу з домоволодіння. ОСОБА_11 , усвідомлюючи численність та тяжкість пошкоджень ОСОБА_10 , вирішив, що він загине від крововтрати і не став його переслідувати, тим самим виконав усі дії, які вважав потрібними для спричинення смерті потерпілому, але не зміг реалізувати свій умисел до кінця по причинам, які не залежали від його волі, у зв`язку з тим, що ОСОБА_10 втік, викликав допомогу та завчасно отримав медичну допомогу.

Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_5 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті двом і більше особам (усім членам сім`ї ОСОБА_9 ), повернувся до кімнати подружжя ОСОБА_9 , де тим же ножем наніс ОСОБА_7 , яка на цей час прокинулась від шуму, встала та йшла йому назустріч, численні (не менше 4) удари у життєво важливі частини тіла, в область живота та шиї, спричинивши їй таким чином, згідно із висновком експерта № 116 від 08 жовтня 2016 року тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_7 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, з умислом на вбивство двох і більше осіб (усіх членів сім`ї ОСОБА_9 ), ОСОБА_5 , будучи достовірно поінформованим про малолітній вік ОСОБА_8 , у зв`язку з чим, маючи умисел на вбивство малолітньої дитини, тим же ножем наніс присутній у тій же кімнаті малолітній ОСОБА_8 , яка на той час теж прокинулась, численні (не менше 11) удари у різні частини тіла в тому числі і життєво важливі, спричинивши їй таким чином згідно висновку експерта № 3 від 20 січня 2017 року тілесні ушкодження, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Спричинивши тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_8 , ОСОБА_5 виконав таким чином усі дії, які вважав потрібними для спричинення смерті потерпілої, але не зміг реалізувати свій умисел до кінця по причинам, які не залежали від його волі, у зв`язку з тим, що потерпіла завчасно отримала медичну допомогу.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду через істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування вимог зазначає, що апеляційним судом не дотримано приписів ч. 3 ст. 404 КПК, залишено поза увагою клопотання засудженого про повторне дослідження доказів, яким, на його думку, місцевий суд не дав обґрунтованої правової оцінки, зокрема протоколам огляду місця події від 16 вересня 2016 року, протоколу огляду предметів від 23 вересня 2016 року, протоколу слідчого експерименту від 28 грудня 2016 року, висновку експерта № 117 від 12 жовтня 2016 року, висновкам експертів № 2 від 23 січня 2017 року та № 3 від 20 січня 2017 року, висновку № 932 від 04 листопада 2016 року, № 944 від 07 листопада 2016 року, які засуджений вважав недопустимими доказами.

Крім того зазначає, що апеляційний суд не прийняв рішення щодо обґрунтованості доводів апеляційної скарги щодо оцінки протоколів огляду місця події, з огляду на що вважає, що передчасними є висновки суду щодо оцінки інших доказів, які є похідними від протоколів огляду місця події.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК).

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З огляду на наведене положення процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, і перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК, зроблено з дотриманням правил безпосередності дослідження доказів, на підставі з`ясування обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено дослідженими у судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до правил ст. 94 КПК, та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів суд першої інстанції встановив на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом, зокрема, показань потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , показань свідків, показань судово-медичного експерта ОСОБА_12 , серед яких також висновки експерта № 117 від 12 жовтня 2016 року, № 2 від 23 січня 2017 року, № 3 від 20 січня 2017 року, № 932 від 04 листопада 2016 року, № 944 від 07 листопада 2016 року та інші докази.

Апеляційний суд за результатом апеляційного розгляду за апеляційною скаргою засудженого з доповненнями погодився з оцінкою доказів у провадженні та обґрунтовано вважав, що їх сукупність підтверджує вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому злочинів.

Апеляційний суд обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні дав свідчення про те, що 15 вересня 2016 року, біля 21:00 він повернувся додому, де гості святкували день народження матері. Між ним та обвинуваченим ( ОСОБА_5 ) виникла сварка в ході якої обвинувачений вдарив його головою в ніс, після чого ОСОБА_10 пішов спати. Прокинувшись, приблизно біля 01 години ночі від дихання обвинуваченого. Він намагався повернутися, коли обвинувачений наніс йому удар в шию, після чого він відштовхнув його та побіг в кімнату батьків. Батько лежав в ліжку, а мати, схилившись над ним, намагалася його розбудити, сестра лежала на своєму ліжку. Зрозумівши, що батько мертвий, мати втратила свідомість. Він намагався заспокоїти обвинуваченого, після чого обвинувачений наніс йому удари ножем в спину. Він хотів забрати ніж, однак обвинувачений висмикнув ніж. Останній удар обвинувачений наніс в пахву, від чого в нього оніміла рука та потемніло в очах. Поборовши опір обвинуваченого, він разом з сестрою втік до маминої подруги, якій він розповів що сталося та вона викликала швидку. Він дуже гарно розглядів ОСОБА_5 , він впевнений, що саме він скоїв напад на родичів, нього та сестру. Він бачив як саме ОСОБА_13 вдарив ножем сестру, після чого повернувся до будинку. В час нападу ОСОБА_13 знаходився в неадекватному стані. Саме ОСОБА_5 скоїв вбивство його батьків, наніс тілесні ушкодження йому та його сестрі. 15 вересня 2016 року близько опівночі, як йому стало відомо від когось із свідків, між батьком та ОСОБА_5 виник конфлікт з того приводу, що батько сказав, щоб він йшов до дому, тому що вони лягають відпочивати. Від когось він знає, що батько вдарив ОСОБА_5 , після чого той пішов до поліції скаржитись на батька.

Також, взяті до уваги показання малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , яка пояснила суду, що 15 вересня 2016 року вдома відмічали день народження матері. Були гості, в числі яких і ОСОБА_5 . Вона ввечері пішла відпочивати. Її розбудив брат, який голосив. Вона пішла до родини подивитися. У кімнаті, де відпочивали батьки, вона не бачила як ОСОБА_5 наносив удари ножем брату. Те, що саме в кімнаті був ОСОБА_5 вона впевнена. Разом з братом вона вибігала з кімнати, брат штовхнув її до ями, а сам перестрибнув через забір і вибіг з місця події. Їй були спричинені тілесні ушкодження.

Апеляційний суд зважив на те, що показання вказаних вище потерпілих узгоджуються як із письмовими доказами, так і з показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_12 , показаннями потерпілої, яка також визнана законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 та малолітньої ОСОБА_8 - ОСОБА_14 , показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , яка, зокрема показала, що 15 вересня 2016 року вона була на дні народженні ОСОБА_7 , де також був присутній ОСОБА_5 . Приблизно о 22:00 вона разом з іншою подругою ОСОБА_7 пішли додому. Близько 01:50 в двері постукав син ОСОБА_7 - ОСОБА_10 , який був лише в нижній білизні та весь у крові, тримався рукою за щоку. На його обличчі біля куточку губи був великий поріз. З розмови з ОСОБА_10 вона дізналася, що ОСОБА_5 зайшов до них додому та напав на нього з ножом, коли він покликав матір, вона прокинулась та намагалась розбудити батька, однак він не проснувся, і тоді ОСОБА_5 наніс удари матері, а ОСОБА_10 вибіг з будинку. Свідок викликала швидку допомогу та поліцію.

Цей суд погодився з оцінкою інших доказів, наданою місцевим судом, зокрема, висновків експертів № 117 від 12 жовтня 2016 року, № 2 від 23 січня 2017 року, № 3 від 20 січня 2017 року, № 932 від 04 листопада 2016 року, № 944 від 07 листопада 2016 року, протоколу додаткового огляду від 16 вересня 2016 року та протоколу огляду предметів від 23 вересня 2016 року. Колегія суддів враховує, що в касаційній скарзі сторона захисту обмежилась загальними твердженнями про недопустимість вказаних доказів і не наводить обґрунтування до визнання їх недопустимими, не посилається на приписи кримінального процесуального закону, як на підстави до постановлення такого рішення, в той час як касаційний розгляд, за приписами ст. 433 КПК, здійснюється в межах касаційної скарги.

Що стосується доводів про недопустимість висновків судово-медичних експертиз трупа № 116 від 08 жовтня 2016 року та № 117 від 12 жовтня 2016 року, то суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження не мають жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість проведених вказаних судових експертиз трупа потерпілого ОСОБА_6 та трупа потерпілої ОСОБА_7 або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, що висновки проведених експертиз є достатньо обґрунтованими, логічними та об`єктивними, надані в межах компетенції експертів, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, не встановлено, а тому вони покладені в основу обвинувального вироку. Доводи касаційної скарги не містять обґрунтування на спростування таких висновків апеляційного суду.

Твердження сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду (додаткового) від 16 вересня 2016 року через відсутність номеру та дати кримінального провадження, у якому проводилася слідча дія, апеляційний суд обґрунтовано відхилив, так як відповідно до ст. 104 КПК зазначені відомості не є обов`язковими для зазначення в протоколі, а також не містять даних, визначених в ч. 2 ст. 87 КПК як підстави для визнання доказу недопустимим. Колегія суддів касаційного суду враховує, що сторона захисту не обґрунтовує в аспекті застосування приписів ст. 412 КПК того, яким чином відсутність номеру та дати кримінального провадження у вказаному протоколі перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Стосовно висновку про безпідставність доводів сторони захисту про недопустимість протоколу огляду місця події від 16 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що цей доказ судом першої інстанції визнано недопустимим і він не був використаний при ухвалені вироку місцевого суду.

Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З долученої копії ухвали апеляційного суду вбачається, що під час перегляду вироку суду першої інстанції, вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано, він дав належну оцінку доводам, які аналогічні з доводами, відображеними в касаційній скарзі захисника, та навів належні мотиви постановленого рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, які в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення засудженим злочинів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК, чого доводи апеляційної скарги засудженого з доповненнями не спростовують.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та доходить переконання, що ухвала апеляційного суду є належно умотивованою й обґрунтованою, за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив суд, та положення закону, якими він керувався під час постановлення рішення.

Доводи захисника про недотримання апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК є безпідставними.

За приписами ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. При апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати докази з дотриманням засади безпосередності, якщо він на відміну від суду першої інстанції, по іншому не тлумачить докази, досліджені в суді першої інстанції.

У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Водночас якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а апеляційний суд погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як убачається з оскарженого судового рішення, апеляційний суд за наслідками судового розгляду погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції, а тому підстав для безпосереднього дослідження доказів у нього не було.

З відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що своєю ухвалою від 15 червня 2023 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про повторне дослідження письмових доказів у кримінальному провадженні № 12016160270000531 від 16 вересня 2016 року, зокрема протоколу огляду та висновків експертиз, проведених в рамках вказаного провадження. Мотивуючи своє рішення, суд констатував, що під час апеляційного розгляду обвинувачений не навів конкретних обставин, які би свідчили про неповноту дослідження судом письмових доказів, або що письмові докази були досліджені судом з порушеннями та правильно зазначив, що незгода сторони кримінального провадження з висновками, зробленими на підставі дослідженого доказу, не може бути безумовною підставою для його дослідження за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду, а розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилось у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального провадження, про що суд апеляційної інстанції і зазначив. Відмова в задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів у цьому провадженні свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність обґрунтованих підстав щодо необхідності таких дій, з чого вбачається, що відповідні доводи захисника про недотримання судом апеляційної інстанції приписів ч. 3 ст. 404 КПК не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, а її твердження про те, що суд не вирішив відповідного клопотання - таким, що спростовується змістом вищезазначеного судового рішення.

Отже, предметом апеляційного перегляду були аналогічні доводам касаційної скарги доводи апеляційної скарги засудженого з доповненнями, і апеляційний суд надав на них відповіді. Недотримання приписів статей 370, 404, 419 КПК за доводами касаційної скарги колегією суддів Верховного Суду не встановлено. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би могли бути підставами для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду, за змістом оскарженого судового рішення та доводів касаційної скарги захисника, судом касаційної інстанцій також не встановлено.

Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження. З касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що відсутні підстави до задоволення скарги.

Враховуючи викладене, на підставі приписів п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 червня 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3