П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 357/2259/23

провадження№22-ц/824/13316/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2023 року, ухвалене у складі судді Бондаренко О.В.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконним наказ про припинення трудового договору № 89-к від 26 лютого 2020 року, поновити ОСОБА_1 на посаді техніка-електрика 1 категорії з моменту звільнення із раніше займаної посади; стягнути з ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; стягнути з ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що з 2 січня 2003 року позивач займав посаду начальника зміни електроцеха в ПрАТ «БЦ ТЕЦ». Внаслідок ДТП позивач отримав травму, як результат перебував 4 місяці на лікарняному. 23 травня 2019 року, отримавши 3 групу інвалідності, позивач вийшов на роботу, пересуваючись на милицях. Розпорядженням начальника електроцеха № 69 від 31 травня 2019 року позивача на період відновлювальної реабілітації було переведено в резерв для роботи за графіком денного персоналу.

11 червня 2019 року начальник електроцеха та його заступник під примусом, шляхом обману змусили позивача написати заяву про переведення на посаду техніка-електрика 1 категорії з 12 червня 2019 року, мотивуючи це тим, що позивач буде тимчасово перебувати на цій посаді на період реабілітації до 1 червня 2020 року.

Вийшовши з відпустки, позивач повідомив керівництво, що відновив здоров`я та готовий працювати на раніше займаній посаді -начальника зміни електроцеха, на що отримав відмову. Відмова була мотивована тим, що позивач зможе вийти на раніше займану посаду після того, як зніме групу інвалідності.

10 грудня 2019 року позивачу зателефонували з відділу кадрів та запросили прийти. У відділі кадрів позивачу дали повідомлення про звільнення позивача 12 лютого 2020 року із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивачу було запропоновано перевестися на посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи електроцеха із 12 лютого 2020 року.

23 січня 2020 року позивач отримав аналогічне повідомлення. Вважає, що така посада - посада електромонтера була запропонована йому з метою звільнення позивача з ТЕЦ, оскільки враховуючи стан здоров`я позивача він не зміг би виконувати посадові обов`язки, передбачені запропонованою посадою.

11 лютого 2020 року позивач написав заяву про відпустку. Під кінець робочого дня отримав повідомлення про відпустку з 12 лютого 2020 року на 16 календарних днів.

28 лютого 2020 року позивачу було вручено копію наказу від 26 лютого 2020 року № 89-к «Про припинення трудового договору», в якому зазначено, що з 28 лютого 2020 року позивача було звільнено з посади техніка-електрика 1 категорії на підставі п.1 ст.40 КЗпП - за скороченням чисельності і штату працівників.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки первинні профспілкові організації не були повідомлені про заплановане скорочення чисельності або штату працівників; відсутній наказ про скорочення чисельності або штату працівників; в наданих позивачу попередженнях про звільнення, дата звільнення вказана 12 лютого 2020 року, реальна дата звільнення 28 лютого 2020 року, тобто позивач не був належним чином повідомлений про дату звільнення, що є грубим порушенням ст.49-2 КЗпП України; наказ про звільнення № 89-к від 26 лютого 2020 року був винесений, коли позивач фактично перебував у відпустці до 28 лютого 2020 року, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпП України; відсутність згоди первинної профспілкової організації на звільнення працівників.

Після незаконного звільнення позивач постійно відчував моральні страждання через незаконне та несправедливе відношення з боку відповідача. Після звільнення позивач втратив нормальні життєві зв`язки, втратив віру у справедливість. Такі обставини не дають позивачу звичним чином організувати своє життя, спілкуватися з іншими людьми та знайти гідну роботу. Моральну шкоду оцінив у розмірі 100000 грн.

Позивач вважає, що з позовом до суду звернувся у визначені законом строки, оскільки строки, визначені ст.233 цього Кодексу, були продовжені на строк дії карантину, тобто до 30 квітня 2023 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Сологуб А.М. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене зх. Порушенням норм процесуального права. Зазначає, зокрема про те, що статутом товариства не передбачено існування, повноваження та діяльність такого органу, як дирекція, відповідно її рішення, оформлене протоколом № 1 від 31 жовтня 2019 року, не є правомірним. Відповідачем не надано документу, яким було скорочено чисельність та штат працівників товариства, а отже відсутні підстави для звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідачем умисно було запропоновано посаду електромонтера, вимогам якої позивач, з урахуванням стану здоров`я та статусу інваліда, не відповідає. Відповідачем було порушено строк у два місяці на повідомлення позивача про звільнення із пропозицією переведення на одну із восьми запропонованих посад, оскільки датою складання повідомлення є 11 лютого 2020 року, а звільнений був 26 лютого 2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Білоцерківська ТЕЦ» просит апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Сологуб А.М. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1 має диплом спеціаліста за спеціальністю електрифікація та автоматизація сільського господарства, з 23 травня 2019 року мав 3 групу інвалідності (загальне захворювання з ураженням ОРА), з 2 червня 2022 року отримує пенсію по інвалідності 2 групи, згідно наказу № 1-к від 13 січня 1998 року був прийнятий на посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи, з 1 листопада 2000 року згідно наказу № 678-к був звільнений по переводу в ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» та згідно наказу № 238-к прийнятий в електроцех електромонтером з обслуговування електроустаткування 4 групи по переводу з ВАТ «Білоцерківська ТЕЦ», згідно наказу № 578-к від 28 липня 2002 року переведений на посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанції (старшим) 5 групи, згідно наказу № 16-к від 4 січня 2003 року був переведений на посаду начальника зміни електроцеху, згідно наказу № 310-к від 11 червня 2019 року був переведений на посаду техніка-електрика електроцеху 1 категорії.

При цьому, судом установлено, що 11 червня 2019 року ОСОБА_1 написав заяву про переведення його на посаду техніка-електрика 1 категорії з 12 червня 2019 року та з 12 червня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду техніка-електрика 1 категорії на підставі наказу № 310-к від 11 червня 2019 року про переведення на іншу посаду, з врахуванням стану його здоров`я.

ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є об`єктом критичної інфраструктури паливно- енергетичного сектору критичної інфраструктури, що підтверджується витягом з наказу Міненерго від 7 вересня 2022 року.

26 лютого 2020 року ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» було видано наказ № 89-к про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1 (техніка-електрика 1 категорії) звільнено з займаної посади з 28 лютого 2020 року, згідно п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату працівників.

Копія відповідного наказу № 89-к від 26 лютого 2020 року вручена позивачу ОСОБА_1 28 лютого 2020 року, виплачено належні працівникові суми у зв`язку з скороченням, а саме: заробітна плата за період з 1 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року та вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку, що підтверджується підписом позивача в самому наказі, відміткою в книзі обліку руху трудових книжок і вкладок до них ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», та визнається сторонами у справі.

Крім того, судом установлено, що з протоколу засідання дирекції ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» від 31 жовтня 2019 року вбачається, що на засіданні дирекції виступив директор ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Кривенко В.В. (як одноосібний виконавчий орган), заслухано головного бухгалтера ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Макаркіну О.М., начальника планово-економічного відділу ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Скогутовську О.Г., та вирішено, у зв`язку із збитковою діяльністю підприємства, тяжким фінансовим становищем підприємства, відсутністю джерел фінансування, збільшенням дебіторської заборгованості, необхідністю оптимізації структури підприємства, враховуючи, що з 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» з початку діяльності на новому ринку отримало збитки в розмірі 162 млн. грн.., як виробник електричної енергії, провести скорочення чисельності і штату працівників у лютому 2020 року.

31 жовтня 2019 року директором ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Кривенко В.В. було винесено наказ № 123 «Про скорочення чисельності і штату працівників» у зв`язку із погіршенням фінансового стану підприємства, з метою удосконалення структури управління та оптимізації витрат на виробництво, яким було вирішено провести скорочення чисельності і штату працівників у лютому 2020 року. Начальнику ПЕВ Скогутовській О.Г., менеджеру з персоналу ОСОБА_2 провести аудит ШР з метою визначення посад, які можна скоротити, провести обговорення з керівниками підрозділів питання необхідності скорочення чисельності і штату працівників, провести консультації з профспілковою організацією щодо скорочення чисельності та штату працівників. Менеджеру з персоналу ОСОБА_2 забезпечити підготовку пакету документів щодо проведення скорочення чисельності і штату працівників до 10 грудня 2019 року з дотриманням норм законодавства щодо вивільнення працівників.

1 листопада 2019 року директором ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» Кривенко В.В., на виконання вимог ч.2 ст.49-4 КЗпП України, ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», на підставі наказу директора № 123 від 31 жовтня 2019 року, було підготовлено та подано повідомлення голові профспілкового комітету ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» ОСОБА_5 про те, що на підставі рішення дирекції ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» у першій половині лютого 2020 року заплановано скорочення чисельності та штату працівників товариства. До вказаного повідомлення додано список посад, що підлягають скороченню та економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників.

Зі списку посад, що підлягали скороченню, який додано до повідомлення голові профспілкового комітету ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» ОСОБА_5 вбачається, що скороченню підлягало 9 посад, зокрема, одна штатна одиниця електроцеху - техніка-електрика 1 категорії.

10 грудня 2019 року ОСОБА_1 , техніка-електрика 1 категорії, було персонально повідомлено про майбутнє звільнення, шляхом вручення йому під розписку письмового повідомлення № 1 від 10 грудня 2019 року про заплановане вивільнення 12 лютого 2020 року на підставі наказу № 123 від 31 жовтня 2019 року, п.1 ст.40 КЗпП та пропозицію щодо переведення на іншу посаду - посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи електроцеху з посадовим окладом 4205 грн., згідно норм чинного законодавства України, від якого позивач відмовився.

Повторно ОСОБА_1 було повідомлено про майбутнє вивільнення 12 лютого 2020 року 24 січня 2020 року і повторно запропоновано посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи електроцеху з посадовим окладом 4205 грн.

11 лютого 2020 року ОСОБА_1 запропоновано вісім посад, від зайняття яких останній відмовився, але підписувати повідомлення відмовився, у зв`язку з чим був складений акт, який підписаний менеджером з персоналу ОСОБА_2 , начальником електроцеху ОСОБА_4 та інженером з охорони праці - головою профспілкового комітету ОСОБА_5.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що в ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, у зв`язку із збитковою діяльністю підприємства, тяжким фінансовим становищем підприємства, відсутністю джерел фінансування, збільшенням дебіторської заборгованості, необхідністю оптимізації структури підприємства, що призвело до скорочення посад та вивільнення працівників;

-твердження позивача про написання у червні 2019 року заяви про переведення на посаду техніка-електрика 1 категорії під примусом з боку керівництва не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи;

- оскільки посада техніка-електрика 1 категорії, що підлягала скороченню, була єдиною штатною одиницею електроцеху, тому переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі при звільненні за скороченням штату, передбачене ч.1 ст.42 КЗпП України, не було порушено, таким правом наділені працівники, які займають однакові посади;

-відповідач належним чином виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпП України, адже одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, запропонував ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які останній міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

-згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 роботодавцем не отримувалась, оскільки останній не був членом профспілкового комітету ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ»;

-звільнення ОСОБА_1 відбулося не під час відпустки, а по її закінченню, в першій робочий день по закінченню відпустки 28 лютого 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України однією з підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, є зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц Верховний Суд зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення».

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

За положеннями Статуту ПрАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль», до компетенції директора, який є одноосібним виконавчим органом, належить визначення організаційної структури товариства, затвердження штатного розпису, систем та розміру оплати праці працівників товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв.

31 жовтня 2019 року наказом директора ПрАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» № 123 «Про скорочення чисельності та штату працівників», у зв`язку з погіршенням фінансового стану підприємства, з метою удосконалення структури управління та оптимізації витрат на виробництво, було прийнято рішення про проведення скорочення чисельності та штату працівників ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» у лютому 2020 року.

4 листопада 2019 року директор ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» звернувся з листом до Голови профспілкового комітету ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ, в якому повідомив про заплановане скорочення чисельності та штату працівників товариства, інформацію щодо кількості і категорій працівників, що підлягають звільненню. Список посад, що підлягали скороченню, додав до листа.

У постанові від 07 серпня 2019 року № 367/3870/16 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідача мало місце скорочення чисельності та штату працівників, в тому числі підлягала скороченню одна посада техніка-електрика 1 категорії в електроцеху, яку обіймав ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що прийняте дирекцією рішення про проведення скорочення чисельності та штату працівників з метою удосконалення структури управління та оптимізації витрат на виробництво є неправомірним, оскільки за положеннями Статуту такого органу, як дирекція не існує, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки таке рішення було прийнято директором, який одноосібним виконавчим органом товариства, до компетенції якого належить визначення організаційної структури товариства, затвердження штатного розпису. Таке рішення було прийнято після обговорення на засіданні дирекції товариства 31 жовтня 2019 року, що зафіксовано в протоколі від 31 жовтня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що роботодавцем не виконано вимоги ст.22 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49-4 КЗпП України, в редакції, яка діяла на час звільнення позивача, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Аналіз указаної норми статті свідчить про те, що власник не має права здійснювати ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва, якщо це тягне скорочення штату або чисельності працівників і погіршення умов праці, не подавши завчасно інформацію про це первинним професійним організаціям, які діють на підприємстві. Таке ж правило міститься в частині третій ст. 22 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Разом з тим, перелік заходів, що тягнуть скорочення чисельності або штату працівників, даний у частині другій ст. 49-4 КЗпП, поширювальному тлумаченню не підлягає. Зокрема, власник не зобов`язаний інформувати профспілки про перепрофілювання підприємства, що тягне скорочення чисельності чи штату працівників, про інші зміни в організації виробництва і праці, що тягнуть зазначені наслідки.

Згідно з частинами 1, 5 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зважаючи на те, що ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» ліквідацію, реорганізацію, зміну форми власності або часткове зупинення виробництва підприємства не здійснювало, а лише здійснило зміни в організації виробництва і праці, оптимізацію структури підприємства, то у нього був відсутній обов`язок інформувати профспілку про такі зміни.

Таким чином відсутні підстави вважати, що роботодавцем були допущені порушення вимог ст.22 Закону України « Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Частиною другою статті 40 цього ж Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Умовою припинення трудових відносин з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, є, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації або їхня реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності працівників та/або змінами в організації роботи (праці), унаслідок яких працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадових обов`язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.

Нормативне тлумачення частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України дає підстави для висновку, що роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації.

Ураховуючи, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення.

Судом першої інстанції установлено, що 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 , техніка-електрика 1 категорії, було персонально повідомлено про майбутнє звільнення, та запропоновано переведення на посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи електроцеху; 24 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно було запропоновано переведення на посаду електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанцій 4 групи електроцеху; 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 було запропоновано вісім посад, саме: інженера з охорони навколишнього середовища з посадовим окладом 6 540 грн.; електрослюсара з ремонту і обслуговування автоматики й засобів вимірювань електростанції 4 розряду цеху теплової автоматики і вимірювань, з окладом 4625 грн., зі збереженням середнього заробітку за посадою техніка-електрика 1 категорії протягом двох тижнів з дня переведення відповідно до ч. 1ст. 114 КЗпП України; слюсара з ремонту парогазотурбінного устаткування 4 розряду виробництва по хімічній підготовці води і палива з окладом 4 810 грн., зі збереженням середнього заробітку за посадою техніка-електрика 1 категорії протягом двох тижнів з дня переведення відповідно до ч. 1 ст. 114 КЗпП України; фрезерувальника 5 розряду ремонтної дільниці з окладом 5070 грн., зі збереженням середнього заробітку протягом двох тижнів; електрослюсара з обслуговування автоматики й засобів вимірювань електростанції 4 групи цеху теплової автоматики і вимірювань; зливальника-розливальника виробництва по хімічній підготовці води і палива; слюсара-сантехніка 3 розряду ремонтної дільниці; електрослюсара з ремонту і обслуговування автоматики й засобів вимірювань електростанції 3 розряду цеху теплової автоматики і вимірювань.

Згоду на будь-яку запропоновану посаду позивачем не було надано.

Наведене свідчить про те, що роботодавцем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, оскільки йому були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві із дня попередження про вивільнення позивача до дня розірвання трудового договору.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що він був попереджений про наступне вивільнення лише 11 лютого 2020 року, а звільнений з 28 лютого 2020 року, тобто відповідачем було порушено строк у два місяці на повідомлення позивача про звільнення із пропозицією переведення на інші посади, що грубо суперечить ч.1 ст.49-2 КЗпП України, є безпідставними. Установлено, що ОСОБА_1 було повідомлено про наступне вивільнення 10 грудня 2019 року. 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до роботодавця з заявою про надання частини щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 12 лютого 2020 року. Відповідач погодив надання ОСОБА_1 відпустки і звільнив останнього 28 лютого 2020 року по закінченню відпустки. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що позивач був повідомлений про наступне вивільнення за два місяці, йому протягом цього періоду тричі запропоновані вакантні посади. 11 лютого 2020 року позивач не висловлював свої зауваження щодо недостатності часу на ознайомлення з переліком вакантних посад, які були йому запропоновані у цей день.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції належним чином, з дотриманням норм ст. ст. 263, 264 ЦПК України розглянуто дану справу, дано вичерпну, мотивовану, обґрунтовану нормами матеріального права відповідь на кожний довід позивача, з яким погоджується суд апеляційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова складена 25 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: О.Ф. Мазурик

Л.Д. Поливач