Справа № 214/4517/21

2/214/433/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 жовтня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ткаченка А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Попкової Ю.В.,

позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Брюховецького М.М., представника відповідачів – адвоката Луценка С.А.,

у відсутність відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просить суд стягнути солідарно з них на свою користь суму боргу 21 000 доларів США 00 центів що становить еквівалент 574 140,00 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору позики з приводу повернення позичених коштів. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що 04 листопада 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким він передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 519 501,02 грн., що згідно курсу НБУ на дату укладення договору становило 21 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 04 листопада 2020 року. Відповідач ОСОБА_3 , як дружина позичальника, у частині 89 договору позики надала згоду на укладення цього договору. Однак після установленого договором строку він борг так і не повернув, тому просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року за клопотанням позивача заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 29,0 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року за клопотанням позивача накладено арешт на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною вище адресою, кадастровий номер № 1221884000:04:002:0037, площею 0,0595 га., зареєстровані на ОСОБА_3 , заборонивши оформлення і відчуження вказаного майна.

Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 грудня 2021 року за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Чорної Оксани Сергіївни копію заяви-згоди ОСОБА_3 , на укладання договору позики від 04 листопада 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за №1574.

Ухвалою суду від 17 березня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03 листопада 2022 року заяву ОСОБА_5 про часткове скасування заходів забезпечення позову залишено без задоволення (а.с.150-151).

Ухвалою суду від 23 березня 2023 року за клопотанням учасників процесу скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від 09 червня 2021 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Брюховецький М.М. на задоволенні вимог наполягали з підстав, викладених у тексті позовної заяви. Зазначили про повернення виконавчого напису стягувачу та закінчення виконавчого провадження у звязку з цим.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися.

Представник відповідачів адвокат Луценко С.А. вимоги позову не визнав, заперечував проти задоволення вимог, оскільки 18 листопада 2021 року нотаріусом вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 1788 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у сумі 564 170,07 грн. та плати за вчинення виконавчого напису. Указаний виконавчий напис перебуває на виконанні у Саксаганському відділу ДВС, тому має місце подвійне стягнення заборгованості.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, 04 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_2 , як позичальником, укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С. за реєстраційним номером 1574 (а.с. 11 – копія договору).

Відповідно до пункту 1 указаного договору позикодавець ОСОБА_1 передав у власність позичальникові ОСОБА_2 , а позичальник ОСОБА_2 отримав від позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 519 501,02 грн. згідно офіційного курсу НБУ на 04.11.2019 ця сума становить 21 000,00 доларів США строком та кінцевим терміном виплати боргу до 04 листопада 2020 року. Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 підтвердив одержання грошових коштів за цим договором позики.

Пунктом 2 договору сторони домовились, що договір позики є безвідсотковим, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснений не пізніше 04 листопада 2020 року. При цьому позичальник може повернути грошові кошти однією або декількома сумами позикодавцеві достроково, але не пізніше вказаної вище дати 04 листопада 2020 року з урахуванням індексу інфляції.

При цьому дружини сторін договору висловили свою згоду на укладення договору, у тому числі й відповідач ОСОБА_3 на отримання грошей та укладення договору, що підтвердилось письмовою заявою-згодою, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку.

У судовому засіданні позивач наполягав на передані у позику відповідачу грошових коштів саме у доларах США, що не оспорювалось та не спростовано відповідачами у справі.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частин 2, 3 статті 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

При цьому відповідно до статті 65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, а тому якщо боргові зобов`язання підтверджуються наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Відповідачами не спростовано наявність солідарного обов`язку відповідачів, як подружжя, на виконання умов договору позики від 04 листопада 2019 року.

Тому оскільки доказів виконання відповідачами грошового зобов`язання до суду не надано, суд виходить з того, що борг позивачу не повернуто, і тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення. При цьому при розгляді даної справи, відповідачем в силу статті 81 ЦПК України не надано іншого розрахунку суми боргу (позики) на спростування правильності загальної суми боргу, нарахованої позивачем (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справа № 464/340/19 (провадження № 61-15222св20).

Стосовно доводів представника відповідача щодо подвійного стягнення заборгованості у зв`язку з наявністю виконавчого напису нотаріуса.

18 листопада 2021 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. було вчинено виконавчий напис на договорі позики від 04 листопада 2019 року, зареєстрований за №1788, про стягнення із боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 564 170 грн. 07 коп., з яких – 519 501 грн. 02 коп. (еквівалентно 21 000 доларів США по курсу НБУ станом на 04 листопада 2019 року) грошові кошти одержані боржником від позичальника за договором, 44 669 грн. 05 коп. – інфляційні нарахування, встановлені за домовленістю сторін, строк стягнення з 04 листопада 2019 року по 04 листопада 2020 року (а.с.194 – копія виконавчого напису).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Синявської С.П. від 08 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження №70276541 з примусового виконання виконавчого напису №1788 від 18 листопада 2021 року (а.с.193 – копія постанови).

Виконавчий напис нотаріуса є одним з найбільш популярних та ефективних засобів позасудового захисту прав та інтересів кредиторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц (провадження № 61-26838св18) визначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також визначила вчинення виконавчого напису, як позасудовий порядок врегулювання спору, вказавши, що «хоч на момент звернення до нотаріуса Банк уже застосував один з передбачених пунктом 6.2 іпотечного договору способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - в судовому порядку, але подальше звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису (в позасудовому порядку) не суперечить положенням іпотечного договору та положенням Закону України «Про іпотеку» зважаючи на відсутність у цій справі спору щодо наявності боргу і його розміру, вказаного у виконавчому написі нотаріуса».

Таким чином сам по собі виконавчий напис нотаріуса – це розпорядження нотаріуса щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, здійснене на документах, що встановлюють заборгованість (ст.87 Закону України «Про нотаріат»), а його вчинення є способом захисту цивільних прав стягувача в позасудовому (безспірному) порядку. Відтак від наявності виконавчого напису жодним чином не ставиться у залежність реалізація особою права на захист цих же порушених прав у судовому порядку, адже право на суд гарантоване ст.55 Конституції України та є непорушним.

Відкриття провадження у судовій справі відбувається у зв`язку із наявністю спору між сторонами, як правило, щодо існування заборгованості або з приводу її розміру та/або розміру штрафних санкцій. Під час судового розгляду справи позивач має довести, а суд - встановити факт існування заборгованості, її розмір, право позивача на її стягнення. Ухвалення судового рішення є результатом розв`язання спору за посередництва судді.

Тобто передумовою реалізації судового порядку стягнення заборгованості є спір, що склався між стягувачем та боржником із приводу заборгованості. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса - це, по суті, підтвердження та посвідчення нотаріусом права стягувача на примусове стягнення безспірного боргу із зобов`язаної сторони, і таке посвідчення можливе за певних умов.

При цьому відповідач ОСОБА_2  скористався своїм правом подання позову про визнання указаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у рамках судової справи № 214/6789/22 (провадження № 2/214/1828/23),про що було заявлено у судовому засіданні учасниками процесу.

Подібні висновки були викладені неодноразово Верховним Судом стосовно одночасного стягнення боргу за основним зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки, де Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546 цс 19) зазначила, що «наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне».

Інших доводів на обґрунтування заперечень відповідачами не заявлено.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 6 386,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 3), тому оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача.

Керуючись ст. ст. 625,1046-1050 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 – повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) суму заборгованості за договором позики від 04 листопада 2019 року у розмірі 21 000 (двадцять одна тисяча) доларів 00 центів США .

Стягнути у рівних частках із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6 195 (шість тисяч сто дев`яносто п`ять) гривень 00 коп., тобто по 3 097 (три тисячі дев`яносто сім) гривень 50 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2023 р.

Суддя                                                                        А.В. Ткаченко