ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/706/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.  

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» (просп. Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (вул. Іванова, 9, м. Южне, Одеський р-н, Одеська обл., 65482)

про стягнення 12198322,55 грн,за участю представників учасників справи:

від позивача: Мельничук Б.В.;

від відповідача: Чайка О.Ю.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Текман” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Опт”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 12198322,55 грн, з яких: 8868701,05 грн основного боргу; 2062191,14 грн пені; 1134955,30 грн інфляційних втрат; 132475,06 грн 3 % річних.  

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 14.06.2021 № 73 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 46-69, т.2) відповідач заперечив проти позовних вимог позивача та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач наголошує, що у спірних правовідносинах обов`язок відповідача зі сплати вартості товару не виник, адже договором передбачено, що такий обов`язок виникає після реалізації товару, яка підтверджується звітом, при цьому відповідач вважає безпідставним посилання позивача на п. 3.7. договору, який визначає строк, протягом якого відповідач може реалізувати право на повернення товару. Як зазначає відповідач, місцезнаходженням товариства та магазинів, в яких здійснюється господарська діяльність відповідача, є територія Херсонської області та м. Херсон, а тому в період окупації, яка мала місце з 24.02.2022 по 11.11.2022, відповідач не здійснював продаж отриманого товару. Також відповідач зазначає, що в період окупації міста відбулось заволодіння майном відповідача, крім цього, за адресою складу місця зберігання товару двічі виникали пожежі, внаслідок потрапляння боєприпасів під час обстрілів міста. Відповідач наполягає на тому, що спірний товар не був реалізований, а тому зобов`язання відповідача з оплати товару не наступили, при цьому відповідач повідомив позивача про свій намір повернути нереалізований товар 25.05.2023. Також відповідач наголошує на відсутності підстав для нарахування неустойки, оскільки у спірних відносинах має місце форс-мажорна обставина, яка викликана збройною агресією РФ проти України.

Разом з відзивом відповідачем була подана зустрічна позовна заява (а.с. 70-83, т.2), яка була повернута заявнику ухвалою суду від 12.06.2023.

07.06.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 107-123, т.2), в якій позивач наголосив про таке: умовами п. 7.11. договору передбачено обов`язок відповідача оплачувати вартість товару протягом 3 банківських днів з моменту пред`явлення позивачу звіту про залишки товару або з моменту виникнення у відповідача такого зобов`язання, а тому враховуючи, що відповідач не надав позивачу відповідних звітів та не повернув товар у строк, визначений п. 3.7. договору, у відповідача виник обов`язок розрахуватись за товар; позивач вважає, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставини заволодіння його майном під час окупації та наявності у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин; надані відповідачем акти про пожежі не містять інформації, яка могла б ідентифікувати або віднести товар чи документи до переліку таких, що стосуються предмету спору у цій справі; у актах про пожежу немає даних щодо відповідача, а тому відсутні підстави робити висновки, що пожежа сталась саме на території, яка орендується відповідачем; позивач заперечує обставину отримання від відповідача листа про повернення товару; позивач наголошує, що сама по собі збройна агресія РФ не є підставою для невиконання договору, разом з цим, будь-яких належних доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між форс-мажорними обставинами та неналежним виконанням договору відповідач не надав; позивач наголошує на спірності поведінки відповідача, враховуючи, що відповідач, зазначаючи про наявність у нього наміру повернути товар, наголошує про його знищення у зв`язку з обстрілами міста Херсон; як зазначає позивач, окуповане місто не було перешкодою для відповідача, оскільки він здійснював свою діяльність не тільки у Херсоні, а й у Херсонській області, що підтверджується поясненнями самого відповідача; окремо позивач наголошує, що сама по собі обставина отримання товару на спірну суму та несплата цього товару відповідачем не заперечується.

16.08.2023 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (а.с. 4-14, т.3), в яких останній повідомив, що у період з 24.02.2022 по 15.11.2022 поставка товару позивачем здійснювались відповідачу через перевізника «Нова пошта» у міста, які не були тимчасово окупованими збройними формуваннями РФ.

24.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення відповідача (а.с. 15-46, т.3), в яких останній наголосив, що: у відповідача відсутня первинна документація щодо господарських відносин з позивачем, враховуючи, що м. Херсон, де знаходиться підприємство відповідача, перебувало в окупації, під час якої мало місце заволодіння майном відповідача, в цей же час, за адресою складу, де відповідач зберігає товар, неодноразово виникала пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів; право на повернення товару, поставленого після 23.11.2021, у відповідача виникло вже під час окупації м. Херсон; відповідач вважає, що виходячи з умов договору, обов`язок з оплати товару у нього виникає лише після реалізації товару, натомість, на підтвердження цієї обставини позивач жодного доказу суду не подав; відповідач вважає, що на час звернення позивача до суду з позовом, зобов`язання відповідача з оплати товару не виникло, оскільки відповідач не міг здійснювати реалізацію товару та розрахунки за товар під час перебування в окупації; відповідач вважає, що у спірних відносинах мала місце форс-мажорна обставина, у зв`язку з чим безпідставним є здійснення позивачем нарахувань пені, 3% та інфляційних витрат.

У поданих до суду 21.09.2023 поясненнях (а.с. 51-56, т.1) відповідач додатково звернув увагу суду на тому, що він зареєстрований у м. Херсон, а відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території Україні» господарська діяльність юридичною особою, зареєстрованою на тимчасово окупованій території, може здійснюватись виключно після зміни її податкової адреси.

22.09.2023 позивачем були подані до суду письмові пояснення, до яких останнім долучено докази щодо здійснення відповідачу поставки товару на підконтрольну Україні територію під час тимчасової окупації м. Херсон (а.с. 57-129, т.3).     

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав заявлені до відповідача вимоги, при цьому, при вирішенні поставленого судом на обговорення сторін питання щодо того, чи виконує заявлений розмір пені стимулюючу функцію неустойки, представник позивача зазначив, що питання стягнення пені він залишає на розсуд суду. Представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні, при цьому щодо розміру суми основного боргу представник відповідача заперечень не висловив.  

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текман” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/706/23; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 20 березня 2023 року об 11:30.

Ухвалою суду від 15.03.2023 було задоволено клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

20.03.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 13 квітня 2023 року о 14:00. Судове засідання 13 квітня 2023 року о 14:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 24.04.2023 судом було призначено підготовче засідання у справі на 15 травня 2023 року об 11:40. Підготовче засідання 15 травня 2023 року об 11:40 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відпустці за особистими обставинами. Ухвалою суду від 16.05.2023 судом було призначено підготовче засідання у справі на 29 травня 2023 року о 15:30. 29.05.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 12 червня 2023 року о 15:30, а 12.06.2023 – на 26 червня 2023 року об 11:15.

Ухвалою суду від 31.05.2023 судом було залишено без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-Опт” від 26.05.2023 за вх. ГСОО № 2317/23. Приймаючи до уваги не усунення ТОВ “Авангард-Опт” недоліків зустрічної позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 12.06.2023 остання була повернута заявнику.   

26.06.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.07.2023 о 16:00.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувались перерви у засіданні суду: 10.07.2023 – до 18 липня 2023 року о 16:00; 18.07.2023 – до 29 серпня 2023 року о 15:00; 29.08.2023 -  до 22 вересня 2023 року о 14:00; 22.09.2023 – до 16 жовтня 2023 року о 14:00.

У судовому засіданні 16.10.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текман» (постачальник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (покупець) був укладений договір поставки № 73 (а.с. 176-179, т.1; далі - договір), з урахуванням умов протоколу розбіжностей (а.с. 180-182, т.1) в редакції постачальника.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язався передавати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість товару, строки поставки узгоджуються сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме – видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції.

Пунктом 2.5. договору (з урахуванням умов протоколу розбіжностей) передбачено, що поставка товару за адресою: м. Херсон, вул. Кольцова, 57, відвантаження і надання товару у розпорядження покупця (одержувача) відбувається за домовленістю сторін.  

Згідно з п. 3.6. договору повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості відбувається силами та за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.7. договору (з урахуванням умов протоколу розбіжностей) у випадку, коли частина товару залишається нереалізованою, протягом 90 календарних днів з моменту поставки, покупець має право повернути його в період дії договору. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред`явлення покупцем письмової вимоги прийняти цей товар та / або замінити його. Постачальник зобов`язаний прийняти такий товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів. При цьому товар, що повертається, повинен відповідати всім вимогам щодо якості, та бути належно упакований. Повернення нереалізованого товару та товару невідповідної якості, відбувається силами та за рахунок постачальника. У випадку, якщо товар буде неналежної якості, сторони складають двосторонній акт та постачальник має право відмовитись від неякісного товару, в цьому випадку покупець повинен оплатити постачальнику вартість такого товару.

За умовами п. 4.1., 4.2. договору обов`язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що ціна товару визначається згідно специфікації (видаткової накладної) постачальника. Загальна вартість кожної партії товару вказується у видаткових накладних постачальником.

Відповідно до п. 7.3. договору покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня.

Згідно з п. 7.7. договору (з урахуванням умов протоколу розбіжностей) покупець зобов`язаний щотижня кожного четверга надати постачальнику звіт із зазначенням кількості реалізованого товару та вказує товарні залишки на дату формування звіту. Такий звіт надається покупцем у електронному вигляді засобами електронної пошти, по факту та у інший спосіб.

Відповідно до п. 7.11. договору (з урахуванням умов протоколу розбіжностей) покупець проводить оплату товару на умовах реалізації, щотижня, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту пред`явлення постачальнику звіту про залишки товару або з моменту виникнення у покупця обов`язків з надання такого звіту. Датою (моментом) оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

За змістом п. 8.1. договору (з урахуванням умов протоколу розбіжностей) за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.1., 10.2., 10.3. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання виявилось наслідком обставин непереборної сили, які сторона не може передбачити або запобігти (пожежа, затоплення, бастування, терористичний акт та інші обставини, які знаходяться поза контролем сторін, що перешкоджають виконанню зобов`язань по даному договору), які з`явились після укладення цього договору. У випадку настання обставин, передбачених п. 10.1. договору, строк виконання стороною своїх зобов`язань по даному договору переноситься відповідно часу, протягом якого діють ці обставини та їх наслідки. У випадку, якщо форс-мажорні обставини настали і діють більш ніж 6 (шість) місяців, будь-яка зі сторін має право у односторонньому порядку розірвати даний договір. Достатнім підтвердженням настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони.

Відповідно до п. 11.5. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 14 червня 2022 року. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення договору.

На виконання умов договору, зокрема, у період з 27.08.2021 по 15.11.2022 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 9666887,30 грн, що підтверджується наявними у справі підписаними між сторонами видатковими накладними (а.с. 39-175, т.1). Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних (а.с. 73-98, т. 3), які свідчать про те, що під час тимчасової окупації м. Херсон позивач поставку товару відповідачу здійснював на підконтрольній Україні території. Додатково, на підтвердження обставини поставки товару за допомогою перевізника «Нова пошта», перевізником надано лист на запит позивача (а.с. 100-102, т.3), яким підтверджено здійснення доставки товару відповідачу згідно з поданими суду товарно-транспортними накладними. В цей же час, відповідно до Умов надання послуг перевізником ТОВ «Нова пошта» (а.с. 103-126, т.3), для одержання відправлення у відділенні одержувач в особі представника юридичної особи та представника фізичної особи-підприємця надає представнику ТОВ «Нова пошта» картку ідентифікації бізнес-клієнта або документ і оригінал довіреності, що містить обов`язкові реквізити відповідно до вимог ТОВ «Нова пошта». Довіреність надається представником під час першого візиту у відділення, з наступного візиту і до кінця терміну дії довіреності представнику достатньо пред`явити документ, що посвідчує його особу та який зазначений у довіреності.

Між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за 9 місяців 2022 року (а.с. 21-23, т.1), яким останні підтвердили, що станом на 30.09.2022, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 73 становить 8872185,57 грн. При цьому щотижневі звіти відповідача про кількість реалізованого товару та залишків товару по договору в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі складених позивачем зведених таблиць та реєстру оплат (а.с. 183-200, т.1), щодо вищевказаної поставки відповідачем всього було сплачено та повернуто позивачу товар на загальну суму 798186,25 грн. На підтвердження здійснення іншої оплати / повернення товару матеріали справи доказів не містять.

Отже, станом на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 8868701,05 грн, що підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростовується відповідачем.

12.01.2023 позивачем направив відповідачу вимогу за вих. № 1201/2023/2 (а.с. 30-38, т.1), в якій позивач вимагав погасити заборгованість за договором у розмірі 8869643,05 грн та попередив, що у випадку несплати цієї заборгованості протягом 10 календарних днів з моменту отримання вимоги, позивач буде вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Аналогічна вимога була пред`явлена позивачем і 10.02.2023 (а.с. 24-29, т.1).

У зв`язку з тим, що відповідач не задовольнив вимоги позивача останній звернувся до суду за захистом своїх прав. Так, в межах цієї справи позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 8868701,05 грн основного боргу, 2062191,14 грн пені, 1134955,30 грн інфляційних втрат та 132475,06 грн 3 % річних. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено починаючи з 91-го дня після дати поставки, при цьому пеня та 3% позивачем нараховані в межах 180 днів, інфляційні втрати по 01.02.2023 (а.с. 201-204, т.1).

Відповідачем контррозрахунку суду не подано.  

Як вже зазначалось судом, відповідач під час розгляду справи по суті не заперечував щодо вартості неоплаченого ним позивачу товару в розмірі 8868701,05 грн, разом з цим, наголошував, що станом на час звернення позивача до суду, строк виконання зобов`язання відповідача не настав, при цьому, відповідач наполягає на тому, що у спірних відносинах мала місце форс-мажорна обставина, яка виникла внаслідок збройної агресії РФ проти України (введення в Україні воєнного стану; тимчасова окупація міста Херсон; заволодіння майном відповідача під час тимчасової окупації міста; пожежі на складах відповідача, внаслідок потрапляння боєприпасів під час обстрілів агресора). На підтвердження форс-мажорних обставин відповідач надав такі докази:

1) щодо пожежі: копію договору оренди нежитлових приміщень від 07.09.2020 № АП24/01-09 (а.с. 62-64, т.2) з додатковою угодою від 01.08.2021 (а.с. 66, т.1), укладеного між відповідачем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (орендодавець), за умовами якого відповідач прийняв в строкове використання приміщення, за адресою: вул. Кольцова, 57, м. Херсон, на строк з 07.09.2020 по 31.07.2023; акти приймання-передачі приміщень (а.с. 65, 67, т.2); акт про пожежу від 14.12.2022 (а.с. 59-60, т.2), складений комісією у складі, зокрема, працівників ДСНС про те, що 14.12.2022 о 04:55 відбулась пожежа внаслідок потрапляння боєприпасу на об`єкт складських приміщень ТОВ «ПМК-19», за адресою: вул. Кольцова, 57, м. Херсон, у зв`язку з чим пожежею знищено: металеві конструкції, облаштування стін, будівельні матеріали, ДСП плити, пожежею пошкоджено: металеві конструкції, облицювання стін, будівельні матеріали, будівельні інструменти, будівельні суміші, велосипеди, ДСП плити; акт про пожежу від 03.02.2023 (а.с. 57-58, т.2), складений комісією у складі, зокрема, працівників ДСНС про те, що 03.02.2023 о 02:25 на об`єкті складських приміщень ТОВ «ПМК-19», за адресою: вул. Кольцова, 57, м. Херсон, відбулась пожежа, у зв`язку з потраплянням снаряду та уламків внаслідок бойових дій, якою знищено меблеву фурнітуру, а також пошкоджено: меблеву фурнітуру, облицювання стін, стелі складського приміщення; акт про пожежу від 18.05.2023 (а.с. 32-33, т.3), складений комісією у складі, зокрема, працівників ДСНС про те, що 18.05.2023 о 02:00 відбулась пожежа внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків на об`єкт складських приміщень ТОВ «ПМК-19», за адресою: вул. Кольцова, 57, м. Херсон, у зв`язку з чим пожежею знищено: автотовари, побутова техніка, товари для дому, будівельний інструмент, господарські товари, що належать ТОВ «Авангард-Опт», пожежею пошкоджено: складське приміщення, площею 4896 кв.м., стелажне та мезонінне обладнання ТОВ «ПМК-19»; довідку ТОВ «ПМК-19» від 16.12.2022, якою засвідчено, в результаті пожежі, яка трапилась 14.12.2022, було знищено обладнання / товар відповідача (пральні машини, водонагрівачі електричні, гіпсокартонні системи, телевізори, холодильники, ламінат, двері металеві, морозильні камери, фарба, шпалери та інше), сума спричинених відповідачу збитків становить 22597611,48 грн;                         

2) щодо заволодіння майном відповідача під час тимчасової окупації: витяг з реєстру кримінальних проваджень про реєстрацію провадження за фактом повідомлення про заволодіння збройними формуваннями РФ майном, зокрема, відповідача на тимчасово окупованій території.   

На підтвердження наявності у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин відповідач до матеріалів справи долучив також лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (а.с. 68, т.1), в якому засвідчено, що військова агресія РФ проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).    

Крім цього, наголошуючи на неможливості здійснення господарської діяльності під час окупації м. Херсона відповідач до матеріалів справи долучив лист ТОВ «Укрком» (а.с. 69, т.2), в якому повідомлено, що у зв`язку з чисельними механічними пошкодженнями магістральних кабулів, надання послуг з доступу до мережі Інтернет було неможливим з 30.05.2022 по 20.12.2022.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені  статтями 232,  269,  322,  324  цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з частини першої статті 14-1 вказаного Закону “Про торгово-промислові палати в Україні” ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до п. 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий від останнього товар по договору поставки від 14.06.2021 № 73 в сумі 8868701,05 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо ненастання строків оплати цього товару, оскільки відповідно до умов п. 7.3. договору відповідач мав оплачувати реалізований товар щотижня, а право на повернення товару у відповідача виникало протягом 90 календарних днів з моменту поставки у період дії договору. При цьому згідно з п. 7.7. договору відповідач зобов`язався звітувати позивачу щотижня кожного четверга про залишки товару, а згідно з п. 7.11. договору відповідач зобов`язався здійснити оплату товару на умовах реалізації, щотижня, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту пред`явлення постачальнику звіту про залишки товару або з моменту виникнення у покупця обов`язків з надання такого звіту. Натомість, судом встановлено, що відповідачем не доведено повернення ним позивачу іншого товару, подання звітів про залишків протягом 90 днів з дати поставки товару, а з наявних матеріалів справи встановити обсяг залишків та їх фактичну наявність у відповідача не вбачається можливим.

Щодо посилань відповідача про неможливість здійснення оплати під час тимчасової окупації суд зауважує, що тимчасова окупація м. Херсон не може бути підставою для звільнення відповідача від зобов`язання оплатити отриманий товар. Більше того, наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач продовжував здійснювати свою господарську діяльність протягом цього часу, зокрема, відповідач отримував товар від позивача після 24.02.2022 на території, яка не перебувала у тимчасовій окупації, а тому не оплачувати такий товар, не звітувати про його залишки, є порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань.      

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, останнім правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, розрахунки яких судом були досліджені, при цьому відповідач власного контррозрахунку суду не подав, щодо їх арифметичної вірності відповідач заперечень не висловив.

Між цим, суд вважає недоведеною відповідачем обставини наявності у спірних відносинах форс-мажорних обставин, враховуючи, що умовами договору сторони передбачили, що достатнім документом для засвідчення у правовідносинах сторін форс-мажорної обставини є довідка Торгово-промислової палати регіону фактичного місцезнаходження відповідної сторони, а відповідно до діючих нормативно-правових актів ці обставини мають бути засвідчені по кожному окремому договору. Разом з цим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази засвідчення настання форс-мажорних обставин для виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах, а поданий відповідачем лист засвідчує лише загальновідомі обставини, які виникли з початком збройної агресії РФ проти України. Щодо поданих відповідачем доказів на підтвердження обставини виникнення пожежі на складі, який орендується відповідачем, суд зазначає, що акти містять загальні відомості щодо знищеного / пошкодження майна, натомість встановити, що до переліку цього майна входить товар (частина товару) поставленого позивачем за договором, в якій кількості не представляється можливим. Більше того, в матеріалах справи відсутні звіти відповідача щодо залишків товару, а тому матеріалами справи не підтверджується, який товар був реалізований відповідачем на момент початку тимчасової окупації міста Херсон, який залишився, в якому саме місці.

Також суд наголошує, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили), як умови звільнення від відповідальності, судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною, мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями. При цьому, як встановлено судом, після 24.02.2022 відповідач здійснював господарську діяльність та отримував від позивача товар згідно з експрес-накладними ТОВ «Нова пошта».

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій у виді пені за власною ініціативою, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру штрафних санкцій суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі суд враховує позицію позивача щодо залишення на розсуд суду питання стягнення з відповідача суми пені, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, а також повідомлені відповідачем обставини та подані докази щодо пошкодження та знищення майна відповідача, внаслідок збройної агресії РФ. З іншого боку суд враховує, що підприємницька діяльність відповідачем здійснюється на власний ризик, останній продовжував здійснювати свою діяльність на підконтрольній Україні території після введення воєнного стану, при цьому відповідач не повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, що заважають йому виконати спірне зобов`язання, а також те, що відповідач при укладенні договору з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару. Також суд враховує, що більша частина поставки була здійснена до введення в Україні воєнного стану.   

Отже, врахувавши зазначені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у спірних відносинах сторін підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим вважає необхідним та справедливим зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені до 206219,11 грн. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для боржника, так і для кредитора.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 8868701,05 грн, пеню в сумі 206219,11 грн, інфляційні втрати в сумі 1134955,30 грн та 3% річних в сумі 132475,06 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» (вул. Іванова, 9, м. Южне, Одеський р-н, Одеська обл., 65482, код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текман» (просп. Миколи Бажана, 30, м. Київ, 02140, код ЄДРПОУ 43374186) борг в сумі 8868701 /вісім мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч сімсот одну/грн 05 коп, пеню в сумі 206219 /двісті шість тисяч двісті дев`ятнадцять/грн 11 коп, інфляційні втрати в сумі 1134955 /один мільйон сто тридцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять/грн 30 коп, 3% річних в сумі 132475 /сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п`ять/грн 06 коп та судовий збір в сумі 182974 /сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири/грн 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено  26 жовтня 2023 р.

Суддя                                                                                                        Д.О. Бездоля