ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/3474/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді   Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача:  Гороховська А.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: Москвітіна І.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою  відповідальністю „Науково-промислова компанія „Хоум-нет” до товариства з обмеженою  відповідальністю „Комунікаційні інженерні мережі” про стягнення 295408,42 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою  відповідальністю „Науково-промислова компанія „Хоум-нет” (далі по тексту – ТОВ „НПК „Хоум-нет”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до  товариства з обмеженою  відповідальністю „Комунікаційні інженерні мережі”  (далі по тексту – ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”) про стягнення  заборгованості у загальному розмірі  295   408,42 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 77  258,90 грн., 3% річних у розмірі 35  212,00 грн., пені у розмірі 107  428,69 грн., збитків від інфляції у розмірі 75  508,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані  фактом неналежного виконання відповідачем  зобов`язань за договором підряду №1 від 05.11.2020р. в частині своєчасної та повної оплати вартості  виконаних позивачем робіт.

ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”  у поданому до суду відзиві не заперечувало проти задоволення вимог  позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 77  258,90 грн., яка не була сплачена у зв`язку з фінансовими труднощами. При цьому, відповідач заперечував проти заявлених  позивачем  вимог в частині стягнення   пені, посилаючись на відсутність у договорі відповідальності у вигляді сплати пені за порушення  грошових зобов`язань. ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”   також було  заявлено клопотання про застосування інституту  позовної давності до заявлених позивачем вимог про стягнення пені. Слід зазначити, що позивачем також було заявлено окреме клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені. Посилаючись на умови  п. 8.5 договору ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”    стверджувало про відсутність у позивача права вимагати стягнення 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

05.11.2020р. між ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” (Генпідрядник) та ТОВ „НПК „Хоум-нет” (Підрядник) було укладено договір підряду №1, відповідно до п. 1.1 якого  Підрядник зобов`язується за завданням Генпідрядника виконати роботи з будівництва волоконно оптичної лінії зв`язку за об`єктом «Технічного переоснащення пристроїв диспетчерської централізації на дільниці Чорноліська – Помічна, Кіровоградська область, м. Знам`янка, вул. Грушевського, 10” в об`ємі, що зазначений у додатку №1 до цього договору, а Генпідрядник зобов`язується оплатити зазначені роботи у порядку та на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору підряду №1 від 05.11.2020р. термін виконання робіт - до 31.12.2020р.  з правом дострокового виконання за погодженням із Генпідрядником.

Пунктом 5.3 договору підряду №1 від 05.11.2020р. визначено, що розрахунки за виконані  роботи здійснюються Генпідрядником протягом 45-ти банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (за формою № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (за формою № КБ-3), але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків  коригування з операцій по виконанню робіт, який підлягає оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з  порушенням граничних строків  їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом  15-ти банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. п. 5.5, 5.6 договору підряду №1 від 05.11.2020р. розрахунки  за виконанні  роботи проводяться поетапно по кожному  підписаному Генпідрядником  та Підрядником акту здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрат, які надаються Підрядником Генпідряднику на розгляд до 25 числа поточного місяця разом з протоколом оптичних вимірювань на виконану дільницю. Генпідрядник протягом 5 календарних днів перевіряє достовірність отриманого акту в частині фактично виконаних робіт та у разі відсутності явних недоліків підписує його в рамках цього ж строку  або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. Днем отримання виконаних робіт вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України сторони домовились, що розмір відповідальності Генпідрядника за прострочення виконання грошового зобов`язання  за цим договором становить 0,1 від простроченої суми грошових зобов`язань за кожен день прострочення за цим договором (п. 8.5 договору  підряду №1 від 05.11.2020р.).

Умовами п. 8.7 договору  підряду №1 від 05.11.2020р. визначено, що сторони, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, домовились, що розмір відповідальності Генпідрядника за прострочення грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 від простроченої суми грошових зобов`язань за кожен день прострочення за цим договором.

Згідно з п. 8.11 договору  підряду №1 від 05.11.2020р. строк нарахування сторонами неустойки (штрафу, пені), передбачених цим договором, не обмежується шестимісячним строком  згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України. Сторони встановили позовну давність щодо неустойки тривалістю два роки відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Кошторис був викладений сторонами у додатку №1 до договору   підряду №1 від 05.11.2020р.;  календарний план робіт визначений у додатку №2 до договору підряду №1 від 05.11.2020р., згідно якого роботи мають бути виконані  позивачем у строк до 31.12.2020р.

29.12.2020р. між ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”  та ТОВ „НПК „Хоум-нет” було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2020р. на суму 1 656 309,08 грн., а також розрахунок  загальновиробничих витрат до акту №1, підсумкову відомість ресурсів та довідку про вартість виконаних робіт.

29.12.2020р. між ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” та ТОВ „НПК „Хоум-нет” було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2020р. на суму 1 466 919,82 грн., а також розрахунок  загальновиробничих витрат до акту №2, підсумкову відомість ресурсів та довідку про вартість виконаних робіт.

ТОВ „НПК „Хоум-нет” було виставлено рахунки на оплату виконаних робіт №10672 від 21.12.2020р. на суму 321  230,00 грн., №3698 від 15.03.2021р. на суму 1  046  309,08 грн., №3699 від 15.03.2021р. на суму 1  366  919,82 грн. При цьому, позивачем також були надані зареєстровані  податкові  накладні, складені у зв`язку з виконанням підрядних робіт за договором підряду №1 від 05.11.2020р.

На підтвердження факту часткового виконання ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” зобов`язань з оплати виконаних  робіт за договором   підряду №1 від 05.11.2020р.  на суму  3045970,00  грн. позивачем було надано суду платіжні доручення та платіжні інструкції /т. 1, а. с. 80-123/.

При цьому, частина грошових коштів була оплачена ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” після звернення ТОВ „НПК „Хоум-нет” до відповідача із  претензією №1-082 від 14.02.2022р.  

В процесі розгляду  судом даного спору ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” було перераховано на рахунок ТОВ „НПК „Хоум-нет” грошові кошти у розмірі 67  258,90 грн., що підтверджується платіжною  інструкцією №6560 від 07.09.2023р., та грошові кошти у розмірі 10  000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6557 від 04.09.2023р.

Вирішуючи питання про правомірність та  обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування  конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим,  суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту)  від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов`язковим  для  виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. ч. 1, 2  ст. 837, ч. 1 ст. 846  ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Господарським судом  було встановлено, що 05.11.2020р. між ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” та ТОВ „НПК „Хоум-нет”  було укладено договір підряду №1, на виконання  зобов`язань за яким  позивачем були виконані, а відповідачем прийняті  підрядні роботи на загальну суму 3  123  228,90 грн., що підтверджується підписаними між сторонами  актами здачі прийнятих робіт.

Проте, вартість виконаних ТОВ „НПК „Хоум-нет” робіт  на дату звернення  позивача до суду була оплачена  частково на суму  3045970,00  грн.

В процесі вирішення судом  даного спору  ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” було перераховано на  рахунок позивача  грошові кошти у  загальному розмірі 77  258,90 грн., що підтверджується платіжними  інструкціями  №6560 від 07.09.2023р., №6557 від 04.09.2023р.

Відповідно до п.2 ч.1, ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо  відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, у   п. п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про  відсутність між сторонами предмету спору,  що є достатньою  підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог  ТОВ „НПК „Хоум-нет”  до ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” про стягнення суми основного боргу у розмірі  77  258,90 грн.

При наданні оцінки  заявленим ТОВ „НПК „Хоум-нет”   позовним вимогам про стягнення 3% річних, пені та збитків  від інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.  549, п. 3 ч. 1 ст.  611 ЦК України  у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною   ст. ст.    547, 548 ЦК України встановлено,   що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"  платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За результатами надання оцінки  умовам  п. п. 8.5, 8.7 договору підряду №1 від 05.11.2020р., які є повністю тотожними, суд дійшов висновку, що у договорі сторони визначили лише відсотки річних, які мають бути сплачені  ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” у випадку порушення грошових зобов`язань – 0,1 від простроченої суми. При цьому, суд зазначає, що в укладеному договорі  підряду №1 від 05.11.2020р.  розмір та база  нарахування пені не визначені, у зв`язку з чим, підстави для стягнення  пені відсутні. Законодавчий акт, який визначає  розмір та базу  пені у випадку порушення зобов`язань за договором підряду, відсутній.

Позиція господарського суду про відсутність підстав  для стягнення пені у випадку відсутності у договорі   розміру та бази  нарахування пені  відповідає  висновкам,  до яких дійшов Верховний Суд у постанові   від 02.04.2019р. по справі №  910/2587/18.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні  заявлених ТОВ „НПК „Хоум-нет”  до ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 107  428,69 грн.

Правові підстави для надання оцінки заявленому ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” клопотанню про застосування інституту  позовної давності до вимог позивача про стягнення пені  відсутні, оскільки  позовна давність застосовується судом у випадку, якщо суд дійде висновку про правомірність та  обгрунтованість вимог. Крім того, у суду також відсутні  правові  підстави  для надання оцінки поданій  відповідачем заяві про зменшення  заявленої позивачем до стягнення пені, оскільки у задоволенні вимог позивача у названій частині судом було відмовлено.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.12.2021р. по справі №910/14180/18 дійшов висновку, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей  6,  627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них. Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку.

Господарський суд зазначає, що вищевказаний висновок, до якого дійшов Верховним Суд,  був зроблений  у справі №910/14180/18  під час дослідження питання можливості застосування інших способів розрахунку процентів, передбачених ст. 536,  693,  1048, 1054   ЦК України. Незважаючи на вирішення судом даного спору без урахування зазначених статей, оскільки їх дія не поширюється на спірні відносини, суд доходить висновку,  що сторони також мають право визначити спосіб нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України,   у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним для  ТОВ „НПК „Хоум-нет”  до ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі”.

Враховуючи визначення сторонами відсотків річних у розмірі 0,1 від простроченої суми за кожен день, за результатами  математичного перерахунку суд встановив, що сторонами було погоджено 36,5% річних (0,1*365 днів = 36,5% річних).

Проте, ТОВ „НПК „Хоум-нет” було реалізовано  право на стягнення  лише 3% річних. З огляду на відсутність у суду повноважень на вихід за межі позовних вимог, із  відповідача мають бути присуджені до стягнення саме 3% річних.

Перевіривши здійснений  позивачем розрахунок 3% річних у розмірі  35  212,00 грн., які були нараховані протягом періоду з 05.03.2021р. по 07.08.2023р.,  та  збитків від інфляції у розмірі 75  508,83 грн., які були нараховані із урахуванням показників інфляції за жовтень 2021р. – липень 2023р., господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість  здійсненого позивачем розрахунку.  

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав  для присудження до стягнення із ТОВ “Комунікаційні інженерні мережі” на користь ТОВ „НПК „Хоум-нет”  3% річних у розмірі 35  212,00 грн. та збитків від інфляції у розмірі 75  508,83 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст.  86 ГПК України передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України  особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1  ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених  товариством з обмеженою  відповідальністю „Науково-промислова компанія „Хоум-нет”  до товариства з обмеженою  відповідальністю „Комунікаційні інженерні мережі” позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 35  212,00 грн., збитків від інфляції  у розмірі 75  508,83 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 77  258,90 грн. необхідно закрити.

Судові витрати зі сплати судового збору  за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру  задоволених позовних вимог відповідно до  приписів  ст. 129  ГПК України. При цьому, решта суми судового  збору у розмірі  1198,56  грн.  підлягає поверненню з державного бюджету за клопотанням позивача на підставі ухвали згідно приписів ст. 7 Закону України „Про судовий збір” у зв`язку із закриттям провадження в частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  86, 129, 231, 236 – 238, 240  ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

          1.          Провадження у справі №916/3474/23 в частині позовних вимог  товариства з обмеженою  відповідальністю „Науково-промислова компанія „Хоум-нет” до товариства з обмеженою  відповідальністю „Комунікаційні інженерні мережі” про стягнення  77  258,90 грн. – закрити.

          2.          Позов задовольнити частково.

          3.          Стягнути з товариства з обмеженою  відповідальністю „Комунікаційні інженерні мережі” /65038, Одеська область, м. Одеса, вул. Макаренко, буд. 2А, кв. 173; ідентифікаційний код 41472423/ на користь товариства з обмеженою  відповідальністю „Науково-промислова компанія „Хоум-нет” /23000, Вінницька область, Жмеринський район, м. Бар, вул. Героїв Майдану, буд. 19; ідентифікаційний код 36410686/ 3% річних у розмірі 35  212,00 грн. /тридцять п`ять тисяч двісті дванадцять грн. 00 коп./,  збитки від інфляції  у розмірі 75  508,83 грн. /сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім  грн. 83 коп./, судовий збір у розмірі 1 717,67 грн. /одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 67 коп./.  

          4.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241  ГПК України.

Наказ   видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено  25 жовтня 2023 р.

Суддя                                                                              С.П. Желєзна