ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2023 року

м. Чернівці

справа № 719/482/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Паучек І. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 11 лютого 2022 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В. Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Просив стягнути з відповідача аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень щомісячно, починаючи з 01 грудня 2021 року до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення позивачем 23 років.

Посилався на те, що він є сином відповідача ОСОБА_2 . Згідно з рішенням суду від 12 листопада 2010 року ОСОБА_2 зобов`язаний був щомісячно сплачувати аліменти на користь його матері ОСОБА_4 на утримання позивача та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку.

25 липня 2020 року позивач досяг повноліття, однак з 01 вересня 2019 року навчається на денній формі навчання в Київському національному університеті технологій та дизайну та не може самостійно себе забезпечувати, оплачувати навчання, проживання в гуртожитку, харчування та одяг. Матеріальну допомогу надає лише мати, яка має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей.

Відповідач є особою працездатного віку, періодично працює за кордоном, має неофіційний стабільний дохід, а відтак, і можливість надавати допомогу повнолітній дитині, однак добровільно цього не робить.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 11 лютого 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з 02 грудня 2021 року і до закінчення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Визначено, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 продовжує навчання на денній формі і не має можливості працювати та отримувати самостійний дохід, а тому є таким, що потребує матеріальної допомоги батьків.

Обов`язок брати участь в утриманні повнолітньої дитини, що продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, належить обом батькам.

Допомогу повнолітньому сину надає лише мати, у якої на утриманні перебувають ще двоє неповнолітніх дітей.

За відсутності заперечень відповідача щодо наявності у нього можливості надавати допомогу повнолітньому сину, суд, враховуючи сплату ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 та розмір прожиткового мінімуму на одну особу, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно.

Ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 25 серпня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 11 лютого 2022 року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу.

Позивач приховав той факт, що на день звернення до суду був працевлаштований та отримував достатній дохід для свого забезпечення та оплати за навчання.

Судом першої інстанції не враховано, що у відповідача на утриманні є син ОСОБА_1 , його мати ОСОБА_6 та молодша сестра ОСОБА_7 , яка є інвалідом з дитинства.

Відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у суді першої інстанції, оскільки не проживав за вказаною позивачем адресою місця реєстрації. Вказана обставина була відома позивачу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу.

Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

Посилається на те, що він був вимушений працевлаштуватися на роботу, щоб мати змогу оплачувати навчання, проживання в гуртожитку, харчування, одяг та витрати на проїзд. Матеріальну допомогу йому надавала лише мати, яка має на утриманні ще двох дітей.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що на утриманні відповідача перебувають його мати, сестра та малолітній син. Необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своєму сину, який продовжує навчання.

Апелянт не перебуває на обліку як безробітний, не є особою пенсійного віку.

Позивачу не було відомо про фактичне місце проживання відповідача.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився позивач ОСОБА_1 . Його батьками є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 15 серпня 2002 року виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області, рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року у справі №2-2379/10, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 31 травня 2014 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Новодністровського міського управління юстиції у Чернівецькій області (а.с. 9-11 т.1).

Згідно з рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2010 року у справі № 2-2379/10 ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2010 року та до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 10 т.1).

ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом був студентом Київського національного університету технологій та дизайну, групи БП-1-19, 3 курсу денної форми навчання навчально-наукового інституту права та сучасних технологій, навчався на контрактній основі, термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року, що підтверджується довідкою № 1/1809 від 02 листопада 2021 року (а.с. 12).

25 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 досяг повноліття.

Згідно з квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» позивач здійснив оплату навчання, зокрема 13 вересня 2021 року та 26 жовтня 2021 року на загальну суму 12 800 гривень (а.с. 17-18 т.1).

З 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №14443237 від 12 березня 2021 року про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 5 т.1).

На утриманні матері позивача ОСОБА_4 перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою № 288 від 25 листопада 2021 року, виданою Службою у справах дітей Новодністровської міської ради Чернівецької області, свідоцтвами про народження серії НОМЕР_3 від 17 березня 2009 року, від 10 грудня 2014 року (а.с. 14-16 т.1).

У відповідача ОСОБА_2 за період з 01 січня по 30 вересня 2021 року наявний офіційний дохід в розмірі 177 гривні 22 копійки від АТ «Універсал БАНК», що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів станом на 28 грудня 2021 року (а.с. 35 т.1).

З відомостей про страхувальника ОСОБА_1 вбачається, що він на день звернення до суду з позовом (2 грудня 2021 року) був працевлаштований у ТзОВ «Сільпо-Фуд» та отримував заробітну плату. Зокрема, за грудень його заробітна плата складала 22940 гривень 68 копійок (а.с.12).

З довідки військової частини від 27 червня 2023 року №273 вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (а.с.53 т.2).

З довідки про реєстрацію місця проживання від 10 грудня 2021 року №4058 вбачається, що з 12 січня 1994 року по день складення довідки ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24 т.1).

З довідки виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 15 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання з січня 2012 року в селі Переселення Обухівського району Київської області (а.с.10 т.2).

ОСОБА_2 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 6 грудня 2011 року (а.с.11 т.2).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьком якого є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с.15 т.2).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Помилковим є висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Так, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Статтею 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав в постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 461/6882/16-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Стаття 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 станом на день звернення до суду з позовом був працевлаштований та отримував заробітну плату, а тому потреба у матеріальній допомозі у зв`язку з його навчанням була відсутня. Вказана обставина виключає обов`язок батька утримувати сина, який продовжує навчатися після досягнення ним повноліття.

Суд не погоджується з аргументом апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не повинен надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчатись, оскільки відповідач є працездатним та судом не встановлено обставини за яких відповідач не може працевлаштуватись та отримувати дохід. Вказані обставини не можуть бути підставою для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставним аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не мав можливості надавати допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Зокрема, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що на його утриманні перебуває його мати, молодша сестра та інші діти.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Такий висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 5 вересня 2019 року у справі №212/1055/18-ц.

Апеляційний суд вважає, що відповідач не надав належних на допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що його мати потребує надання матеріальної допомоги.

Відповідачем не доведено те, що на його утриманні перебуває його молодша сестра.

Також суд звертає увагу на те, що необхідність утримувати інших дітей не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання.

Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді першої інстанції.

14 грудня 2021 року ОСОБА_11 була надіслана копія ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви за зареєстрованою адресою місця проживання, а саме АДРЕСА_2 (а.с.27 т.1).

Вказані документи були повернуті 14 січня 2022 року з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.38 т.1).

Також повернуті поштою були судові повістки про виклик відповідача ОСОБА_2 у судові засідання, які призначались на 25 січня 2022 року та 11 лютого 2022 року, з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Вказані повістки також були надіслані за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача, а саме АДРЕСА_2 (а.с.40,50 т.1).

Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові.

Позивач був звільнений від сплати судового збору.

З квитанції від 18 вересня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 1362 гривні (а.с.87 т.1).

З квитанції від 19 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення сплатив судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок (а.с.1 т.2).

З квитанції від 10 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу сплатив судовий збір в сумі 536 гривень (а.с. 94 т.2)

Згідно з частиною 7 статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, судові витрати, понесені ОСОБА_2 в сумі 2434 гривні 80 копійок слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 11 лютого 2022 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відмовити.

Судові витрати, понесені ОСОБА_2 в сумі 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 80 копійок, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 26 жовтня 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА