465/5305/21

                                                                                       1-кп/465/673/23

Вирок

Іменем України

25.10.2023                                                 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червона Українка, Березанського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 року до 5 років позбавлення волі

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, в порушення вимог ст.17,65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 49, 127, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний харатер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитись від проходження військової служби та провести час на власний розсуд, не одержавши дозволу відповідного командира, в умовах особливого періоду, 18.11.2019 року самовільно залишив розташування ВМКЦ Західного Регіону, в якому він проходив стаціонарне лікування та по 29.06.2021 року перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому визнав повністю, та пояснив, що самовільно залишив розташування ВМКЦ Західного Регіону, в якому він проходив стаціонарне лікування, оскільки лікування надавалось йому на неналежному рівні та в подальшому лікувався самостійно в приватній лікарні в м.Києві.

Попри визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України також доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

- повідомленням начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 про вчинення військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості до якого внесені 08.02.2021 року за №62021140000000164, у зв`язку з тим, що військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 в умовах особливого періоду самовільно залишив розташування військової частини, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України;

- матеріалами перевірки за фактом нез`явлення вчасно на службу без поважних на те причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 ;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 24.07.2019 року про призупинення виплати грошового забезпечення солдата військової служби за контрактом ОСОБА_7 ;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №218 від 18.09.2019 року, відповідно до якого солдат військової служби за контрактом ОСОБА_7 приступив до виконання обов`язків за посадою з посадовим окладом 2640 грн. на місяць, шпк "солдат";

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №270 від 18.11.2019 року, відповідно до якого солдат військової служби за контрактом ОСОБА_7 , перебуваючи на стаціонарному лікуванні у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, 18 листопада 2019 року самовільно залишив військову частину;

- довідкою Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №1141 від 12.03.2020 року про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_7 з 13.11.2019 року по 15.11.2019 року;

- свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Іваничівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 19.02.2021 року, відповідно до якого між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб; прізвища обох після державної реєстрації шлюбу - " ОСОБА_9 ";

- постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_10 від 29.06.2021 року про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування;

- дорученням начальника СВ ЛРУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_11 від 29.06.2021 року про проведення досудового розслідування №62021140000000164 від 08.02.2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України;

- постановою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_12 від 29.06.2021 року про визначення складу групи процесуальних прокурорів;

- повідомленням про підозру від 29.06.2021 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України;

- постановою першого заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_13 про визначення (заміну) групи прокурорів від 11.09.2023 року.

Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає, що вищевикладені докази встановлюють факти, які мають значення для кримінального провадження, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 21.10.2011 року у справі «Коробова проти України», відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», який ґрунтується на достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновках.

Як встановлено судом, визнавальні показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, несуперечливими, узгоджуються з дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами.

З урахуванням наведеного, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах особливого періоду.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує, що відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Окрім цього, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який за місцем несення служби характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину, є розлучений.

З урахуванням обставин вчиненого та даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій ст. 70 КК України. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Судом встановлено, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять)років.

У зв`язку з наведеним, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, покарання обвинуваченому слід призначити за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ст. 70 КК України з врахуванням вказаного вироку у виді позбавлення волі.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.370, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, з врахуванням вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 року, шляхом поглинення покарань, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2022 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 27 грудня 2022 року, тобто з часу фактичного затримання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1