Справа № 169/1080/20 Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р. К.

Провадження № 22-ц/802/978/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2023 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк Фовард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року,

                                          В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Банк Фовард» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 28 березня 2018 року між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200136071, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 29410 грн шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 на наступних умовах: процентна ставка – 0.01 % річних, щомісячна комісія – 3.99 % від суми кредиту, строк кредиту – з 28 березня 2018 року по 23 березня 2021 року.

Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 17 грудня 2020 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 36254.49 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки, а також 3% річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 2503,04 грн за 840 днів з 29.08.2018 по 17.12.2020 та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Фовард» заборгованість за кредитним договором № 200136071 від 28 березня 2018 року у розмірі 38623 грн 91 коп, з яких: 29361 грн 27 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 92 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами; 5867 грн 30 коп. – комісія; 900 грн – плата за пропуск платежів; 2494 грн 42 коп – 3% річних за невиконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Фовард» 2094 грн 64 коп судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідачки ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову у позові.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.      

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про пропозицію (оферту) укласти кредитний договір шляхом відкриття рахунку на таких умовах: сума кредиту – 29410 грн, процентна ставка на строкову частину основного боргу – 0.01 % річних, процентна ставка на прострочену частину основного боргу – 0.00001 % річних, плата за пропущення платежів: одного – 50 грн, двох (підряд) – 100 грн, трьох (підряд) – 250 грн, чотирьох (підряд) – 500 грн, щомісячна комісія – 1173.46 грн, строк кредитного договору – 1097 днів (з 28 березня 2018 року по 23 березня 2021 року).

У заяві було визначено страхову премію у розмірі 122,50 грн за кожен місяць періоду страхування (36 місяців) на загальну суму 4410 грн та додатковий смс-сервіс, вартістю 25 грн за кожен місяць надання цієї послуги (36 місяців) (а. с. 6).

Того ж дня банк акцептував пропозицію відповідача, відкривши їй поточний рахунок № НОМЕР_1 та зарахував на нього кредитні кошти в розмірі 29410 грн, чим уклав з відповідачкою кредитний договір № 200136071 на вищевказаних умовах.

28 березня 2018 року сторони підписали додаток до договору № 200136071, у якому визначено мету отримання кредиту – на споживчі потреби, та графік його погашення шляхом сплати щомісячних ануїтетних платежів (а. с. 11).

Банк, надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання виконав.

Отримання відповідачкою кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою по рахунку за період з 28 березня 2018 року по 24 лютого 2020 року (а. с. 12).

Як встановлено судом, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 200136071 від 28 березня 2018 року становить 36254.49 грн і складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29361,27 грн, заборгованості по процентах за користування кредитними коштами – 0,92 грн, комісії та оплати смс-сервісу за 5 місяців прострочення з 28 березня по 28 серпня 2018 року – 5992,30 грн (комісія – 5867.30 грн, плата за смс-сервіс – 125 грн), плати за пропуск платежів – 900 грн (а. с. 15).

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, цей договір є укладеним, оскільки позивач, який одержав пропозицію відповідача укласти договір, вчинив дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Укладений між сторонами кредитний договір був предметом судового розгляду, за результатом якого у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено (справа № 169/374/21).

У постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 169/374/21 Верховний Суд дійшов висновку, що укладений між сторонами кредитний договір в частині передбаченого підпунктом 1 пункту 4 додатку до договору № 200136071 від 28 березня 2018 року (паспорту споживчого кредиту) обов`язку позичальника сплатити щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості відповідає вимогам закону, а умови підпункту 2 пункту 4 додатку до договору  № 200136071 від 28 березня 2018 року (паспорту споживчого кредиту), яким передбачено щомісячна плата за надання виписок по рахунку клієнта у вигляді текстових повідомлень за допомогою послуги «SMS-сервіс» у розмірі 25 грн, є нікчемними в силу закону.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості у вигляді оплати смс-сервісу у розмірі 125 грн.

Інщу заборгованість у розмірі 36129.49 грн, яка складається з суми кредиту, розміру процентів за користування кредитними коштами, комісії та плати за пропуск платежів вірно визначено судом першої інстанції, відповідно до умов договору і цей розмір відповідачкою не спростовано.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із виписки по рахунку встановлено, що ОСОБА_1   не сплачувала щомісячних платежів відповідно до узгодженого з банком графіку, у зв`язку із чим банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення всієї суми кредиту, надіславши відповідачці відповідну вимогу про повернення кредитних коштів у розмірі 36254.49 грн у строк до 28.08.2018 (а. с. 13).

Представник відповідача підтвердив та визнав, що відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 29410 гривень на споживчі потреби, а також вимогу про дострокове повернення кредиту, яку залишила без виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти на підставі статті 625 ЦК України позивачем було розраховано за період з 29 серпня 2018 року по 17 грудня 2020 року (840 днів) на загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 36254,49 грн.

Оскільки позов в частині стягнення кредитної заборгованості задоволено частково на суму 36129, 49 гривень, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що 3% річних від простроченої суми становитимуть 2494,42 грн з урахуванням пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, вирахувавши цей розмір за період з 29.08.2018 по 17.12.2020 (840 днів), та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову у цій частині.

Посилання в апеляційній скарзі на нечитабельність договору із-за розміру друкованого шрифту, на факт не укладення кредитного договору, на незаконність стягнення комісії та щодо відмови відповідачки від фінансування країни агресора – відхиляються апеляційним судом, оскільки зазначені підстави були предметом розгляду судом позову ОСОБА_1 до АТ  «Банк Форвард» про визнання кредитного договору недійсним, у задоволенні якого відмовлено і це рішення набрало законної сили (справа № 169/374/21).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

                                                 П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Турійського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. 

Головуючий – суддя 

Судді