ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1253/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства «Київпастранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 250 049,10 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбач Г.В. (довіреність № 06-5/60 від 03.02.2023 року);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі - позивач, КП «Київпастранс»), звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» (далі - відповідач, ТОВ «Глобал Сейл») про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 250 049,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на недотриманні відповідачем умов пункту 3.6 Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року (далі - Договір), що призвело до безпідставного збільшення ціни за одиницю товару та укладання Додаткової угоди № 2 від 16.04.2021року.

Окрім того, посилається на те, що Північним офісом Держаудитслужби проведено аудит діяльності КП «Київпастранс», за результатами чого складено акт № 24-30/1 від 03.01.2023 року, яким встановлено факт безпідставного завищення ціни дизельного палива оспорюваною додатковою угодою до Договору. Враховуючи, що дана додаткова угода укладена з порушенням вимог пункту 3.6 Договору та призвела до закупівлі товару по завищеним цінам - просить визнати її недійсною та стягнути з відповідача 250 049,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року по справі № 911/1253/23 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 31.07.2023 року.

Відповідач в підготовче засідання 31.07.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року не виконав, у зв`язку із чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2023 року по справі № 911/1253/23 підготовче засідання відкладено на 30.08.2023 року. Повторно зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року.

31.07.2023 року на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 03.07.2023 року по справі № 911/1253/23 позивачем були подані пояснення.

31.07.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 911/1253/23.

07.08.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що сторонами було належним чином виконано умови укладеного договору, жодна із сторін один до одного претензій не мали. Окрім того, вважає, що укладена додаткова угода № 2 від 16.04.2021 року відповідає положенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та збільшення ціни за одиницю товару дозволила останньому належно виконати умови Договору. Вважає, що на підставі належних та допустимих доказів перед КП «Киїпастранс» повністю доведено коливання ціни товару на ринку, позивачем такі умови були прийнятними та до фактичної проведеної аудиторської перевірки, та складення аудиторського акту від 03.01.2023 року № 24-30/1 жодних заперечень щодо ціни за одиницю товару позивач відповідачу не пред`являв. В частині стягнення 250 049, 10 грн. вважає такі позовні вимоги передчасними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене, у задоволені позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 30.08.2023 року позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 30.08.2023 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 07.08.2023 року. Також зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього, а також, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2023 року.

У судове засідання 13.09.2023 року з`явився позивач, який підтримав позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 13.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2021 року між Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі виконуючого обов`язки заступника генерального директора Кирилюка Павла Анатолійовича, який діяв на підставі довіреності від 03.12.2020 року № 06-5/348 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал сейл», в особі директора Малікової Аурелії Валентинівни, яка діяла на підставі Статуту, за результатами проведених відкритих торгів було укладено Договір № 52.21-48 про постачання дизельного палива.

За умовами пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю Дизельне паливо (наливом) (лот № 2 - Дизельне паливо (наливом), код 9130000-9 за ДК 021-2015 «Нафта і дистиляти», надалі - Товар, згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Сторонами у пункті 2.1. Договору було погоджено, що постачальник повинен поставити покупцю товар, якість якого відповідає сертифікату відповідності та паспорту якості, які надаються постачальнику покупцю.

Згідно пункту 3.1. Договору передбачено, що сума цього Договору (ціна Договору) згідно додатку № 1 до Договору становить 16 629 141,53 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 3 325 828,31 грн., разом ціна Договору становить 19 954 969,84 грн. з ПДВ.

Ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривні (пункт 3.2. Договору).

Як вбачається із «Специфікації товару», що є додатком 1 до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року ціна за одиницю товару без ПДВ за літер дизельного палива (наливом) становила 17,90 грн. Сторонами було погоджено об`єм закупівлі у кількості 929 002,3201 літрів, на загальну суму 19 954 969, 84 з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.5. Договору передбачено, що у разі коливання ціни товару на ринку в бік зростання, якщо ціна перевищуватиме 3% визначеної в Договорі, ціна за одиницю товару може бути збільшеною з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та інформації наданої консалтинговими компаніями на дрібнооптові партії за 1 літр відповідного товару по м. Києву та Київському регіону.

За умовами пункту 3.6. Договору ціна може бути змінена відповідно до п. 3.5. Договору за наступних умов:

- звернення постачальника з відповідним листом про перегляд ціни за Договором з наданням інформаційної довідки, виданої уповноваженою організацією (установою), зокрема ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою України (або її регіональним підрозділом), яка повинна відображати інформацію про коливання ціни на ринку з урахуванням умов договору, а також містити достатню для порівняння інформацію щодо ринкового рівня цін на відповідний вид (види) палива за період з дати електронного аукціону/дати внесення останньої зміни ціни та дата даної довідки повинна бути не більше ніж 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення щодо зміни ціни товару.

Сума (ціна) цього Договору може бути змінена у випадках передбачених законодавством України, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди (пункт 3.7. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору покупець проводить оплату за фактично отриманий товар протягом 60 (шістдесяти) робочих днів, згідно з Договором та на підставі виставленого рахунку-фактури.

У пункті 5.1. сторонами було передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар покупцю, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Incoterms 2010» EXW, (товар завантажений в автомобільний транспорт покупця з резервуарів нафтобази). Перелік адрес нафтобаз постачальника: Київська обл. м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 127-Б.

За положеннями пункту 5.6. Договору передбачено, що одночасно із відвантаженням товару у транспорт покупця постачальник зобов`язаний надати товарно-транспортну накладну (з відміткою про щільність, температуру товару та час наливу бензовозу).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору (п. 10.1 Договору).

За пунктом 11.1. Договору передбачено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами, крім випадків передбачених законодавством України, зокрема статтею 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Враховуючи коливання на ринку ціни за одиницю товару, відповідач звернувся до позивача з листом від 15.04.2021 року вих. № 44-12/280 із пропозицією збільшити ціну за одиницю товару, на підтвердження чого надав цінову (інформаційну) довідку ДП «Держзовнішінформ» від 16.04.2021 року № 122/259.

В подальшому, між сторонами було підписано Додаткову угоду № 2 від 16 квітня 2021 року до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року за якою сторони погодили збільшити ціну за одиницю товару, встановивши її на рівні 19,05 грн. без ПДВ за літер дизельного палива.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході виконання Договору, за ціною погодженою сторонами у додатковій угоді № 2 до Договору - відповідачем були виставлені, а позивачем оплачені наступні рахунки:

- рахунок на оплату № ЦОГС-0010762 від 16.04.2021 року на загальну суму 208 711,80 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 5АП01074/1 від 15.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011012 від 19.04.2021 року на загальну суму 208 711,80 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 2АП01308/1 від 16.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011018 від 19.04.2021 року на загальну суму 417 652,20 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 5АП01073/1 від 15.07.2021 року, та платіжного доручення № 5АП01093/1 від 19.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011022 від 19.04.2021 року на загальну суму 208 483,20 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 6АП01060/1 від 19.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011176 від 20.04.2021 року на загальну суму 857 135,70 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 6АП01061/1 від 19.07.2021 року та платіжного доручення № 6АП01080/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011180 від 20.04.2021 року на загальну суму 417 195,00 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 2АП01309/1 від 16.07.2021 року та платіжного доручення № 2АП01320/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011270 від 21.04.2021 року на загальну суму 417 195,00 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 2АП01321/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011283 від 21.04.2021 року на загальну суму 563 384,70 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 5АП01108/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011376 від 22.04.2021 року на загальну суму 208 483,20 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 2АП01344/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011379 від 22 квітня 2021 року на загальну суму 208 711,80 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 6АП01081/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011674 від 23.04.2021 року на загальну суму 126 987,30 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 5АП01107/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено;

- рахунок на оплату № ЦОГС-0011676 від 23.04.2021 року на загальну суму 299 466,00 грн. з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 6АП01082/1 від 20.07.2021 року даний рахунок було оплачено.

Всього за ціною 19,05 грн. з літер товару - відповідач поставив позивачу дизельного палива у кількості 181 195 літрів на загальну суму 3 451 764,75 грн. без ПДВ.

Суд вказує, що зазначені вище рахунки були прийняті позивачем без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про належне надання послуг відповідачем позивачу та виникнення у останнього обов`язку з їх оплати, що відповідно і було вчинено згідно вищезазначених платіжних доручень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За умовами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що виникли між сторонами в справі є правовідносинами у сфері публічних закупівель, що врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За положеннями пункту 6 частини 1 статті 1 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору та спірної додаткової угоди) договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 22 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору та спірної додаткової угоди) у тендерній документації викладається проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЦК, ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Предметом позову у справі, є визнання недійсним додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2021 року до Договору на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК як такої, що укладена з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 3.6. Договору.

За положеннями частини 1 статті 41 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору та спірної додаткової угоди) передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору та спірної додаткової угоди) передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (до подібного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 07.09.2022 № 927/1058/21).

Положеннями п.п. 1-2 ч. 1 ст. 5 Закону передбачено, що закупівлі здійснюються за принципами: добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Статтею 526 ЦК встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 525 ЦК встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах.

Згідно з приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За положеннями частини 1 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Враховуючи положення частини 3 цієї статті передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Системний аналіз положень частини 1 статті 525, статті 526, частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - суд приходить до висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару, як істотної умови договору) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (до аналогічних висновків дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 червня 2021 року по справі № 927/491/19, а також Верховний Суд у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22).

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи супровідним листом від 15.04.2021 року вих. № 44-12/280 відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду на збільшення ціни за одиницю товару в межах законодавчо визначених 10%.

На підтвердження зростання ціни за одиницю товару ТОВ «Глобал Сейл» надало цінову (інформаційну) довідку ДП «Держзовнішінформ» від 16.04.2021 року № 122/259 з якої вбачається, що коливання цін на ринку за одиницю товару на дизельне паливо збільшилося в середньому на 6, 11 %, та на дату укладання Договору - становила 22, 86 грн. з ПДВ за літр дизельного палива.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, те що ціна була непрогнозованою (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). При кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Сторонами Договору було погоджено, що постачальник вправі звернутися до позивача з ініціативою укласти додаткову угоду на збільшення ціни за одиницю товару, приклавши до такої пропозиції цінову (інформаційну) довідку ДП «Держзовнішінформ» (п. 3.6 Договору).

Беручи до уваги наведене, враховуючи цінову (інформаційну) довідку ДП «Держзовнішінформ» від 16.04.2021 року № 122/259, яка сторонами визначена як джерело інформації для підтвердження факту коливання цін товару на ринку, суд приймає як належний та допустимий доказ в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України, відомості щодо збільшення цінової політики на дизельне паливо у спірний період.

Враховуючи наведене - укладена між сторонами Додаткова угода № 2 до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 відповідає частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», загальним положенням Цивільного та Господарського кодексів, не призводить до порушення прав та обов`язків сторін, не створює умови для неможливості виконання такого правочину сторона, та фактично заснована на добросовісній поведінці сторін та волевиявленні під час укладання такої угоди.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача, що підставою для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2021 року є порушення відповідачем пункту 3.6. Договору, адже останній не визначив коливання ціни за одиницю товару на дизельне паливо в період проведення електронного аукціону. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено у ст. 203 ЦК України, згідно з ч.ч.1-6 якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Надаючи правовий аналіз пункту 3.6. Договору судом встановлено, що для підписання відповідної додаткової угоди про збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «Глобал Сейл» зобов`язано було надати КП «Київпастранс» довідку ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промисловою палатою України (або її регіональним підрозділом), у якій би було відображено інформацію про коливання ціни на ринку, а також містити достатню для порівняння інформацію щодо ринкового рівня цін на відповідний вид (види) палива за період з дати електронного аукціону/дати внесення останньої зміни ціни до дати даної довідки, строк якої повинен бути не більше ніж 3 (три) календарні дні до дати відповідного звернення щодо зміни ціни товару.

Слід зауважити, що сфера застосування знаку «/» (коса риска) має місце як в науковій так і в діловій мовах. Він вживається як знак альтернативності понять. Наявність знаку «/» (коса риска) передбачає необхідність вибору між двома чи кількома можливостями, що виключають одна одну.

У пункті 3.6 Договору сторонами було передбачено обов`язок відповідача у ціновій довідці ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промислової палати України визначити період, або на момент проведення електронного аукціону, або з дати внесення останньої зміни ціни.

На переконання суду, дослідження сторонами такого часового діапазону цін за одиницю товару, пов`язано з можливістю сторін правочину порівняти зростання ціни за одиницю товару з тою, яка була запропонована учасником під час проведення відкритих торгів.

Слід зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 26 Закону (в редакції, чинній на момент укладення Договору) тендерна пропозиція подається в електронному вигляді через електронну систему закупівель шляхом заповнення електронних форм з окремими полями, де зазначається інформація про ціну, інші критерії оцінки (у разі їх встановлення замовником), інформація від учасника процедури закупівлі про його відповідність кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, наявність/відсутність підстав, установлених у статті 17 цього Закону і в тендерній документації, та шляхом завантаження необхідних документів, що вимагаються замовником у тендерній документації.

Позивач, на момент отримання тендерної пропозиції з боку відповідача був обізнаний про ціну за одиницю товару, яка була запропонована останнім. В подальшому, між сторонами було укладено правочин, із визначенням ціни за літер дизельного палива у розмірі 17,90 грн. без ПДВ (21,48 грн. з ПДВ).

Відповідач, звертаючись із пропозицією до позивача збільшити ціну за одиницю товару, встановив періоди цінової (інформаційної) довідки з 26.03.2021 року (дата укладання Договору) та 15.04.2021 року (дата пропозиції змінити ціну).

Як вбачається із цінової (інформаційної) довідки ДП «Держзовнішінформ» від 16.04.2021 № 122/259 станом на момент укладання Договору середня ціна на ринку за літер дизельного палива становила 22,86 грн. з ПДВ та на момент пропозиції укласти додаткову угоду середня ціна на ринку за літер дизельного палива становила 24,26 грн. з ПДВ.

Шляхом добровільного укладання додаткової угоди № 2 від 16.04.2021 року, враховуючи принципи добросовісності, справедливості та розумності - сторони погодили нову ціну за одиницю товару у розмірі 19,05 грн. без ПДВ (22,86 грн. з ПДВ), яка на момент укладання оспорюваної додаткової угоди становила менше мінімальної ціни на ринку визначеної у ціновій (інформаційній) довідці ДП «Держзовнішінформ» від 16.04.2021року № 122/259.

Враховуючи наведене, відповідач під час замовлення цінової (інформаційної) довідки у ДП «Держзовнішінформ» обрав положення Договору, яке полягає в останній зміні ціни Договору, яка фактично була встановлена сторонами під час укладання Договору № 52.21-48 від 26.03.2023 року та дозволяла порівняти коливання цін на ринку у спірний період, а тому, на переконання суду - відповідачем повністю дотримано умови пунктів 3.5 та 3.6 Договору, як в частині доведення коливання ціни на ринку, як в частині визначення відповідного періоду, так і в частині строкового звернення із пропозицією збільшити ціну.

Окрім того, про дотримання відповідачем умов пункту 3.6. Договору свідчить й сама поведінка позивача.

Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що виходить з римської максими - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Зазначений підхід безпосередньо застосовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 15.05.2019 у справі № 917/803/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 04.07.2019 у справі № 904/3315/18, від 17.07.2019 у справі № 906/408/18, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 21.02.2020 року № 910/660/19, від 19.02.2020 № 915/411/19.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Підписання позивачем додаткової угоди, якою збільшувалась ціна товару, подальша поставка товару за збільшеною ціною та отримання коштів за поставлений товар, свідчить про відсутність заперечень сторін та вчинення позивачем оспорюваного правочину за власним волевиявленням.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено належними та допустимими доказами, та не заперечується сторонами - відповідач за ціною визначеною сторонами у додатковій угоді № 2 від 16.04.2021 року поставив позивачу дизельне паливо у кількості 181 195 літрів на загальну суму 3 451 764,75 грн. без ПДВ.

Вказаний товар, позивачем був прийнятий без будь-яких зауважень чи претензій, та в подальшому оплачений у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги надану відповідачем цінову довідку ДП «Держзовнішінформ» від 16.06.2023 року № 122/4, адже остання не слугувала підставою для укладення сторонами оспорюваної додаткової угоди та не стосується спірного періоду.

Посилання позивача на аудиторський акт від 24-30/1 від 03.01.2023, як на доказ незаконності укладення оспорюваної додаткової угоди та надмірного завищення ціни за одиницю товару - судом спростовується наступним.

Суд вказує, що проаналізувавши та дослідивши Положення про Північний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державною аудиторською службою України від 02.06.2016 року № 23 та Стандарти внутрішнього аудиту, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1247 від 04.10.2011, що Акт № 24-30/1 від 03.01.2023 року, який складено за результатами внутрішнього аудиту позивача є його внутрішнім документом, направленим на вчинення керівниками установи дій щодо усунення недоліків діяльності останнього, в тому числі і задля відшкодування коштів, які кваліфіковані як збитки аудиторською групою.

В даному випадку Акт № 24-30/1 від 03.01.2023 року є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу з огляду на порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Однак, враховуючи спірні правовідносини сторін, процес укладання Договору, судом не вбачається підстав для поширення висновків та наслідків Акту № 24-30/1 від 03.01.2023 року на відповідача, вину якого у завищені цін (з наявних у справі доказів) чи порушень умов пункту 3.6. Договору встановити суду не вдалося.

Частинами 1-2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України , належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 909/327/18).

Підсумовуючи викладене, судом не вбачається підстав для визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 16 квітня 2021 року до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року, адже позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, а судом не встановлено тих обставин справи, що: укладання даної додаткової угоди відбулося без волевиявлення обох сторін; відповідачем було порушено порядок зміни умов договору який визначений сторонами у пунктах 3.5. та 3.6. Договору; відповідачем перед позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстава збільшення (коливання) ціни дизельного паливу на ринку; ціна за одиницю товару була збільшена більше ніж на 10% та те, що загальна сума (ціна) договору була збільшена.

Щодо вимоги позивача про стягнення 250 049,10 грн. суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 208 ГК України, яка встановлює, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як роз`яснено в пункті 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Тобто, такий спосіб захисту порушеного права як реституційна вимога повинна відповідати ознакам реституції за змістом наведеної вище статті як такої, що за загальним правилом має двосторонній характер та спрямованої на відновлення становища кожної із сторін правочину

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено обставин недійсності Додаткової угоди № 2 від 16.04.2021 року до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року, про які вказує позивач, та відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги, вимоги позивача про стягнення 250 049,10 грн. також задоволенню не підлягають як похідні від основної вимоги.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частино 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позивачем недоведено та необґрунтовано факту суперечності умовам законодавства чи положенням Договору укладеної Додаткової угоди № 2 від 16.04.2023 року до Договору № 52.21-48 від 26.03.2021 року. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.10.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін