РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

про закриття провадження у справі

26 жовтня 2023 року м. Рівне              №460/21182/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження,  без повідомлення сторін, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1     

доРівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції     

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

08.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною щодо не зняття обтяження за реєстраційним номером № 3119381 з нерухомого майна, а саме квартира, адреса АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006, зобов`язання Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти обтяження за реєстраційним номером № 3119381, накладеним на підставі постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006.

Позов обґрунтований тим, що позивача, який є спадкоємцем ОСОБА_2 . При оформленні спадщини нотаріусом було повідомлено, що згідно із інформації, отриманої з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що на квартиру: адреса АДРЕСА_1 , накладено арешт, що належить на праві власності ОСОБА_3 . У зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття такого арешту. За наслідками розгляду заяви орган ДВС повідомив позивача про неможливість ідентифікувати, хто і за яких підстав виносив постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а паперові матеріали знищені, так як минув термін їх зберігання. Тому відповідач не вбачає можливостей для зняття арешту з нерухомого майна, накладений, на підставі постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006. Враховуючи викладене, позивач вважає поведінку відповідача протиправною бездіяльністю, яка порушує його право на належне користування та володіння майном.

Ухвалою судді від 13.09.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом та відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження,  без повідомлення сторін. Витребувано у позивача докази по справі та встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвала суду від 25.09.2023 доставлена до електронного кабінету Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в підсистемі “Електронний суд” 26.09.2023.

Відповідач відзиву не подав.

Оскільки, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження,  без повідомлення сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.04.2006 зареєстровано обтяження за реєстраційним номером № 3119381, на нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_4 , на підставі постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006.

Як ствердив позивач, про вищевказане обтяження майна її повідомив нотаріус під час оформлення спадщини.

У зв`язку з цим 08.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття обтяження за реєстраційним номером № 3119381, накладеним на підставі постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006.

Листом від 29.08.2023 Відділ ДВС у Рівненському районі повідомив позивача, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 18.04.2006 зареєстровано арешт нерухомого майна, який накладений на все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_4 .  Оскільки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зазначено номер постанови про арешт майна боржника  та заборони на його відчуження, а виконавчі провадження завершені включно по 2014 рік уже знищені, відсутня можливість встановити за яким виконавчим документом та в якому виконавчому провадженні цей арешт було накладено. Роз`яснив, що підстави для зняття арешту з усього майна встановлені ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи поведінку органу ДВС щодо незняття (нескасування) арешту з нерухомого майна, накладеного постановою Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006 протиправною бездіяльністю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Враховуючи викладене, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Водночас, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини першої статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною третьою статті 59 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За змістом частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного  частиною першою  статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому  статтею 11  Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В матеріалах судової справи відсутні документально підтверджені відомості про те, в межах якого саме виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на майно, відповідно до постанови Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006.

За таких обставин, суд вважає, що для правильної оцінки спірних правовідносин слід враховувати зміст права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, звернення позивача за судовим захистом в цій справі зумовлене наявністю арешту, накладеного на все нерухоме майно ОСОБА_4 постановою Державної виконавчої служби Рівненського району АА № 444312 від 14.04.2006, що унеможливлює отримання позивачем свідоцтва на право на спадщину, до якої входить таке майно, та, як наслідок, перешкоджає належним чином володіти та розпоряджатися таким майном.

Частиною п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі №340/25/19 при вирішенні спору з аналогічних правовідносин, що й у справі, яка розглядається,  в пункті 27 зазначила, що для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин. 

Застосовуючи такий же правовий підхід при оцінці обставин цієї справи, суд враховує, що  підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на нерухоме майно, що перешкоджає йому в оформленні його спадкових прав на нерухоме майно.    При цьому рішення (дії, бездіяльність) органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на майно позивачем не оскаржуються та не були підставою звернення позивача до суду.

Отже суд встановив, що цей позов, як в частині позовної вимоги про визнання протиправною поведінки суб`єкта владних повноважень щодо не зняття (не скасування) арешту на майно, так і в частині позовної вимоги про зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна, спрямовано на захист цивільних прав позивача,    пов`язаних з оформленням права власності на спадкове майно, та фактично є різновидом негаторного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що цей спір має приватно-правовий характер, а тому  підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до положень п.1 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже провадження у справі слід закрити.

Керуючись статтями  238, 248,  256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                         У Х В А Л И В :

Провадження у справі № 460/21182/23, за позовом ОСОБА_1 до Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, - закрити.  

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що дана справа віднесена до юрисдикції загального суду, що здійснює її розгляд за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в  порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.      Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повну ухвалу суду складено  26 жовтня 2023 року.

Суддя                                                                 Д.П. Зозуля