У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар

судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно, на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 220 190 000 000 002 15 від 12 липня 2019 року стосовно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Берислав Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_4 , судимого:

- 07.10.2014 Корабельним районним судом міста Миколаєва за ч. 4, 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15 п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України; ч. 1 ст. 14, п.п. 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України; за ч. 4, 5 ст. 27, п.п. 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України; за ч. 1 ст. 263 КК України; ч. 1 ст. 70 КК України на 12 років позбавлення волі,

обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.05.2023 у кримінальному провадженні № 220 190 000 000 002 15 від 12.07.2019 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 02.07.2023 включно без визначення розміру застави.

Таке рішення, суд мотивував тим, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що спричинило смерть потерпілої, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілої, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, судимість за яке не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Крім того, під час досудового розслідування обрання обом обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було пов`язано з невиконанням ними процесуальних обов`язків в ході досудового розслідування

Так, у ході досудового розслідування даного кримінального провадження у зв`язку з порушенням обвинуваченим ОСОБА_8 під час дії запобіжного заходу у вигляді застави покладених на нього обов`язків та виникненням нових ризиків: незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні і вчинення іншого кримінального правопорушення - ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2020 йому було змінено запобіжний захід з застави на тримання під вартою.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_7 під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був оголошений у міжнародний розшук, затриманий на території Республіки Болгарія і арештований судом у м. Бургас за запитом Офісу Генерального прокурора, після чого виданий Україні.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на переконання суду дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд також врахував, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, оскільки стороною захисту вони в повному обсязі не надані.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04.05.2023 та звільнити ОСОБА_7 з-під варти.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою не містить дані, у відповідності до ч. 3 ст. 199 КПК України, а саме, в тексті клопотання відсутні докази наявності та обґрунтованості обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, вказує, суд першої інстанції не звернув увагу, на те, що органами слідства жодним чином не доведено обставини, викладені в п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також захисник вважає, що на теперішній час у суду відсутні будь-які докази, які б об`єктивно вказували на те, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин.

Водночас захисник посилається, що процесуальні підстави, визначені ст.ст. 183, 194 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_7 тримання під вартою як найбільш суворого та виняткового запобіжного заходу - відсутні.

Захисник просить звернути увагу, що ОСОБА_7 має критично незадовільний стан здоров`я, яке вимагає амбулаторного утримання та лікування, систематичних витрат на лікування в значному розмірі, включно з витратами на планові операції та постійний амбулаторний нагляд, а в умовах воєнного стану можливості для надання якісного медичного забезпечення в ДУ "Лук`янівський слідчий ізолятор" суттєво обмежені.

Також щодо заявленого прокурором ризику переховування від досудового розслідування та/або суду, апелянт вказує, що у зв`язку з положенням Указу Президента України "Про веденням воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 в редакції згідно з Указом Президента України від 259/2022 від 18.04.2022, а також положенням Закону України "Про правовий режим воєнного стану", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, фактично не можливо переховуватися за кордоном, оскільки, відповідно до законодавства України, під час воєнного стану виїзд за кордон особам призовного віку, яким є ОСОБА_7 обмежено, а також і фактична процесуальна поведінка ОСОБА_7 спростовує доводи прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник стверджує, що посилання органу досудового розслідування на той факт, що ОСОБА_7 знаходився у розшуку, не можуть обґрунтовувати ризик можливого переховування його від органу досудового розслідування.

Зазначає захисник і те, що ОСОБА_7 на законних підставах перетнув кордон України і на момент перетину державного кордону не існувало жодної заборони щодо нього на зазначений перетин, в розшуку він не знаходився, жодна повістка йому вручена не була, виїзд за кордон був пов`язаний з сімейними обставинами, тому, знаходячись за кордоном, ОСОБА_7 не міг бути обізнаним щодо свого процесуального статусу на території України, а твердження органу досудового розслідування щодо обізнаності ОСОБА_7 про його розшук, на думку захисника, є саме недопустимими гіпотетичними припущеннями.

Також захисник посилається, що на виконання вимог міжнародного та національного законодавства органами досудового розслідування не були надані до суду об`єктивні характеризуючі відомості стосовно ОСОБА_7 , а сам лише факт можливого застосування щодо нього покарання у вигляді позбавлення волі, - є недостатнім для висновку про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

З приводу заявлених прокурором процесуальних ризиків знищити, сховати або спотворити речі, документи, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то захисник стверджує, що таких ризиків не може існувати, адже, стороною обвинувачення зібрано та надано до суду всі докази, більш того, судом першої інстанції всі письмові та інші речові докази вже досліджено.

На заяву прокурора щодо процесуального ризику незаконного впливу на свідків захисник вказує, що прокурор посилається на нібито свідчення ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_7 погрожував чи в якійсь інший спосіб впливав на нього. Однак під час допиту в суді ОСОБА_11 не підтвердив цих показань, говорив про відсутність впливу та відсутність залякування з боку ОСОБА_7 , більше того, викладені в клопотанні обставини, зокрема в частині чітких показань ОСОБА_10 щодо хронометражу подій не підтверджується самим ОСОБА_12 під час його допиту як свідка в даній справі, який не послався на жодну дату конкретно та плутався в показаннях і в послідовності подій.

Зазначає захисник і про те, що стороною обвинувачення допитані в межах кримінальної справи ключові свідки та їх допит вже зафіксовано судом першої інстанції, тому твердження сторони обвинувачення про можливість впливати ОСОБА_7 на свідків - є безпідставними.

Крім того, жоден наявний свідок не вказує на ОСОБА_7 , як на особу, що має причетність до зазначених кримінальних правопорушень, тому і можливість, а головне необхідність впливу на них - є припущенням органів досудового слідства, а не об`єктивною стороною справи та посилання на можливий вплив на свідка ОСОБА_13 також є гіпотетичним припущенням, адже свідок не звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами.

Разом з тим, звертає увагу на той факт, що в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, за оперативними даними м. Херсон, в якому проживають всі свідки, наразі тимчасово окуповано, таким чином, ОСОБА_7 не має навіть фізичної можливості не те що впливати на свідків, але й контактувати з ними та навіть повернутися до м. Херсон, крім того, вказує, що в разі обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_5 , він не зможе впливати чи навіть контактувати з жодною особою, оскільки всі свідки та інші фігуранти справи наразі або відбувають покарання, або знаходяться та постійно проживають в м. Херсона та населених пунктах Херсонської обл., отже, на думку захисника, судом першої інстанції проігноровано той факт, що реальні ризики впливу на свідків відсутні.

У свою чергу, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04.05.2023 про продовження стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою змінити останньому запобіжний захід на особисте зобов`язання і звільнити ОСОБА_8 з-під варти.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вказує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , кожного разу бере до уваги застарілі обставини, адже прокурор у клопотанні не вказує жодних нових підстав, які б могли підтвердити наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для виправдання застосування найсуворішого запобіжного заходу впродовж такого значного часу, сторона обвинувачення не наводить і доказів того, що застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави - є неможливе, разом з тим, судом першої інстанції не визначається розмір застави, який би став розумною альтернативою триманню під вартою та забезпечив належну поведінку обвинуваченого.

Захисник також посилається, що при ухваленні рішення колегія суддів враховує подію, пов`язану з приводом обвинуваченого ОСОБА_8 до суду у червні 2020 року, проте, раніше в суді вже було доведено, що тоді ОСОБА_8 , перебуваючи під заставою, не порушував покладені на нього обов`язки, а привід його до суду був сфальсифікованим органом слідства з метою штучного створення підстави для взяття його під варту, в будь-якому разі, як указує захисник, прокурор з того часу повинен був надати нові вагомі підстави для продовження строку тримання під вартою.

Звертає увагу захисник і на те, що показання свідків про погрози, на які постійно посилається сторона обвинувачення, також є застарілими та спростованими, оскільки суду надавалися вичерпні матеріали, які є доказами надання свідками завідомо неправдивих свідчень, за фактом яких були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Захисник наголошує, що свідки надавали показання після укладення угоди про визнання винуватості.

Разом з тим, щодо твердження сторони обвинувачення про вірогідну можливість переховування за межами України обвинуваченого ОСОБА_8 , захисник вказує, що враховуючи той факт, що під час воєнного стану виїзд за межі України чоловікам заборонений, а обвинувачений не підпадає під жодну категорію осіб, яким виїзд може бути дозволений, то, за оцінкою захисника, посилатися на цю обставину при оцінці ризиків - неможна.

Крім того, на що звертає увагу захисник, в ухвалі суд визнав відсутність впливу на свідків, адже стадія допиту свідків на разі завершена, проте, не дивлячись на те, що суд визнав зменшення ризиків, все одно необґрунтовано продовжив строк тримання під вартою, не визначаючи розмір застави.

Водночас, сторона захисту наголошує, що судовий розгляд даного кримінального провадження здійснюється без дотримання розумності строків, це негативно впливає на якість судового розгляду кримінального провадження в цілому та призводить до порушення прав людини у вигляді необґрунтовано довгого перебування обвинуваченого під вартою.

Також, в апеляційній скарзі захисник просить витребувати матеріали клопотання про продовження та зміну запобіжного заходу, ухвали від 13.02.2023 про встановлення 1,5-місячного строку стороні захисту на допит свідків та ухвали про встановлення строку стороні захисту на подання доказів до 09.05.2023.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечувала проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали з кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.

Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.

Як убачається з досліджуваних матеріалів, на розгляді Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 220 190 000 000 002 15 від 12.07.2019 по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України.

Прокурор звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.

Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному, запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.

Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст.177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.

Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожному, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02.07.2023 включно, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що спричинило смерть потерпілої, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, з метою залякування потерпілої, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, який має підвищену суспільну небезпеку та за який, у разі доведеності винуватості, передбачено призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Поза увагою суду не залишається і обставина, що ОСОБА_8 раніше не судимий, а також досліджувалися дані щодо його віку, стану здоров?я та наявність соціальних зв?язків.

Водночас, встановлено існування ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_8 та переховування його від суду за відсутності обставин щодо її малої вірогідності (рішення ЄСПЛ в справі "Панченко проти Росії"), який підсилюється тим, що під час досудового розслідування обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою було пов`язано з невиконанням ним процесуальних обов`язків в ході досудового розслідування, а саме порушенням обвинуваченим під час дії запобіжного заходу у вигляді застави покладених на нього обов`язків та виникненням нових ризиків, у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.06.2020 йому було змінено запобіжний захід з застави на тримання під вартою, а також - ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, що, в тому числі, стало підставою для обрання, зміни та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду провадження.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про те, що стороною обвинувачення в межах кримінальної справи допитані ключові свідки та їх допит вже зафіксовано судом першої інстанції, а тому посилання сторони обвинувачення про можливість впливати ОСОБА_7 на свідків є безпідставними, а також посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на те, що стадія допиту свідків завершена, а тому ризик незаконного впливу на свідків відсутній, - колегія суддів вважає неспроможними, оскільки дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не досліджені, що не виключає і можливість повторного/додаткового допиту свідків, а тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та дані про попередню поведінку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка стала підставою для обрання, зміни та продовження їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування та у суді, існує велика ймовірність того, що останні, усвідомлюючи тяжкість покарання, що їм загрожує, можуть незаконно впливати на свідків з метою зміни останніми своїх показань.

При цьому, твердження адвоката ОСОБА_5 про те, що майже усі свідки у кримінальному провадженні проживають в м. Херсон, яке наразі, за "оперативною інформацією" тимчасово окуповане, що виключає можливість ОСОБА_7 впливати на них, - колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно відомостей Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України обласний центр - Херсон звільнено від ворога, тобто Херсон є деокупованим.

Не заслуговують на увагу і посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на показання свідків, наданих щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки, наразі, обґрунтованість висунутого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акта, шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, яким, за результатами судового розгляду, суд надасть оцінку, як кожному окремо, так і в їх сукупності, в нарадчій кімнаті, шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.

Отже, під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою кожному з обвинувачених, всупереч твердженням сторони захисту, дослідження обставин кримінального правопорушення та оцінка доказам у провадженні - заборонено законом. оскільки для цього є певна стадія судового провадження.

Що стосується посилань захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 щодо незадовільного стану здоров`я його підзахисного та неможливості отримання належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, як підставу для скасування запобіжного заходу, то, на переконання колегії суддів, вони не є непереконливими, оскільки жодних належних доказів щодо неможливості перебування ОСОБА_7 за станом здоров`я в умовах слідчого ізолятора - апеляційна скарга та долучені до неї матеріали не містить.

Тим більше, як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, протягом судового розгляду даного кримінального провадження, з урахуванням клопотань і пояснень сторін, судом неодноразово вживалися відповідні заходи, передбачені чинним міжнародним та національним законодавством України, спрямовані на з`ясування стану здоров`я кожного з обвинувачених та забезпечення їм належного медичного обстеження та лікування, про що постановлювались відповідні ухвали суду та направлялися запити, згідно відповідей на які - стан здоров`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на даний час розцінюється як задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань; медичною допомогою забезпечені в межах можливості Київської міської медичної частини; за станом можуть приймати участь у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про відсутність ризику знищити, сховати або спотворити речі, документи, - колегія суддів до уваги не бере, оскільки такий ризик судом першої інстанції встановлений не був.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про необхідність визначення розміру застави його підзахисному, то суд апеляційної інстанції зауважує, що, продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , суд першої інстанції правильно ухвалив рішення не визначати обвинуваченому розмір застави в порядку, передбаченому ст. 183 КПК України з огляду на те, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 (а також і ОСОБА_7 ), спричинило смерть потерпілої, до того ж, щодо нього у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у виді застави, який був ним порушений.

При цьому, посилання захисника ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не може бути безумовною підставою для зміни йому запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Інших будь-яких доказів, які могли б бути підставою для зміни кожному з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу, - не видно.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , кожному, у виді тримання під вартою при повному та об`єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.

За викладеним, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно, залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 220 190 000 000 002 15 від 12 липня 2019 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , якою, кожному, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 02 липня 2023 року включно без визначення розміру застави - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3