УХВАЛА

25 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/562/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Сікорська Н.А.)

від 08.12.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Юрчук М.І., судді: Крейбух О.Г., Тимошенко О.М.)

від 23.03.2022

у справі № 906/562/20

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Міський ринок" Коростишівської міської ради, Коростишівська міська рада Коростишівського району Житомирської області

про зобов`язання звільнити торгівельний майданчик та стягнення неустойки у розмірі 58 320,00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Невисевич М.В.

відповідача - Слівінський А.О., Сачук С.М.

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (далі - ПР "Кооперативний ринок") звернулося до Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича (далі - ФОП Сачук С.М.) з позовною заявою про зобов`язання ФОП Сачука С.М. звільнити торгівельний майданчик №18 та №25 від кіоску шляхом вивезення його за межі ПР "Кооперативний ринок" та стягнення з відповідача неустойки у розмірі 58 320,00 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов`язання за договором оренди від 31.12.2013 № 134, тому позивач звернувся до суду і рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.04.2018 у справі №295/6827/16-ц з відповідача стягнуто неустойку в сумі 56 862,00 грн за період з 01.01.2015 по 01.04.2018. Відповідач не виконує рішення суду та не сплачує неустойку, не звільняє торгівельні майданчики від кіоску, який там встановлений, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про звільнення такого майданчика в примусовому порядку та стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 01.04.2018 по 01.09.2021.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Сачука Сергія Михайловича звільнити торгівельні майданчики № 18 та № 25, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок". Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сачука Сергія Михайловича на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 58 320,00 грн неустойки.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що не повернувши позивачу торгівельні місця, які були передані відповідачу за договором оренди та розмістивши на них свій кіоск, відповідач фактично користується послугами, які включені у вартість орендної плати за користування торгівельними місцями, в зв`язку з чим вимоги позивача про зобов`язання відповідача звільнити торгівельні майданчики №18 та №25, шляхом вивезення кіоску за межі підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також зазначив, що відповідач не виконав обов`язку щодо переміщення кіосків та не повернув позивачу торгівельні місця у встановлений пунктом 4.8.3 договору оренди строк. Враховуючи, що обов`язок з повернення орендованого майна як законом так і договором був покладений саме на орендаря (відповідача), останній під час розгляду справи не надав доказів того, що він повернув об`єкт оренди або вживав заходів з повернення об`єкта оренди орендодавцю, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час користування торгівельними майданчиками за період з 01.04.2018 по 01.09.2021 у розмірі 58 320,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 у справі №906/562/20 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №906/562/20, Фізична особа-підприємець Сачук Сергій Михайлович подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження Фізична особа-підприємець Сачук Сергій Михайлович визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Фізична особа-підприємець Сачук Сергій Михайлович підставою касаційного зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Так скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалу від 18.02.2022, якою призначив апеляційну скаргу ФОП Сачука С.М. до розгляду, не направив на поштову адресу безпосередньо підприємця, а направив на електронну адресу його представника в суді першої інстанції, який на момент направлення ухвали не був представником відповідача в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2023 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ФОП Сачука С.М. на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №906/562/20 на 11.10.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було передано справу №904/1273/23 в зв`язку з наявністю різного підходу колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 242 Господарського процесуального кодексу України у питанні визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Мотивуючи зазначену ухвалу, Верховний Суд виходив з того, що у постановах від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19 викладено висновок, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

У постановах від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 19.12.2022 у справі №922/647/22, від 22.12.2022 у справі № 922/40/22, від 21.02.2023 у справі №8/107, від 22.03.2023 у справі № 1313/665/2012 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на неофіційну електронну адресу не вважається днем вручення судового рішення.

Такої ж позиції про те, що надсилання судового рішення (ухвали) на неофіційну електронну адресу є неналежним повідомленням позивача про дату, час та місце підготовчого засідання, дотримується Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5087/22.

У справі № 920/367/17 Верховний Суд підтримав правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011, згідно якої:

- застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи. Лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності;

- надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами;

- такі дії, хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи. Отже, правова мета досягається, але в інший спосіб, який не передбачений законом;

- ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення. Якщо особа знає або не може не знати про судове рішення, саме лише ненадсилання їй тексту рішення рекомендованим листом є формальним порушенням і не повинно мати правового значення, адже правову мету досягнуто;

- для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації. Однак їх не передбачено для вручення судових рішень. Водночас, як вручення повісток, так і вручення судових рішень є гарантіями забезпечення одного й того самого права - права на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд (як про процес - засідання, так і про результат - рішення);

- якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них;

- з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію;

- суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 15.09.2022 у справі № 904/1273/23 прийняв касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрохім" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 904/1273/23 до розгляду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З огляду на викладене, беручи до уваги доводи касаційної скарги, оскільки для надання правової оцінки правовідносинам у даній справі має значення правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 904/1273/23 у питанні визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ФОП Сачука Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у справі №906/562/20, згідно з приписами пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1273/23.

Керуючись пунктом 7 частини першої статті 228, пунктом 11 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити касаційне провадження у справі №906/562/20, відкрите за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Сачука Сергія Михайловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022, до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1273/23.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко