ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 948/848/23                 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1669/23                         Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді  - ОСОБА_2

суддів  - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора  - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022220000000194 від 03.04.2022 за частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктів 1,9,12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частини 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частини 1 статті 263 КК України, -

У С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16.12.2023 включно, без визначення розміру застави.

Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням на нього відповідних обов`язків. У разі встановлення підстав, ухвалити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора, визначивши заставу, як альтернативний запобіжний захід з покладанням на обвинуваченого обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник посилається на невірну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , оскільки він не стріляв в потерпілих, а робив постріли в повітря, тобто обвинувачений ОСОБА_8 є пособником, та його дії повинні бути кваліфіковані за частиною 5 статті 27 пунктів 1, 12 частини 2 статті 115 КК України.

Апелянт просить врахувати, що ОСОБА_8 добровільно надав суду пояснення, повністю співпрацює зі слідством; добровільно прийшов до поліції та не переховувався від слідства; правдиво розповів відомі йому обставини злочину.

Захисник звертає увагу, що вбивство запланувала інша особа, а саме ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_8 є єдиним хто заперечував проти вбивства, та не грузив тіла вбитих до автомобілю і не приймав участь у спалюванні автомобіля, що було підтверджено під час проведення слідчого експерименту, за участю обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які також зазначали про те, що ОСОБА_8 стріляв угору та не вбивав.

Крім того, апелянт вказує, що стороною обвинувачення не надано документів та доказів на підтвердження наявності наведених в клопотанні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що вони не зменшились або з`явились нові ризики, подане клопотання обґрунтовано лише припущеннями, а ризики обгрунтовані неналежними та недостатніми доказами.

Захисник зазначає, що при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою крім ризиків, передбачених статтею 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини у тому числі, зазначені в частині 1 статті 178 КПК України.

Захисник зазначає, що узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 р. (набуло статусу остаточного 21.07.2011р.) ЄСПЛ вказав, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства"(Рох, Campbell and IHartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, N 182). Далі ЄСПЛ наголошує в цьому рішенні, що вимога, про підозру має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Тобто слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини

Захисник просить врахувати, що ОСОБА_8 має стійкі сімейні зв`язки, раніше судимим не був, жодного разу не був притягнутий до адміністративного чи кримінального правопорушення, з початку війни не покинув територію України та добровільно прийшов до органів поліції, заінтересований у повному, всебічному та неупередженому проведенні досудового розслідування та повністю сприяє швидкому розгляду кримінального провадження.

Апелянт також вважає, що до ОСОБА_8 може бути застосований більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання його матері та молодшого брата.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованого злочину, обставини його вчинення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, врахував, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, докази у справі не дослідженні у повному обсязі, вважав, що саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та судового розгляду кримінального провадження, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, передбачених пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, які не втратили своєї актуальності.

Окрім цього, судом першої інстанції не визначено розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства та в результаті його вчинення настала смерть трьох осіб.

З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Про це свідчить зокрема той факт,  що ОСОБА_8  обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктами 1, 9, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частиною 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частиною 1 статті 263 КК України, одне з яких, відповідно до статті 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, яке було скоєно ним в складі організованої групи, в період воєнного стану, та за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги те, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимим не був, офіційно не працевлаштований, неодружений, що додатково свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник обвинуваченого стосовно недоведеності ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, спростовуються матеріалами провадження, що свідчить про прийняття судом обґрунтованого рішення, та з цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).

Надаючи оцінку можливості переховуватися обвинуваченого від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Виходячи із фактичних обставин пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, його специфіки, яке стосується злочину проти життя та здоров`я особи, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого, на думку суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Належить також врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, здійснити незаконний вплив на свідків та потерпілих, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що потерпілі та свідки у кримінальному провадженні, які ще судом не допитані, мешкають в одній територіальній громаді де мешкає ОСОБА_8 .. За вказаних обставин, обвинувачений може здійснювати вплив на свідків та потерпілих з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань.

Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_8  може вдатися до дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання ним процесуальних обов`язків.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 обставин, які позитивно його характеризують, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, оскільки ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій обвинуваченим, пов`язаних з вищенаведеними ризиками при обранні ним певної моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчиненню дій, передбачених пунктами 1, 3 частиною 1 статті 177 КК України

Отже, на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, що існували на час продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 строку тримання під вартою, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суд апеляційної інстанції, вважає, що посилання захисника на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 є передчасними, оскільки лише суд першої інстанції дослідивши всі наявні докази, перевіривши всі обставини під час судового провадження може дійти висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, доведеність всіх елементів складу злочину.

Поміж з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.

З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключно строку тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

У зв`язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутності підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022220000000194 від 03.04.2022 за частиною 5 статті 185, частиною 3 статті 28 пунктів 1,9,12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 28 частини 2 статті 194, частиною 3 статті 28 частини 1 статті 263 КК України, - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.

Головуючий:

Судді: