465/5011/23

                       1-кс/465/1388/23

У Х В А Л А

судового засідання

25.10.2023 року Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання ОСОБА_3 , про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що дізнавачем сектору дізнання ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , проводиться досудове розслідування у кримінальним провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023142370000194 від 04 липня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

04 липня 2023 року під час проведення огляду місця події, що мав місце по вул. Стрийській 98 в м. Львові, в період з 10.03 години по 10. 11 годину вилучено транспортний марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 , ключ від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 засобу № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 , видане 20 липня 2007 року, що перебували в користуванні ОСОБА_3 .

В подальшому, 05 липня 2023 року Франківським районним судом м. Львова (слідча-суддя ОСОБА_1 ) винесено ухвалу, якою вирішено накласти арешт на: транспортний марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 , ключ від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 засобу № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 , видане 20 липня 2007 року, що перебували в користуванні ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що згідно матеріалів кримінального провадження володільцем вказаного арештованого майна є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 . Оскільки, на момент звернення до суду із даним клопотанням всі необхідні слідчі дії із арештованим майном, на яке накладено арешт судом проведено, зокрема проведені всі необхідні експертизи. Вважає, що зберігання арештованого транспортного засобу може призвести до його псування та пошкодження, тому я вважаю, що необхідно передати арештоване майно володільцеві ОСОБА_3 , на відповідальне зберігання по місцю його проживання за адресою АДРЕСА_1 . Відтак просить передати: транспортний марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 та ключ від замка запалювання на відповідальне вберігання володільцеві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю його проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Заявник в судове засідання подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить задовольнити клопотання в повному обсязі.

Слідчий звернулась на адресу з клопотанням про слухання справи у її відсутності.

Прокурор у дане судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, дослідивши матеріалів кримінального провадження №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України, надані суду 05.10.2023 року, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Під час розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено, що на даний час СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 05.07.2023 року у справі за №465/5011/23, номер провадження 1-кс/465/940/23 клопотання дізнавача сектору дізнання ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023142370000194, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - задоволено. Накладено арешт на транспортний засіб марки «SKODA OKTAVIA» 1999 року випуску, д.н.з. « НОМЕР_1 », сірого кольору, Він-код: «*TMBZZZ1U4X2204219*», ключ в кількості 1 шт., який поміщено в спец. Пакет №PSP1261136 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_5 , видане 20.07.2007 року, який поміщено в спец. Пакет № PSP1261135, який перебував в користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено на термін накладення арешту відчуження, розпоряджання реалізацію) та використання фізичним та юридичним особам вказаних вище речей до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні.

Також 13.07.2023 року слідчим суддею постановлено ухвалу про виправлення описки, зокрема виправлено описки, допущені в мотивувальній та резолютивній частинах ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2023 року у справі №465/5011/23 (номер провадження 1-кс/465/940/23) в частині помилкового зазначення номеру свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_5 , видане 20.07.2007 року, який поміщено в спец. Пакет № PSP1261135 слід привильно зазначити «№ НОМЕР_5 », замість помилкового. В іншій частині зміст ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 05.07.2023 року у справі №465/5011/23 (номер провадження 1-кс/465/940/23) - залишено без змін. Дана ухвала є невід`ємною частиною ухвали Франківського районного суду м. Львова 05.07.2023 року у справі №465/5011/23 (номер провадження 1-кс/465/940/23).

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Частиною 2 цієї статті визначено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, відчуження.

З наданих суду 05.10.2023 року матеріалів кримінального провадження, відомості у якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України вбачається, що  на теперішній час потреба у арешті вищенаведених речей та мета, в зв`язку з якою було накладено арешт не відпала, оскільки провадження у справі не закінчено, проводиться досудове розслідування, усі слідчі дії в межах кримінального провадження не проведені. В матеріалах кримінального провадження наявний висновок експерта від 11.08.2023 року про те, що номер кузова НОМЕР_6 представленого на дослідження транспортний засіб марки «SKODA OKTAVIA» 1999 року випуску, д.н.з. « НОМЕР_1 » нанесено заводом-виробником, є первинним, змінам не піддавався.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слідчий суддя враховує зазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, яке у встановленому законом порядку визнано речовими доказами та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на наведені вище речові докази у кримінальному провадженні, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Обставини, викладені у клопотанні, не є такими, що унеможливлюють застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому такі твердження не можуть бути підставою для скасування арешту майна.

Беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, слідчий суддя вважає, що доводи клопотання про скасування арешту не містять належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на майно на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано. За вказаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбаченого КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд приходить до переконання, що підстав вважати ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м.Львова від 05.10.2023 року в частині накладення арешту необґрунтованою немає. Відтак у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, потреба не відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слідчий суддя враховує зазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, яке у встановленому законом порядку визнано речовими доказами та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя також бере до уваги той факт, що в даному випадку обмеження права власності (володіння) є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

При накладенні арешту на наведені вище речові докази у кримінальному провадженні, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Обставини, викладені у клопотанні, не є такими, що унеможливлюють застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому такі твердження не можуть бути підставою для скасування арешту майна.

Беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, слідчий суддя вважає, що доводи клопотання про скасування арешту не містять належного обґрунтування, яке б надало слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на майно на теперішній час відпала або арешт накладено необґрунтовано. За вказаних обставин тимчасове втручання в право власності, яке прямо передбаченого КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження.

Одночасно, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що клопотання про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна володільцеві ОСОБА_3 , а саме: транспортний марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 та ключ від замка запалювання на відповідальне вберігання володільцеві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю його проживання за адресою АДРЕСА_1 підлягає до задоволення.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  обов`язок зберігати: транспортний засід марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 та ключ від замка, попередивши про відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Керуючись статтями  174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023142370000194 від 04.07.2023 року за ч.4 ст.358 КК України -  задовольнити.

Зобов`язати уповноважену особу ЛРУП №2 ГУНП у Львівські області повернути транспортний марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 та ключ від замка запалювання на відповідальне вберігання володільцеві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по місцю його проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Роз`яснити  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  обов`язок зберігати: транспортний засід марки «SKODA ОСТАVІА», р.н. НОМЕР_1 , 1999 року випуску, сірого кольору, номер кузова “ НОМЕР_2 та ключ від замка.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про відповідальність, передбачену ст. 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:    ОСОБА_1