Справа № 629/5614/21

провадження №1-кп/632/21/23

У Х В А Л А

23 жовтня 2023 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого – ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , представника потерпілого ОСОБА_21 - адвоката ОСОБА_22 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває наведене кримінальне провадження.

20 жовтня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_15 , без визначення застави.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_15 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_15 було вчинене цією особою у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодженням майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їхньому віданні.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_15 , з урахуванням характеризуючих його особистих даних, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого і свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, впливати на потерпілого і свідків, які ще не допитані судом, з метою зміни ними показань на його користь та вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких він обвинувачується.

Також прокурор зазначив, що на даний час ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, при цьому обвинувачений ОСОБА_15 не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку (не одружений, дітей на утриманні не має), не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності.

На думку прокурора, виключно застосування до обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та запобігання наведеним ризикам - переховуванню від суду; незаконному впливу на потерпілого і свідків; вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Внесення зазначеного клопотання обумовлено тим, що вказаний запобіжний захід щодо обвинуваченого був продовжений до 04 листопада 2023 року.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_15 законним і обґрунтованим.

Представник потерпілого ОСОБА_21 - адвокат ОСОБА_22 просив суд клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_15 задовольнити, оскільки для цього є всі законні підстави.

Обвинувачений ОСОБА_15 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, так як, на його думку, воно є необґрунтованим, ризики не доведені, а тому просив суд змінити йому запобіжний захід – на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово, у тому числі і у зв`язку з його незадовільним станом здоров`я.

Захисник ОСОБА_17 проти задоволення клопотання також заперечувала, зазначивши, що воно є необґрунтованим, ризики на які посилається прокурор суттєво зменшились, обвинувачений тривалий час перебуває під вартою.

Також захисник зазначила, що прокурором недоведена можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Разом із цим захисник заявила клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу – з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

       Захисник ОСОБА_16 також вважає, що запобіжний захід щодо ОСОБА_15 слід змінити, оскільки він тривалий час перебуває під вартою, його роль у вчиненні злочину згідно із висунутим йому обвинуваченням є не значною.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Так, згідно із частинами 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як:

- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст. 194 КПК України, під час розгляду вказаного питання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені пунктами 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.

08 лютого 2022 року ОСОБА_15 , був затриманий у порядку, передбаченому ст. 191 КПК України, у тому числі, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09 лютого 2022 року щодо нього, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зазначений запобіжний захід був неодноразово продовжений судом, останній раз – до 04 листопада 2023 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_15 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

На даній стадії суд позбавлений можливості робити будь – які висновки щодо обґрунтованості підозри, оскільки з моменту надходження обвинувального акта до суду змінюється процесуальний статус підозрюваної особи на обвинуваченого (ч. 1, ч. 2 ст. 42 КПК України), і вказаній особі висувається обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

У свою чергу, обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Так, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_15 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, на обґрунтування чого зібрані докази, про які йдеться в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню, який доданий до обвинувального акта.

Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого.

Так, ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений, який хоча і має місце проживання, однак фактично не має міцних соціальних зв`язків, усвідомлюючи обсяг висунутого йому обвинувачення та покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, опинившись на волі, може залишити місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, те, що потерпілий, який згідно із обвинувальним актом був безпосереднім учасником подій вчинення злочину щодо нього, судом не допитаний, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілого і свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_15 , ступінь якого не зменшився.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого, його соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, відсутність даних, які б підтверджували те, що він має джерела для існування, у сукупності з обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження злочинної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

В світлі цього ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою і були підставами для обрання та продовження саме такого запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, а тому доходить висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_15 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому розмір застави.

Щодо питання, чи є можливим запобігання наявним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, то суд у світлі даних, які характеризують обвинуваченого, а також даних про його місце проживання, рід занять, майновий стан, соціальні зв`язки, зв`язки з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Розглядаючи заяву обвинуваченого ОСОБА_15 про його незадовільний стан здоров`я, судом встановлено наступне.

При розгляді попереднього клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_15 захисником ОСОБА_17 суду надано копію витягу із історії хвороби ОСОБА_15 за період з 26 травня по 15 червня 2011 року та копію протоколу МРТ – дослідження від 11 березня 2019 року, з яких вбачається, що ОСОБА_15 були поставлені діагнози та надані рекомендації щодо лікування.

Медичних документів, які б підтверджували подальше лікування ОСОБА_15 , а також документів, які б підтверджували неможливість перебування ОСОБА_15 в умовах слідчого ізолятора суду стороною захисту не надано.

Жодних даних про те, що ОСОБА_15 у період часу з 11 березня 2019 року по 08 лютого 2022 року – день його затримання, проходив лікування, на даний час погіршився стан його здоров`я, а також про те, що він звертався за медичною допомогою до медичної частини ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та, що така допомога йому не може бути надана в умовах зазначеної установи, також суду не надано.

За таких обставин ці доводи обвинуваченого суд вважає неспроможними, а тому не приймає їх до уваги при постановленні даного рішення.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_15 та захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_15 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по – 21 грудня 2023 року, включно, в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення застави.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_17 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3