Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 487/1975/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року                                                                          м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді                Позарецької С.М.,

при секретарі                 Щокань В.М.,

за участю представника

позивача                        адвоката Старовойтової Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02.04.2021 він передав відповідачу у позику грошові кошті у сумі 295000 доларів США на строк до 31.12.2021, що підтверджується відповідною власноручно написаною розпискою. Разом з тим, в обумовлений строк відповідач гроші не повернув.

Крім того вказує, що 01.06.2021 між ним та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, яка складає 8102883 грн. (п. 1 Договору). Пунктом 2 Договору визначено, що отримані на умовах цього договору кошти позичальник зобов`язується повернути також у національної валюті, відповідно еквіваленту суму 295 000 доларів США. Строк повернення коштів, за домовленістю між сторонами, здійснюється до 31.12.2021 (п. 4 Договору). До того ж, згідно з п. 4.2 Договору, позичальник зобов`язується повернути позику в іноземній валюті у доларах США.

Як зазначено, з метою повідомлення факту передачі коштів по договору позики, 01.06.2021 відповідач надав розписку, якою підтверджується факту отримання від позивача у позику 295000 доларів США та обов`язок повернути кошти у строк до 31.12.2021. Разом з тим, в обумовлений строк відповідач гроші не повернув.

У позовній заяві також вказано, що пунктом 7 Договору позики від 01.06.2021 визначено, що у разі несвоєчасного повернення коштів, винна сторона повинна сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Отже, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором позики, розмір пені за період з 31.12.2021 по 01.07.2022, виходячи з суми боргу 295000 доларів США, становить 539850 доларів США.

До того ж, звертає увагу суду на те, що оригінали боргових документів знаходяться у нього, що підтверджує факт укладення договору позики та отримання боржником від кредитора вказаних вище грошових коштів. Також, наявність у нього оригіналів боргових розписок свідчить про не виконання боржником боргового зобов`язання.

На підставі наведеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 129 850 доларів США 00 центів, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.12.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість: за договором позики від 02.04.2021 у сумі 295000 доларів США.; за договором позики від 01.06.2021 у сумі 8102883 грн. та пеню у сумі 14 747 247 грн. 06 коп. Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12405 грн. У решті позовних вимог – відмовлено.

29.03.2023 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.12.2022 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яку задоволено ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.06.2023. Заочне рішення у цивільній справі № 487/1975/22 скасовано та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 06.05.2014 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.06.2023 дану позовну заяву передано на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси за територіальною підсудністю.

На підставі вказаної вище ухвали суду, матеріали даної справи 17.07.2023 за вих. № 487/1975/22/10966/2023 направлено для розгляду за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

24.07.2023 матеріали справи № 487/1975/22 надійшли до Придніпровського районного суду м. Черкаси та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, справа № 487/1975/22 передана у провадження судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецької Світлани Михайлівни.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2023 цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

18.08.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Старовойтова Д.А. підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі на підставі обґрунтування, що наведене у позовній заяві та з урахуванням доданих до неї матеріалів. Крім того, наполягала на загальному порядку розгляду справи і заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Додатково зазначила, що оригінали розписок знаходяться у позивача, що свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів, які він позичив у позивача. Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт повернення позивачу коштів чи доказів на спростування розміру заявленого позивачем боргу. Щодо доводів відповідача про повернення позивачу 40000 доларів США, то позивач заперечує факт такого повернення коштів та ще раз зауважує на тому, що оригінали розписок знаходяться у нього і це, відповідно, свідчить про не повернення відповідачем коштів, які він отримав у позику від позивача.

У судове засідання позивач не з`явився.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за місцем проживання та реєстрації, смс-повідомлень. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст. 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідно до розписки від 02.04.2021, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 295000 доларів США, що еквівалентно 8210646 грн., які зобов`язався повернути до 31.12.2021.

Крім того, 01.06.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у національної валюті України - 8102883 грн., що на день передачі вказаних грошей складає еквівалент 295000 доларів США, за офіційним курсом НБУ (п. 1 Договору). Пунктом 2 Договору визначено, що отримані на умовах цього договору кошти, позичальник зобов`язується повернути позикодавцю також у національній валюті, відповідно еквіваленту суми 295000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату вказану у п. 4 цього договору. За домовленістю сторін повернення позики здійснюється до 31.12.2021 (п. 4 Договору). Відповідно до п. 7 Договору, сторона винна у неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові у прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Ця умова поширюється і на випадок відмови від отримання письмового повідомлення про час повернення боргу.

На підтвердження отримання грошових коштів за Договором позики, 01.06.2021 складена відповідна розписка, згідно з якою ОСОБА_2 засвідчив факт отримання від ОСОБА_1 01.06.2021 грошових коштів у сумі 8102883 грн., що на день передачі складає еквівалент суми 295000 доларів США за офіційним курсом НБУ, на умовах Договору позики від 01.06.2021 та зобов`язався повернути грошові коштів у строк до 31.12.2021.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що між сторонами виникло зобов`язання із договорів позики, за яким боржник (відповідач) зобов`язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача.

Договір позики від 02.04.2021 оформлений письмовою розпискою, складеною відповідачем, яку передано позивачу, та яка є борговим документом.

Крім того, 01.06.2021 між сторонами укладено Договір позики та 01.06.2021 також оформлена письмова розписка, яка складена відповідачем і, відповідно, передана позивачу, та яка є борговим документом.

Дані розписки підписані власноручно позичальником ОСОБА_2 , а тому - фактично відбулося укладення договорів позики. Факт складання цих розписок відповідачем не спростовується жодними доказами.

Зазначені вище розписки, що надані позивачу відповідачем, відповідають вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України, яка вказує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Разом з тим, відповідач до теперішнього часу свої зобов`язання за договорами позики не виконав, суму позики не повернув.

Суд звертає увагу на те, що наявність оригіналу боргових розписок у позивача (кредитора), з урахуванням положень ст. 545 ЦК України, свідчить про те, що боргові зобов`язання на момент розгляду справи судом, не виконані.

Зазначене дає правові підстави для висновку, що відповідачем по відношенню до позивача порушені умови договорів позики, а відтак отримані кошти у позику мають бути повернуті позивачу.

Вказані вище обставини справи підтверджуються відповідними письмовими доказами, а тому суд вважає їх доведеними.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку. Розписки підписані відповідачем є документом, що стверджує про вчинення правочину між ним та позивачем, тобто сторонами фактично в письмовій формі був укладений договір позики.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Як визначено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики, розписка про отримання коштів внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові 13.12.2017 у справі №309/3458/14-ц.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, постанові Верховного Суду від 08.07.2019 справа №524/4946/16-ц.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно із ст. 525 ЦК України одноособова відмова від виконання зобов`язань і одноособова зміна умов договору не припустимі, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

При цьому, судом враховані висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності з умовами договору та вимогами цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи норми ст.ст. 192, 524, 533, 1049 ЦК України, заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Такий висновок суду також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц.

Тому, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Сторона позивача стверджує, що станом і на момент подачі позовної заяви до суду і на час розгляду справи, відповідач борг не повернув, що підтверджується наявністю у нього оригіналів розписок від 02.04.2021 та від 01.06.2021.

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про те, що ним 02.04.2021 надана грошова позика відповідачу, про що складена відповідна розписка від 02.04.2021, за якою ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 295000 доларів США. Крім того, 01.06.2021 ним надана грошова позика відповідачу, про що складена відповідна розписка від 01.06.2021, за якою ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 8102883 грн. Також у вказаних вище розписках зазначено розмір отриманих відповідачем грошових коштів, валюта та строк повернення.

Судом також встановлено, що відповідачем не повернуті позивачу грошові кошти, отримані ним у позику, зокрема і на час розгляду справи.

У суду відсутні будь-які документи, що підтверджують факт повернення боржником грошових коштів, зокрема і 40000 доларів США, про що останній зазначив у своїй заяві про перегляд заочного рішення, на виконання вказаних вище договорів позики.

До того ж, відповідачем не спростовано наявності заборгованості. Крім того, на час розгляду справи у суду відсутні підтверджуючі докази про те, що договори позики визнані недійсними чи є розірваними.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу у валюті, визначеній договором від 02.04.2021, у розмірі 295000 доларів США.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що за умовами Договору позики та розписки про отримання грошових коштів у позику від 01.06.2021, ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у національної валюті України – 8102883 грн., що на день укладення договору еквівалентно 295000 доларів США, за офіційним курсом НБУ, тобто фактично у позику передані кошти у національній валюті України – гривні. Як уже зазначалось вище, за змістом Договору позики, зокрема п. 2, позичальник повинен повернути позику у національній валюті, відповідно до еквіваленту суми 295000 доларів США, за офіційним курсом НБУ на дату фактичного повернення грошових коштів. Проте, вказаних позовних вимог не заявлено, а позивач просить стягнути на його користь за Договором позики 295000 доларів США, що суперечить змісту договору, а тому суд вважає, що за умовами договору між сторонами, позичальник має зобов`язання повернути борг саме у національній валюті України – гривні, у розмірі 8102883 грн.

Отже, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, визначеному договором позики від 01.06.2021, у розмірі 8102883 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 1% пені від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 договору позики від 01.06.2021, сторона винна у неповерненні чи несвоєчасному поверненні грошей, як і сторона, винна у відмові у прийнятті грошей після належного повідомлення про це, має сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Ця умова поширюється і на випадок відмови від отримання письмового повідомлення про час повернення боргу.

Судом встановлено, що за договором позики від 01.06.2021 сума боргу складає - 8102883 грн. Строк повернення даної позики визначено договором - до 31.12.2021 включно. Таким чином, за період з 01.01.2022 (наступний день після закінчення строку повернення позики) по 01.07.2022 (дата подачі даного позову до суду), період у межах позовних вимог, підлягає нарахуванню пеня, встановлена п. 7 цього договору.

Так, розрахунок здійснюється за формулою: Пеня = С x РП x Д : 100, де С - Сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений у договорі, Д - кількість днів прострочення. Вказаний відсоток: 1% на день.

Отже, розмір пені за несвоєчасне поверненні грошових коштів становить 14 747 247 грн. 06 коп. (8 102 883,00 x 1 x 182 : 100 = 14 747 247,06 грн.) та вказана сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Слід зазначити, що відповідачем не було надано заперечень ні проти нарахування пені, що передбачено договором, ні проти її розміру.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заявлених позовних вимог, враховуючи викладене.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 12405 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.2594709147.1 від 01.07.2022, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279-280 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 02.04.2021 у розмірі 295000 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 01.06.2021 у розмірі 8102883 (вісім мільйонів сто дві тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 00коп. та пеню у розмірі 14747247 (чотирнадцять мільйонів сімсот сорок сім тисяч двісті сорок сім) грн. 06коп., а всього – 22850130 (двадцять два мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч сто тридцять) грн. 06коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн. 00коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька