Дата документу 17.10.2023 Справа № 335/5956/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5956/23

Провадження №22-ц/807/1721/23

Головуючий в 1-й інстанції – Шалагінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року                                місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

секретарБєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Концерну «Міські теплові мережі» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 до суду надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 085,81 грн. за період з 01.11.2021 – 30.04.2023.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 085 (сорок дев`ять тисяч вісімдесят п`ять) грн. 81 коп.

Роз`яснено позивачу, що він має право звернутись з тими самими вимогами до Господарського суду Запорізької області в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач володіє житловим приміщенням як фізична особа, а матеріали справи не містять доказів, що у спірних правовідносинах із отримання комунальних послуг відповідач діє як суб`єкт, що здійснює підприємницьку діяльність.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги випливають з господарських відносин між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 як фізичною особою – підприємцем, що виникли на підставі типового індивідуального договору № 72223291 від 01.11.2021. Отже, позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі ЦК України), Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За частиною 1 статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з відповідача ОСОБА_1 як споживача відповідних послуг.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1  зареєстрований як ФОП, здійснює діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідач ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з 11.06.2019, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.09.2019 № 179912822.

Згідно із частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємець це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина 1 статті 320 ЦК України).

Між тим, фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії до ОСОБА_1 як до фізичної особи власника нежитлового приміщення, а не як до фізичної особи підприємця у зв`язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.

       Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг.

       Зважаючи на те, що договір між Концерном «МТМ» та відповідачем як із суб`єктом підприємницької діяльності про надання послуг із теплопостачання не укладено, відповідач володіє нежитловим приміщенням на праві приватної власності як фізична особа, суд першої інстанції, без дослідження інших доказів, дійшов передчасних висновків, що в спірних правовідносинах із отримання комунальних послуг відповідач діє як суб`єкт, що здійснює підприємницьку діяльність, а спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2023 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 24 жовтня 2023 року.

Головуючий, суддя-доповідач                                                С.В. Кухар

Судді:                                                                        О.В. Крилова

О.З. Поляков