ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7998/23 Справа № 201/4180/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року                                                        

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідача Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2023 року представник АТ «Перший український міжнародний банк» звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що 23 вересня 2022 року на підставі заяви про приєднання до договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування № 309817442 від 23.09.2022 року АТ «Перший український міжнародний банк» було відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_1 ; у валюті Євро, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки. До поточного рахунку на ім`я відповідача випущено платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International: Visa Classic Debit № НОМЕР_2 . Обслуговування рахунку здійснювалося на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України, правилами міжнародної платіжної системи Visa International, правилами користування платіжною карткою, договором банківського рахунку. Втім, 23.09.2022року на рахунок відповідача зараховано кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро, за однією операцією переказу з-за кордону на загальну суму 321 266,77 малагасійських аріарі (MGA), з конвертацією цих коштів в Євро.

Зарахування коштів відбулось внаслідок помилки в Програмі ITM, яка полягає у неправильно визначеному «параметрі експоненти», за одним переказом, що були зараховані на рахунок відповідача, за базу розрахунку при їх конвертації у валюту рахунку (Євро) було використано загальну суму у валюті малагасійський аріарі, збільшену в 100 разів. Отже різниця між 7 845,67 Євро та 78,46 Євро, яка становить 7 767,21 Євро, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, з яких 5 157,47 Євро не повернуті та становлять суму боргу.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 5 157,47 Євро, а також понесені судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

   В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що несанкціонований овердрафт, який виник у зв`язку із помилковим зарахуванням коштів на рахунок ОСОБА_1 є заборгованістю відповідача перед банком, що не була обумовлена договором, тобто ОСОБА_1 набув майно без достатніх правових підстав. Умовами укладеного договору між банком та відповідачем не передбачено, що при ініціюванні платником переказу у валюті малагасійський аріарі на рахунок отримувача банк має зарахувати суму переказу у 100-кратному розмірі, а тому має місце несанкціонованого овердрафту у зв`язку із отриманням відповідачем коштів, які належать банку, без достатньої правової підстави.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обгрунтоване. Помилкове зарахування коштів на рахунки своїх клієнтів банк здійснив у зв`язку із недопрацюванням програмного забезпечення, тому саме банк несе ризики використання програмного забезпечення.

На виниклі правовідносини не розповсюджуються положення ст.1212 ЦК України. Банк звернувся із зазначеним позовом до неналежного відповідача, оскільки це стосується банку та компанії,яка займалася розробкою вказаного програмного забезпечення.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 205604,09 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Перший український міжнародний банк», здійснюючи зарахування коштів на картку відповідача, діяв на підставі договору. Так, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Позивачем не доведено, що набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі N 917/1739/17.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю

1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 також вказано на те, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 Верховний Суд роз`яснив наступне. За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для

іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення  безпідставного збагачення.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі ст. 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2022 року на підставі заяви про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування № 309817442 від 23.09.2022 року АТ  «Перший український міжнародний банк»  відкрито поточний рахунок ОСОБА_1 у форматі IBAN: № НОМЕР_1 ; у валюті Євро, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки.

До поточного рахунку на ім`я відповідача випущено платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International: Visa Classic Debit № НОМЕР_2 .

Обслуговування рахунку здійснювалося на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України, правилами міжнародної платіжної системи Visa International, правилами користування платіжною карткою, договором банківського рахунку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 23.09.2022 року на рахунок відповідача помилково зараховані кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро, за однією операцією переказу з-за кордону на загальну суму 321 266,77 малагасійських аріарі (MGA), з конвертацією цих коштів в Євро. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Вважає, що різниця між 7 845,67 Євро та 78,46 Євро, яка становить 7 767,21 Євро, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами, з яких 5 157,47 Євро не повернуті банку та становлять суму боргу відповідача перед банком.

Та обставина, що 23.09.2022 року на рахунок відповідача помилково зараховані кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро нічим не спростовується.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ «Перший український міжнародний банк» на рахунок відповідача помилково зараховані кошти у розмірі 7 845,67 Євро, замість правильної суми коштів 78,46 Євро.

Однак суд першої інстанції не врахував, що зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 7 845,67 Євро замість правильної суми коштів 78,46 Євро фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, тобто без законних правових підстав. Умовами договору не передбачено зарахування на рахунок відповідача при конвертації коштів у валюту рахунку (Євро) збільшення її у 100 разів, тобто такий факт виник не на підставі умов договору та не на виконання договору. Відповідач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином кошти в сумі розмірі 7 845,67 Євро є безпідставно набутим майном, яке підлягає

поверненню позивачеві. Оскільки частково кошти були повернуті позивачеві, то стягненню підлягають безпідставно набуті кошти в сумі 5 157,47 Євро.

Доводи про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки саме на рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти, які ним безпідставно набуті.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, допустив неправильне застосування норми матеріального права , колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 5 157,47 Євро. 

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції ,то є підстави для зміни розподілу судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір при зверненні до суду із позовною заявою в сумі 3084,06 грн. та при подачі апеляційної скарги -в сумі 4626,09 грн., а всього в сумі 7710,15 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, так як апеляційну скаргу задоволено.

Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову,що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 205604,09 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то

судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» ( код ЄДРПОУ 14282829) безпідставно набуті кошти в розмірі 5 157,47 Євро ( п`ять тисяч сто п`ятдесят сім, 47).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір в сумі 7710,15 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: