ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 759/10956/17

провадження № 51-2071 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42017010000000061 від 11 травня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Антоніни Красилівського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 ,оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали.

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду захисник ОСОБА_6 подав уточнення до раніше поданої апеляційної скарги, в яких просив повторно дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення його апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням недоліків, є необґрунтованою, оскільки стороною захисту, на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, було направлено клопотання про дослідження доказів, однак суд його не врахував та, як наслідок, постановив незаконне рішення.

При цьому захисник зауважує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу сторони захисту із вказаних підстав, недотримався передбаченого ч. 1 ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, а також допустив порушення права на доступ до правосуддя, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, чинного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини (п. 59 рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France»), а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила ухвалу судді суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Доступ до правосуддя як один з основоположних принципів верховенства права гарантований Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 7, ч. 6 ст. 9 КПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 399 КПК України суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. Копія ухвали про повернення апеляційної скарги згідно з вимогами ч. 5 цієї статті надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Однак оскаржувана ухвала судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року про повернення апеляційної скаргиОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року, на переконання колегії суддів, не ґрунтується на наведених вимогах кримінального процесуального закону.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року, захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 вбачається, що останній, посилаючись на незаконність вироку суду першої інстанції, просив його скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

На обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги захисник, з-поміж іншого, вказував, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив та мета вчинення злочину.

Разом з тим захисник також зауважував, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 березня 2014 року ОСОБА_7 був звільнений з посади прокурора за власним бажанням, а тому на момент вступу обвинуваченим на посаду прокурора військової прокуратури рф, останній не був пов`язаний з Україною присягою чи іншим обов`язком.

Одночасно захисник звертав увагу й на те, що в указі Президента України № 339/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України» йдеться про переміщення на материкову частину України військовослужбовців, а щодо громадян зазначено - які виявили бажання залишити тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника на підставі ч. 1 ст. 399 КПК України було залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків протягом 7 днів з моменту отримання ухвали.

Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга сторони захисту не містить належного обґрунтування викладених у ній доводів щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а також зауважив, що захисник, посилаючись на вказані обставини, не заявляє клопотання про дослідження доказів, що не відповідає вимогам пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 396 КПК України.

На виконання вказаної ухвали захисник ОСОБА_6 подав уточнення до раніше поданої апеляційної скарги, в яких, з-поміж іншого, посилаючись на положення ч. 3 ст. 404 КПК України, просив повторно дослідити всі наявні в матеріалах кримінального провадження докази.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з не усуненням недоліків, визначених в ухвалі від 23 грудня 2023 року.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками судді суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 396 КПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, захисник ОСОБА_6 , усуваючи недоліки, які були визначені в ухвалі судді Київського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року, подав уточнення до своєї апеляційної скарги, в яких посилався на обставини, які, на його думку, були важливими при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, захисник звертав увагу на рішення Верховного Суду у справі № 51-2899км20, в якому Суд наголосив, що обвинувачена, не будучи звільнена з посади судді, здійснювала правосуддя як суддя незаконно створеного «Апеляційного суду Республіки Крим», при цьому зауважував, що в рамках даного кримінального провадження його підзахисний був звільнений з органів прокуратури у встановленому законом порядку.

Однак суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , вказаних доводів сторони захисту (оцінка обґрунтованості яких може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті) не врахував та дійшов передчасних висновків про необхідність застосування положень підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вказане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки воно перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 13 січня 2023 року про повернення апеляційної скарги скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3