Єдиний унікальний номер 341/1019/22

Номер провадження 2/341/29/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області, у складі:

головуючого судді Куценка М.О.

за участі секретаря судового засідання: Сегін І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої на підставі ордеру на надання правової допомоги діє представник - адвокат Шевчук-Філімон Наталія Мирославівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Галицької міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення (зміну) розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дітей з 1200 гривень на кожну дитину щомісяця на 3000 гривень на кожну дитину щомісяця.

В обґрунтування вимог у позові зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 11.11.2013 року шлюб між сторонами розірвано у судовому порядку. Після розірвання шлюбу сини залишилися проживати з ОСОБА_1 . Ще у період, коли вони з відповідачем перебували у шлюбі, він самоусунувся від виховання дітей, не надавав достатньої матеріальної допомоги для належного утримання сім`ї, хоч мав можливість надавати матеріальну допомогу. Пізніше позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 у її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі. Позов задоволено та на підставі рішення суду було видано виконавчий лист, однак відповідач не виконує рішення суду і не сплачує аліменти на утримання дітей. На її неодноразові звернення він не реагував, а в подальшому відповів, що відмовляється від дітей. Стверджує, що відповідач з 2013 року не цікавиться дітьми, їхнім розвитком, їхнім вихованням, не телефонує їм, не відвідує їх. Аліменти не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість по аліментах. У ОСОБА_2 відсутній інстинкт батька, відсутні почуття до дітей, він не бажає добровільно сплатити заборгованість по аліментам, а в подальшому надавати матеріальну допомогу синам. Неповнолітні діти проживають разом з позивачем, перебувають на її повному матеріальному забезпеченні, вона одна дбає про фізичний і духовний розвиток дітей, а відповідач повністю самоусунувся від свого обов`язку як батька. Відповідач є працездатним, а отже спроможним сплачувати аліменти на утримання синів в більшому розмірі, ніж визначено попереднім рішенням суду. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню своїх синів, тому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо вказаних неповнолітніх дітей та збільшити розмір аліментів на утримання синів по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з часу вступу рішення у законну силу та до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 07.09.2022 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 24).

01.11.2022 року відповідач ОСОБА_2 скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю в задоволенні позову, оскільки надсилав кошти позивачу на утримання неповнолітніх дітей: 29.09.2021 року в сумі 495 грн.; 02.11.2021 року 990 грн. 02 коп.; 01.12.2021 року 492 грн. 852 коп.; 04.01.2022 року 492 грн. 52 коп. Також вказує про те, що 30.12.2020 року він потрапив в ДТП, в результаті чого переніс багато складних операцій, був прикутий до ліжка майже п`ять місяців і на даний час продовжує лікування амбулаторно. У зв`язку з чим має велику заборгованість та не мав можливості сплачувати аліменти, в результаті чого виникла заборгованість (а.с.41-44).

20.12.2022 року представник служби у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області через канцелярію суду подала висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.79).

26.12.2022 року представник позивача - адвокат Шевчук-Філімон через канцелярію суду подала відповідь на відзив, в якому вказала, що відповідачем не доведено жодним доказом того факту, що він піклується про своїх дітей, підтримує їх, приймає участь у їхньому вихованні, і що забезпечує синів матеріально (80-82).

11.01.2023 року відповідач ОСОБА_2 скерував на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки позивач в позові вказала надумані, неправдиві твердження та заявила безпідставні та нічим не підтверджені вимоги, не надала жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог (а.с.84-86, 93-95).

Ухвалою суду від 12.01.2023 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті (а.с.89).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та посилаючись на доводи та обґрунтування викладені в позові, а також на матеріали справи просили задовольнити позов в повному обсязі. Позивач вказує, що відповідач взагалі ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та догляду щодо своїх дітей. А при намаганні якось донести йому про необхідність виконання батьківських обов`язків, останній кожного разу вигадує якісь причини, щоб цього не робити. Зазначає, що ніколи не чинила будь-яких перешкод для спілкування відповідача з їхніми спільними дітьми.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позовні вимоги є надуманими. Вказує, що в 2020 році потрапив в ДТП та тривалий час перебував на лікуванні, що не дозволяло йому приймати участь у житті синів. Висловлює претензії до дітей (спільних з позивачем), щодо непроявленої останніми йому уваги у зв`язку з ДТП. Зазначає, що за можливості здійснює виховання, догляд та утримання синів своїх синів.

Третя особа - служба у справах дітей Галицької міської ради, в особі представника О. Петраш позовні вимоги підтримала в повному обсязі та зазначила на доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні пояснив, що він є сином відповідача. Зазначив, що хоче, щоб ОСОБА_2 позбавили батьківських прав, оскільки останній не підтримує з ними зв`язок, не телефонує та не спілкується з ним. Мати дітей, позивач - ОСОБА_1 не забороняє та не забороняла ані йому ані брату спілкуватися з їхнім біологічним батьком - ОСОБА_2 . Малолітній ОСОБА_3 вказав, що останній раз бачив свого батька у 2015 чи у 2016 році, батько заходив не надовго приніс цукерок і пішов. На той час його молодший брат навіть не впізнав батька (не зрозумів хто це приходив). З того часу більше з батьком не бачився. Також ОСОБА_3 сказав, що його батько ОСОБА_2 заблокував його в соціальній мережі - месенджер. В подальшому з відповідачем спілкуватися не бажає, та фактично не знає його.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в судовому засіданні пояснив, що не знає взагалі ОСОБА_2 . Говорить про останнього, що це колишній тато. Останній раз з ним бачився 2015 чи 2016 році, в подальшому з ним спілкуватися не хоче, вважає своїм батьком теперішнього чоловіка своєї мами - ОСОБА_7 , оскільки останній проживає з ними однією сім`єю, купує дітям речі, спілкується з ними.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є знайомою позивача та хресною мамою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пояснила, що бачила батька дітей (відповідача у справі) всього один раз. З сім`єю позивача бачиться близько десять раз на рік. Зі слів ОСОБА_1 знає, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей також діти розказували, що їхній батько не приїжджає до них та не телефонує.

Свідок ОСОБА_10 є сусідкою позивача Пояснила, що бачила батька дітей всього один раз. Він не з`вляється до дітей.

10.08.2023 року відповідач ОСОБА_2 на адресу суду скерував письмові пояснення з приводу допиту свідків у даній справі (а.с.194-195).

Вислухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11.11.2013 року рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області розірвано. Малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишено проживати з позивачем (а.с. 10).

На час розгляду справи діти проживають з матір`ю - позивачем по справі, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов від 28.04.2022 року № 11 (а.с.16).

На підставі рішення Галицького районного суду з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій горошовій сумі. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виданого Червоноградським відділом державної виконавчої служби у Червоноградському районі Л/о Західного МРУМЮ (м. Львів) від 17.02.2022 року, станом на 17.02.2022 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах становить 96576,00 грн. (а.с. 14-15).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради від 24.12.2022 року №02.1-11/2056 - ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно його синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На засідання комісії ОСОБА_2 не з`явився, в телефонній розмові повідомив, що проти, щоб його позбавляли батьківських прав. Не заперечував, про те, що він не навідує їх, не бере участі у їх вихованні, не піклується про них, не допомагає матеріально. Повідомив, що не працює, бо є інвалідом ІІІ групи і не має змоги сплачувати аліменти. Не зміг обґрунтувати, яким чином він буде брати участь у вихованні неповнолітніх дітей (а.с.79).

Суд враховує наступне. Відповідач у судовому засіданні вказував, що виховує, доглядає та утримує своїх синів як може, але позивач чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми. Зазначає, що позивачці від нього потрібні лише гроші, разом з тим з матеріалів справи вбачається, що останній має значну заборгованість зі сплати аліментів. На питання суду, як саме він здійснював чи здійснює свої обов`язки щодо виховання та догляду за дітьми чітко відповісти не може, намагається вказати загальні фрази без конкретних відповідей, фактів чи доказів, які б дозволяли суду дійти висновку про добросовісність та правдивість наданих пояснень. Свої відповіді та пояснення суду відповідач фактично ґрунтує на принципі презумпції невинуватості, а саме: що позивачем не доведено що він свідомо ухиляється від спілкування та виховання дітей. Причиною, щодо можливого недостатнього приділення ним уваги дітям зазначає травми отриманні ним в результаті ДТП у 2020 році. На питання суду, щодо його бачення подальшої участі у вихованні та догляду за своїми синами, відповідач зазначає що йому потрібно налаштуватись та за можливості в подальшому він буде приймати участь у житті спільних дітей з позивачем. Можливо, коли в нього з`явиться можливість він буде допомагати дітям матеріально при вступі та навчанні у вищих навчальних закладах. Не зміг відповісти на питання учасників процесу, щодо дат народження дітей, в якому класі навчаються останні, які мають захворювання, вподобання, хто класні їх класні керівники.

Позивач зазначає, що не заважала та не заважає відповідачу спілкуватись з дітьми, однак останній свідомо цього не робить та не бажає робити. В судовому засіданні з пояснень малолітніх дітей встановлено, що мати не забороняла дітям спілкуватись з батьком. Малолітній ОСОБА_4 взагалі не пам`ятає відповідача. Діти зазначили, що останній раз бачили батька близько 8 років тому, не довго. ОСОБА_2 2010 р.н. зазначив, що батько заблокував його в соціальних мережах. Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача про бажання приймати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми в подальшому, оскільки зазначена справа вже тривалий час розглядається в суді (з вересня 2022 року). Протягом розгляду справи відповідачем не надано доказів, що останній якимось чином намагався проявити інтерес до своїх дітей, поспілкуватись чи то спробувати поговорити, що на думку суду вказує на фактичне небажання відповідача приймати участь у вихованні дітей та їхньому догляді.

Відповідно до частин 2, 4 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, позбавлення і поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляють інтерес до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», забезпеченням найкращих інтересів дитини є дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифіковану Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Досліджені судом докази доводять факт тривалого невиконання відповідачем батьківських обов`язків по утриманню та вихованню своїх малолітніх дітей.

Відповідачем, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не було надано доказів на спростування обставин, вказаних у позовній заяві, та встановлених зі свідчень учасників процесу, малолітніх дітей, свідків, а також з матеріалів справи, одночасно судом з`ясовано, що останній дійсно не виконує передбачені законодавством батьківські обов`язки по вихованню, утриманню та належному догляді відносно дітей.

Суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та догляду за своїми малолітніми дітьми.

Зважаючи на викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить висновку про необхідність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Стовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зміни розміру стягуваних аліментів суд приходить до наступного.

Згідно довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 , останній станом на жовтень 2022 року займає посаду директора приватного підприємства «Вежа ХХІ» загальна сума доходу за період з квітня 2022 року по вересень 2022 року становить 30400 грн. 00 коп. (а.с.49). Відповідачем надано суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про доходи ОСОБА_2 (а.с.50).

Відповідачем ОСОБА_2 надано суду копію договору найму житлового приміщення від 01.07.2021 року, відповідно якого останній винайняв в оренду квартиру на термін 11 місяць з орендною платою - 3200 грн. щомісяця (а.с.51-52).

Відповідно до витягу медичної карти стаціонарного хворого №11418, виписок із медичних карт: №885, №2602, №3382/105, №3806/792 та консультаційного висновку спеціаліста - ОСОБА_2 30.12.2020 року потрапив у ДТП, в результаті якого отримав травми (а.с.53,54,55,56,57,58).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12ААВ №607429 від 17.05.2022 року - ОСОБА_2 присвоєна третя група інвалідності (загальне захворювання) (а.с.59).

Положення ст.192 СК України регулює зміну розміру аліментів, тобто їх зменшення або збільшення.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, щодо зміни розміру стягуваних аліментів.

Так, суд приходить до висновку що стороною позивача не доведено належними доказами що відповідач має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, а саме 3000 грн. замість 1200 грн..

Відтак, доказів того, що після ухвалення рішення від 21.01.2019 року у відповідача покращилося матеріальне становище, або змінились обставини, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для збільшення розміру аліментів, позивачем суду не надано.

Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів в порівнянні з встановленим рішення суду від 21.09.2019 року розміром аліментів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданого позову.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.07р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, позбавлення і поновлення батьківських прав», ст.ст.141,150,164 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої на підставі ордеру на надання правової допомоги діє представник - адвокат Шевчук-Філімон Наталія Мирославівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Галицької міської ради про позбавлення батьківських прав та збільшення (зміну) розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні позову в частині збільшення (зміни) розміру стягуваних аліментів - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.10.23 року.

СуддяМихайло КУЦЕНКО