ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2022 року                                                м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого                                 ОСОБА_1

cуддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі

судового засідання                         ОСОБА_4

за участі сторін судового провадження:

прокурора                                         ОСОБА_5

обвинуваченого                                 ОСОБА_6

захисника                                         ОСОБА_7

потерпілого                                         ОСОБА_8

представника потерпілого                 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника МТСБ України – ОСОБА_10 , подану на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янка, Чернівецького району Чернівецької області, громадянина України , із вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, зокрема, які передбачені п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

ЄУНСС:715/723/21

НП:11-кп/822/321/22                        Головуючий в І інстанції: ОСОБА_11

Категорія:ч.2 ст.286 КК України                Суддя - доповідач: ОСОБА_1 .

Вирішено долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.

Цивільний позов ОСОБА_8 – задоволено частково.

Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_8 витрати пов`язані із лікуванням внаслідок ДТП – 54 474 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) гривні 38 копійок, шкоду пов`язану з фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі 75 055 (сімдесят п`ять тисяч п`ятдесят п`ять) гривень 52 копійки, шкоду пов`язану із стійкою втратою працездатності у розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На вказаний вирок суду представник МТСБ України –  ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить зупинити виконання вироку районного суду в частині вирішення цивільного позову та скасувати вирок в цій частині і відмовити в задоволенні позову.

При цьому вказує, що рішення є незаконним та необгрунтованим у частині вирішення цивільного позову у зв`язку з тим, що судом було порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема щодо відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, посилається на те, що позивачем не надано жодного документу з медичного закладу, який підтверджує придбання медичних препаратів, а вказані в чеках препарати не підтверджені медичними документами, а отже є такими, що не відносяться до ДТП.

Зазначає, що потерпілим в порушення вимог закону не було надано оригінали чеків, що підтверджують витрати на лікування, внаслідок чого позбавляє можливості МСТБУ розслідувати страховий випадок.

Звертає увагу, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов у розмірі повної вартості транспортного засобу, оскільки це суперечить нормі ст.30 Закону України № 1961-ІV.

Інших апеляційних скарг та заперечень від учасників судового провадження не надходило.

Як було встановлено в суді першої та перевірено в суді апеляційної інстанції, 18.11.2020 року біля 10 год. 40 хв. водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Opel Astra» номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблене (об`їзна м. Чернівці)», поза межами населеного пункту зі сторони с. Чагор в напрямку м. Чернівці, проїжджаючи 5 км+400 м вказаної автодороги, рухаючись поза межами населеного пункту, в адміністративно-територіальних межах Чернівецького району (колишній Глибоцький район) Чернівецької області, не врахувавши дорожньої обстановки, проявивши самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, здійснив виїзд керованого ним автомобіля вліво на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 , який після удару втратив керування над автомобілем, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху де відбулось зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21012» номерний знак НОМЕР_3 під керування ОСОБА_8 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ВАЗ-21012» номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_8 1976 р.н. у відповідності до висновку СМЕ № 1231мд від 28.12.2020 року, заподіяно наступні тілесні ушкодження: - синець в лівій орбітальній ділянці; - садна: в ділянці верхніх та нижніх кінцівок; верхніх повік обох очей; - забійна рана нижньо щелепової ділянки справа; - забійно-рвані рани правого колінного суглобу; - струс головного мозку; - закритий скалковий внутрішньо-суглобовий перелом лівої п`яткової кістки; - закритий внутрішньо-суглобовий лінійний перелом лівої кульшової западини без зміщення та ознак порушення конгруентності; - забійно-рвана рана по передній поверхні середньої третини правої гомілки; - відкритий скалковий перелом кісток правої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням відламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_6 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог дорожньої розмітки 1.1 та п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 10.1 встановлених «Правилами дорожнього руху України», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 року та ведених в дію з 01.01.2002 року, які вимагають від водія:

- 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено;

- п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; ,

- п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

-п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу цивільного відповідача залишити без задоволення, представника потерпілого, який просив апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, позицію прокурора, який просив апеляційну скаргу представника цивільного відповідача розглянути на розсуду суду, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Із зазначеної норми закону слідує, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх, оцінити за своїм внутрішнім переконанням та дати остаточну оцінку, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано в повній мірі.

Відповідно до статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При перевірці вироку місцевого суду апеляційним судом встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджений зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджені, оцінені судом та детально викладені у вироку та які не оскаржуються в апеляційній скарзі.

Що стосується доводів представника цивільного відповідача моторного транспортного страхового бюро України про необґрунтованість задоволення цивільного позову на користь потерпілого про стягнення з бюро матеріальної шкоди, то колегія суддів доходить такого.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п/п а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Статтею 22 п.22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП є :

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода пов`язана з стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий – фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 24.1 ст.24 цього Закону визначено, що у зв`язку із лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані із доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, що з вини водія ОСОБА_6 було завдано шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_8 та його майну (транспортному засобу марки ВАЗ 21012), а на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність водія автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер  НОМЕР_1 ОСОБА_6 не застрахована полісом обов`язкового страхування.

Тому позовні вимоги потерпілого про відшкодування майнової шкоди саме з МТСБУ є обґрунтованими.

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції при розгляді справи та перевірено апеляційним судом, потерпілий ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії 18.11.2020 р. по 23.11.2020 р. та в травматологічному відділенні з 23.11.2020 р. по 07.12.2020 р. в ОКНП « Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги». За час лікування потерпілий за власні кошти придбавав медикаменти та вироби медичного призначення на суму 54474, 38 грн.

Вказане підтверджується медичними документами, чеками та накладними на придбання лікарських засобів, які було досліджені судом першої інстанції при розгляді справи, а тому доводи представника відповідача МТСБУ, що потерпілим не надано жодного документу з медичного закладу, який підтверджує придбання медичних препаратів, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Не заслуговують не увагу доводи представника відповідача МТСБУ, що потерпілим в порушення вимог закону не було надано оригінали чеків, що підтверджують витрати на лікування, оскільки згідно з ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», документи надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. 

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілим було надано належним чином засвідчені копії документів, що відповідає ст.35 вищевказаного Закону.

Обґрунтовано суд першої інстанції стягнув з МТСБУ на користь ОСОБА_8 і страхову виплату за шкоду, заподіяну майну потерпілого в розмірі 75 055 грн. 52 коп. , а саме транспортного засобу марки «ВАЗ-21012» р.н. з. НОМЕР_3 .

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК України.

Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, що згідно з висновком експерта № СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ від 17.12.2020 р. вартість матеріального збитку завданого в результаті пошкодження автомобіля марки  ВАЗ-21012 реєстраційний номерний знак НОМЕР_3   складає 75055,52 грн.

При цьому експерт виходив із того, що ринкова вартість вказаного автомобіля станом на 18.11.2020 рік становить 75055,52,52 грн., тоді як вартість відновлювального ремонту складає 108348,35 грн., що перевищує ринкову вартість автомобіля, тому відновлення автомобіля в даному випадку є економічно недоцільно.

Також апеляційним судом встановлено, що вартість транспортного засобу ВАЗ-21012 реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 після дорожньо – транспортної пригоди не визначена, сторони кримінального провадження та потерпілий клопотань про залучення експерта для визначення такої вартості не заявили, а суд, у відповідності до ст.332,242 КПК України, з власної ініціативи залучити експерта у даному випадку не вправі.

Не заявив такого і клопотання і представник цивільного відповідача (МТСБУ), який, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не представив доказів того, що різниця між вартістю транспортного засобу ВАЗ-21012 до та після дорожньо-транспортної пригоди є меншою ніж 75055, 22 грн., та й взагалі доказів того, що пошкоджений (фактично знищений) транспортний засіб має хоч якусь вартість, та який конкретний розмір цієї вартості, а обов`язок представити ці докази, у разі заперечення проти позову з цієї підстави, покладається саме на нього, адже ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції вірно вирішено цивільний позов та стягнуто з МТСБУ на користь потерпілого ОСОБА_8 страхову виплату за шкоду заподіяну майну потерпілого (транспортний засіб ВАЗ 21012 д.н.з. НОМЕР_3 ), саме у розмірі 75055,52 грн.

Переконливих доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди потерпілому в поданій МТСБУ апеляційній скарзі не наведено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу представника МТСБ України – ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 – без змін.

Одночасно як вбачається з матеріалів справи та підтвердили  ОСОБА_6  і ОСОБА_8 , обвинувачений  добровільно виконав рішення районного суду в частині стягнення з нього на користь потерпілого моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, а тому колегія суддів вважає, що рішення районного суду в цій частині слід не звертати до виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника МТСБ України – ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 – без змін.

Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди та витрат на правничу допомогу не звертати до виконання у зв`язку з добровільним виконанням ОСОБА_6 рішення районного суду в цій частині.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий                                                         ОСОБА_1

       Судді                                                                 ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3