ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

23 жовтня 2023 року Справа №  280/6254/23  

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, м. Запоріжжя, 69057) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 280/4400/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області, починаючи з 20.08.2021 по 30.04.2023 в розмірі 450 300,30 грн. (чотириста п`ятдесят тисяч триста гривень 30 копійок).

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.09.2023 до суду надійшла заява відповідача  про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав з 01.05.2023. Крім того зазначає, що у даних правовідносинах не може бути застосовано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, оскільки у цій справі спір стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), що за своїм змістом є заробітною платою, а не спору про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відповідно до положень ст. 236 КЗпП України.

Ухвалою від 19.09.2023 у задоволенні заяви представника відповідача про проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою від 19.09.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

Розглянувши подану заяву про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши наведені відповідачем аргументи та надані суду докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає таке.

В цій справі, з викладених у позові обґрунтувань позивача, судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №280/4400/20, зокрема, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі №280/4400/20 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 №261 “Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки”; визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №733к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержаннями законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області; визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області №975к від 02.06.2020 про внесення змін в частині дати звільнення до наказу прокурора Запорізької області №733к від 29.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержаннями законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержаннями законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області з 02.06.2020 року; стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 червня 2020 року по 19 серпня 2021 року в сумі 318351,84 гривень, який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Сторонами не заперечується факт виконання зазначеного судового рішення в частині поновлення позивача на роботі лише 01.05.2023. Отже, факт обізнаності позивача із несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду станом на 01.05.2023 є неспростовним.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У даній справі спірним є питання щодо права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі № 755/12623/19 визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин (правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 04.08.2022 у справі №380/6129/20).

Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Отже, право на заробітну плату щодо правовідносин, які існували до 19.07.2022 не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, яка була чинною до 19.07.2022).

Аналогічна за своїм змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 420/10861/21, від 04.08.2022 у справі № 380/6129/20, від 18.08.2022 у справі № 560/7496/20, від 04.05.2023 у справі №  560/3294/22, а також в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 по справі №440/5726/22.

Разом з тим, з 19.07.2022 визначений ст. 233 КЗпП України строк обмежується трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проте, в даному випадку слід враховувати приписи п. 1 Глави ХІХ КЗпП України, відповідно до яких:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, в період дії зазначеного карантину було продовжено строки, визначені ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з 01.07.2023 продовжено перебіг строку звернення позивача до суду із цим позовом.

Правова позиція Верховного Суду з питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину, викладена на офіційній сторінці Верховного Суду в мережі Інтернет в загальному доступі за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/. Ця позиція Верховного Суду є загальновідомою та відповідає принципам права.

З врахуванням цієї позиції Верховного Суду, а також того, що обставини, яким позивач обґрунтовує свої вимоги існували в період дії зазначеного карантину, з 01.07.2023 для позивача розпочався відлік тримісячного строку звернення до суду із цим позовом, а із цим позовом позивач звернувся до суду 07.08.2023, тобто в межах визначеного ст. 233 КЗпП України строку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, заява про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.123, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Запорізької обласної прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду  - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 23.10.2023.

Суддя                                                                                                                А.В. Сіпака