Справа № 464/647/23                        Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.

Провадження № 22-ц/811/1757/23                Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м.Львів

  Справа № 464/647/23

 Провадження № 22ц/811/1757/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 9 червня 2023 року у складі судді Сабари Л.В., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті», з участі третіх осіб: Акціонерного товариства «УкрСибБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Легеди М.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з незаконного володіння, -    

встановив:

8 червня 2023 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі №464/647/23. В обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_4 звернулася до Сихівського районного суду м. Львова з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння. Ухвалою суду від 10 лютого 2023 року відкрито провадження у справі. Зазначає, що 30 серпня 2007 року, з метою придбання вказаної квартири, позивач отримала споживчий кредит на підставі Кредитного договору №11204088000 із ПАТ «УкрСибБанк». Після придбання квартири вона (позивач) стала там проживати. 12 грудня 2011 року ПАТ «УкрСибБанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченим 12 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В. Стверджує, що жодних повідомлень про відступлення права вимоги та зміни кредитора у основному зобов`язанні заявник не отримувала, тому їй не було відомо про зміну кредитора чи іпотекодержателя. Вказує, що 28 серпня 2021 року ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержатель за вказаним договором іпотеки, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з ТОВ «Сол-Проперті», про що заявнику теж не було відомо. Вона залишилась надалі проживати у квартирі.11 липня 2022 року відбулися електронні торги з продажу спірної квартири, а 29 липня 2022 року, за результатами торгів, між ТОВ «Сол-Проперті» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. Відповідно до інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно власником цієї квартири є ОСОБА_3 . Стверджує, що станом на грудень 2022 року їй (позивачу) не було відомо про те, що квартира, у якій вона проживає, їй не належить. Вказує, що квартира АДРЕСА_1 незаконно вибула з її володіння, чим порушено її право власності. Їй стало відомо, що в суді перебуває цивільна справа №464/3409/22 за позовом ОСОБА_3 до неї про примусове виселення без надання іншого житла. З цього часу вона дізналася про наведені обставини. Ухвалою суду від 16 лютого 2023 року забезпечено зазначений позов шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної квартири, однак така ухвала повернута на адресу суду без виконання. Посилається на те, що ухвала суду про забезпечення позову від 16 лютого 2023 року не виконана, на даний момент існує реальна загроза відчуження ОСОБА_3 квартири, яка є предметом спору у справі, до вирішення справи по суті, що може утруднити виконання рішення по справі. Просить заяву задовольнити.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 9 червня 2023 року задоволено заяву. В порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №464/647/23.

Ухвалу суду оскаржує ОСОБА_3 . Вважає таку незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду. Вказує, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали наведено положення статей 149-152 ЦПК України та вказано, що з копії повідомлення державного виконавця Сихівського відділу ДВСС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 16 лютого 2023 року у справі №464/647/23 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної квартири повернуто стягувану без прийняття до виконання. Зазначено, що предметом позову є вказана квартира, власником якої на даний час є вона (відповідач), тому існує загроза відчуження нерухомого майна до вирішення спору по суті, оскільки вона ( ОСОБА_3 ) неодноразово зверталась до позивача з вимогою про виселення з квартири. Викладене вище свідчить про те, що у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи спірне нерухоме майно нею (відповідачем) буде передано у власність інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Вказує, що в ухвалі не наведено обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову; якими доказами (дослідженими судом) підтверджено наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування заходів забезпечення позову; чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам; оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності таких вимог; не вирішено питання зустрічного забезпечення. Посилається на постанови Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №9901/241/19, 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19. Заявник не зазначила, в чому саме полягає необхідність накладення арешту на майно, враховуючи, що ухвалою суду від 16 лютого 2023 року вже застосовано заходи забезпечення позову у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна, реалізація якого регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у базі даних заяв також реєструються судові рішення, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про заборону вчинення реєстраційних дій, судові рішення про скасування відповідних судових рішень, заяви власників об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, власників спеціального майнового права на об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону суб`єктами державної реєстрації прав є: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно. Зазначає, що 29 травня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 399 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сфері державної реєстрації». Зміни, внесені вищевказаною постановою, впливають на порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема передбачено, що невідкладно реєструються державним реєстратором у базі даних заяв, а саме: судові рішення про заборону (скасування заборони) на вчинення реєстраційних дій; заяви власників земельних ділянок про заборону вчинення реєстраційних дій; заяви про відкликання раніше поданих заяв про заборону вчинення реєстраційних дій. Встановлення заборони реєстраційних дій на підставі судового рішення здійснюється на підставі заяви про накладення заборони вчинення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна, поданої суб`єкту державної реєстрації, чого ОСОБА_4 зроблено не було. Вважає, що звернення вдруге з заявою про вжиття заходів забезпечення позову при наявності не реалізованої ухвали про вжиття заходів забезпечення є передчасним, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно повідомлення державного виконавця Сихівського відділу ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 16 лютого 2023 року у справі №464/647/23 про забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 повернуто стягувачу без прийняття до виконання.

Встановлено, що предметом позову є квартира АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що існує реальна загроза відчуження ОСОБА_3 нерухомого майна до вирішення спору по суті у цій справі, оскільки відповідач неодноразово зверталась до позивача з вимогою про виселення з квартири, а також існуванням між сторонами спору про примусове виселення.

У разі, якщо до закінчення розгляду справи спірне нерухоме майно відповідачем буде передано у власність інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. 

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

При цьому у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150  ЦПК України позов забезпечується   накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві, і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною ч.3 цієї статті визначено заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 9 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 жовтня 2023 року.

Головуючий-______________________Т.І.Приколота

Судді:____________Ю.Р. Мікуш    ___________Р.В. Савуляк