ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/7254/21 Номер провадження 22-ц/814/4039/23Головуючий у 1-й інстанції Москаленко В.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.

розглянула у  письмовому провадженні за наявними матеріалами цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2023, ухвалене суддею Москаленко В.В., повний текст рішення складено 23.06.2023, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

встановила:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 148350 грн та 30000 грн. моральної шкоди, шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

    В обґрунтування позову вказував, що 21 листопада 2016 року йому було повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст.368 КК України. від 13 вересня 2016 року.

Зазначав, що за результатом досудового розслідування процесуальним керівником прокуратури Полтавської області 19.10.2018 прийнято рішення про закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, та вичерпані можливості їх отримання та закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності в діянні кримінального правопорушення.

Вказував, що у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності з метою захисту він користувався допомогою адвокатів, яким сплачував грошові кошти за участь у справі, підготовку процесуальних документів, направлення адвокатських скарг, клопотань, заяв та запитів, участь у судових засіданнях, а також за поїздки у справі, у зв`язку з чим йому спричинена матеріальна шкода у загальному розмірі 148350 грн.

Крім того, посилається на те, що неправомірними діями прокуратури йому задана моральна шкода, яку він оцінює в сумі 30 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

З рішенням суду першої інстанції від 15 червня 2023 року не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що місцевий суд передчасно визначив, що він обрав неефективний спосіб захисту свого права, оскільки спочатку треба було оскаржити постанову прокуратури.

Зазначає, що скористався своїм правом на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, зокрема щодо відшкодування збитків.

Вказує, що звернення до суду з позовом про відшкодування збитків є ефективним способом захисту його порушеного права, оскільки не передбачено механізму оскарження постанови прокуратури.

У відзивах на апеляційну скаргу Полтавська обласна прокуратура та Державна казначейська служба України, просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2016 було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні № 42016080000000311 від 13.09.2016.

Постановою прокуратури Полтавської області від 19.10.2018 було закрито кримінально провадження № 42016080000000311 від 13.09.2016 відносно ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів прокуратури з метою відшкодування збитків, які він поніс в межах розгляду кримінального провадження № 42016080000000311.

Рішенням Полтавського окружного суду від 28.09.2020 було визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо неприйняття постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно з заявою ОСОБА_1 від 15.01.2019 по кримінальному провадженню № 42016080000000311. Зобов`язано прокуратуру Полтавської області прийняти постанову про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно з його заявою від 15.01.2019 по кримінальному провадженню № 42016080000000311 відповідно до ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

08.12.2020 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 63838946.

Постановою Полтавської обласної прокуратури від 21.12.2020 визначено суму, що підлягає виплаті ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 0 грн.0 коп. з тих підстав , що не було надано достатніх документів, які б підтвердили реальні витрати, понесені ОСОБА_1 під час досудового розслідування та роз`яснено порядок оскарження постанови.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивачем не дотримано порядку визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого у разі незгоди громадянина з винесеною постановою про визначення розміру шкоди, він може оскаржити її в судовому порядку.

Таким чином, оскільки постанова Полтавської обласної прокуратури від 21.12.2020, якою вже визначено розмір відшкодовуваної шкоди ОСОБА_1 є чинною, неможливо здійснити стягнення матеріальної шкоди в межах цієї цивільної справи, а тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є необґрунтованими.

Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди працівниками прокуратури у розмірах, вказаних у позовній заяві, не доведено за яких обставин та якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями заподіювача.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, яким урегульовано правовий механізм відшкодування шкоди у спірних правовідносинах є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у якому визначено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону про відшкодування шкоди (стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 вказаного Закону про відшкодування шкоди в наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закону про відшкодування шкоди), сфера дії якого поширюється, в тому числі, й на осіб, стосовно яких закрите кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Статтею 11 Закону про відшкодування шкоди встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

За змістом положень частини першої статті 12 Закону про відшкодування шкоди розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджене Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і СБУ - відповідно до цих органів.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди в разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Відсутність такого роз`яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Як вбачається зі змісту постанови про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 від 19 жовтня 2018 року, останньому не було роз`яснено порядок поновлення його порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що стосовно ОСОБА_1 не виконано передбаченого статтею 11 Закону обов`язку роз`яснення порядку поновлення його порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.

Оскільки Закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується закриттям кримінального провадження у зв`язку відсутністю складу кримінального правопорушення, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону про відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону про відшкодування шкоди відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

За змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що під час перебування ОСОБА_1 під слідством ним витрачені кошти на правову допомогу, яку йому надавали адвокати Кравченко В.В., Олійник О.А., Ярмак К.Б. Загальна сума за надані адвокатами послуги в рамках кримінального провадження № 42016080000000311 від 15 січня 2019 року склала 148350 грн.

Так, витрати по сплаті гонорару адвокату Кравченко В.В. підтверджується копією акту прийому-передачі наданих послуг від 15 травня 2017 року за договором про надання юридичної допомоги від 22 листопада 2016 року. Фактично виконано послуги в рамках договору про надання юридичних послуг на суму 5 000 грн.

Витрати по сплаті послуг за надання юридичної допомоги адвокатом Ярмак К.Б. у розмірі 24350 грн. підтверджуються копією акту № 1 від 14 березня 2019 року прийому передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № б/н від 01 лютого 2018 року та копіями квитанцій.

Витрати на правничу допомогу адвоката Олійник О.А. у розмірі 119000 грн. підтверджуються копією акту від 31 січня 2019 року приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14-1/05-18 від 14 травня 2018 року та копіями прибуткових касових ордерів, квитанцій до цих прибуткових ордерів.

Отже, надані позивачем докази в сукупності підтверджують понесені ним витрати по оплаті послуг адвокатів в рамках кримінального провадження № 42016080000000311 від 15 січня 2019 року.

Таким чином, оскільки позивачем надано розрахунок вказаних збитків, а також докази, що підтверджують фактичну сплату позивачем вказаних коштів, колегія суддів вважає доведеним розмір понесеної матеріальної шкоди.

За таких обставин слід стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 148350 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За таких обставин, основною умовою відшкодування, зокрема, моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 804/2252/14, від 31 січня 2018 у справі № 813/5138/13-а.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 28 вересня 2020 року визнано протиправною бездіяльність прокуратури Полтавської області щодо неприйняття постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно із заявою ОСОБА_1 від 15 січня 2019 року по кримінальному провадженню № 42016080000000311.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, позивачем доведено завдання йому прокуратурою Полтавської області моральної шкоди у зв`язку з протиправною бездіяльністю.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, з урахувнням викладеного, враховуючи характер та обсяг заподіяної позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності та справедливості суд дійшов висновку, що з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в сумі 30000 грн.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 4.1 договору про надання праової допомоги від 11 січня 2021 року. Укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Грань», встановлено, що оплата за цим договром визначається і здійснюється відповідно до протоколу погодження гонорару і складає 700 грн за годину.

Згідно п. 4.5 за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представникоами кожної із сторін.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 11 січня 2021 року, складеного 14 вересня 2021 року, всього адвокатом витрачено 27 годин, вартість фактично виконаних послуг в рамках договору про надання правової допомоги складає 19600 грн.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами доведено фактично здійснений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19600 грн.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів.

З огляду на наведене, у межах категорії справи, пов`язаних із відшкодуванням шкоди завданої особі незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду – відповідний правоохоронний орган, якого відповідач зазначає порушником своїх прав, та Державна казначейська служба України – є представниками державної влади, через які Україна здійснює свої права і обов`язки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слід компенсувати витрати ОСОБА_1 , пов`язані із отриманням правової допомоги у розмірі 19 600 грн. за рахунок держави Україна у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Враховуючи викладене, рішення районного суду слід скасувати, та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Судові витрати за подачу позовної заяви та подачу апеляційної скарги у розмірі 4458,75 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністів України.

Керуючись статтями 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4; 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 червня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 148350 грн. та моральну шкоду в сумі 30000 грн.

Компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, ОСОБА_1 витрати понесені ним під час розгляду справи у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 19600 грн.

Судові витрати в розмірі 4458,75 грн. компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.10.2023р.

Головуючий суддя                                         О.В.Чумак

Судді: О.І. Обідіна

Л.І.Пилипчук