УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 671/328/23

провадження № 51-5545 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року щодо останньої,

встановив:

За вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Мирівка та жительку АДРЕСА_1 , раніше судимої вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2022 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік і 6 місяців,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України, до основного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2022 року та остаточно, за сукупністю вироків, призначено засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Також вироком вирішені питання: запобіжного заходу, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року, вирок суду залишено без зміни.

Відповідно до змісту оскарженого судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, з 25 на 26 грудня 2022 року, знаходячись у вечірній час доби у квартирі потерпілої, по АДРЕСА_2 , під час спільного вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, вчинила таємне викрадення майна ОСОБА_6 , завдавши останній шкоду на суму 2 900 гривень.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через незастосування судами закону, який, на його думку, підлягав застосуванню.

В обґрунтування своїх вимог, не погоджуючись із вироком в частині призначеного засудженій основного покарання, захисник вважаючи його суворим, посилаючись на певні обставини, вказує про безпідставне не призначення судом більш м`якого покарання ніж передбачено законом. Також не погоджується із мотивами суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до засудженої ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України, фактично вказує про порушення судом приписів ст. 419 КПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у ній мотивів, з огляду на таке.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який її засуджено, та кваліфікація дій останньої за ч. 4 ст. 185 КК України, у касаційній скарзі захисником не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 69 КК України (в редакції від 06.11.22), за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як убачається із змісту вироку суду, при застосуванні ОСОБА_5 заходу примусу, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як тяжке, конкретні обставини справи, повне визнання винуватості, дані про особу засудженої, яка за місцем проживання характеризується позитивно, однак, вчинила дане кримінальне правопорушення під час іспитового строку, досудову доповідь, відповідно до якої має високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення і високий ризик небезпеки для суспільства.

Тому, обираючи розмір покарання, передбачений санкцією ч. 4 ст. 185 КК України суд, визнавши у вироку обставини, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, врахувавши відсутність претензій від потерпілої, призначив засудженій основне покарання у мінімальних межах передбачених санкцією вказаної частини статті Закону, не знайшовши підстав для застосування положень статей 69 КК України.

Крім того, встановивши, що засуджена вчинила кримінальне правопорушення під час іспитового строку, застосувавши положення ст. 71 КК України, до основного покарання за цим вироком, частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 серпня 2022 року та остаточно, за сукупністю вироків, призначив засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Не погоджуючись із вироком у частині призначеного покарання захисник ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Вважаючи необґрунтованим рішення суду першої інстанції про неможливість застосування до засудженої положень статей 69 та 75 КК України, при наявності, на його думку, необхідної і достатньої кількості пом`якшуючих покарання обставин, позитивних характеризуючих даних та відсутності претензій з боку потерпілої, скаржник порушував питання про зміну вироку в частині основного призначеного покарання та звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника дійшов висновку, що його доводи про можливість застосування до засудженої положень статте 69, 75 КК України є безпідставними, а тому залишив вирок без зміни.

Мотивуючи своє рішення апеляційний суд зазначив, що посилання захисника на повне визнання винуватості, щире каяття та відшкодування завданих збитків і позицію потерпілої, у даному випадку, істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженою кримінального правопорушення та не свідчать про достатність підстав для призначення їй основного покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що у вироку обґрунтовано встановлено про неможливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, оскільки засуджена вчинила кримінальне правопорушення під час іспитового строку, що унеможливлює звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням.

Згідно із положеннями ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання призначене вироком суду ОСОБА_5 , як основне так і остаточне, що залишене апеляційним судом без зміни, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Доводи наведені захисником у касаційній скарзі, які є аналогічними доводам його апеляційної скарги, в частині, про наявність, на його думку, достатніх підстав для застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Отже, враховуючи, що з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія судів касаційного суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження захиснику необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_5 , на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 16 серпня 2023 року щодо останньої.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3