ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  26/138

22.06.06

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Янтар”

до                  Відкритого акціонерного товариства комерційного  банку “Надра”

про               визнання договору недійсним

                                                                                             Суддя Пінчук В.І.

Представники:

Від позивача         Орловський О.В.–представник          

Від відповідача     Кезля О.Л. –представник

          Рішення прийняте 22.06.2006р., оскільки у судовому засіданні 27.04.2006р. оголошувалась перерва, а у судовому засіданні 25.05.2006р. розгляд справи відкладався відповідно до п.1 ст. 77 ГПК України,

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду  з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра” про визнання недійсним  кредитного договору № 09/2005/0150Ютф від 23.09.2005р., укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю  “Янтар” з Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра”.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що відповідно п.14.2 Статуту ТОВ “Янтар”, директор товариства вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що входять  до виключної компетенції Зборів учасників.

Установчими документами товариства право директора на укладання договорів не обмежено, тобто директор підписав кредитний договір без порушення наданих  йому повноважень.

Відповідач також не погоджується з твердженням позивача щодо неправомірної передачі директором в заставу майна товариства, оскільки предметом позову є визнання недійсним кредитного договору, і обставини, викладені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, не є підставою в розумінні ст. 215 ЦК України для визнання недійсним кредитного договору, оскільки застава має похідний          характер від забезпеченого нею зобов’язання, а  не навпаки.

Крім того, відповідач спростовує твердження позивача, який вважає кредитний договір таким,  що не мав намірів створення правових наслідків, оскільки, на виконання своїх зобов’язань за кредитним договором банк перерахував з позичкового рахунку № 20623000592001 кошти в сумі 300 000 грн. за  реквізитами, вказаними позичальником відповідно до платіжних доручень № 1, 2, 3, від 23.09.2005р., що додаються, з призначенням платежу  - сплата за товари, що відповідає цілям кредитування.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення  представників сторін, суд -          

ВСТАНОВИВ:

23.09.2005р. між  Відкритим акціонерним товариством комерційним банком “Надра” (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЯНТАР” (позичальником)  був укладений  кредитний договір № 09/2005/0150/Ютф, відповідно до п.1.1 якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі                300 000 грн.  на придбання товарів, матеріалів та оплату послуг.

Відповідно до п.1.3 договору кредит надається позичальнику строком до 21 вересня 2006р. включно зі сплатою за користування кредитом, відсотків з розрахунку 18, 5%  річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році, 11% відсотків разової комісії від суми кредиту.

Позивач зазначає, що про отримання товариством кредиту в сумі 300 000 грн. стало відомо під час роботи ревізійної комісії, призначеної загальними зборами учасників ТОВ “Янтар” наприкінці 2005р.

Власник і  чинна адміністрація не погоджується з вищезгаданим кредитним договором і вважає його недійсним, оскільки підставою для укладання договору стало рішення учасників ТОВ “Янтар” про звернення до відповідача стосовно отримання кредиту, передачі майна ТОВ “Янтар” у заставу та надання повноважень директору Філіпченко І.А. на підписання відповідних договорів –кредитного договору й договору застави майна, так як наявність цього рішення обов’язкова для банку при розгляді питання про надання кредитів.

Позивач звертає увагу суду на те, що за твердженням учасників ТОВ “Янтар”, які володіють частками статутного капіталу товариства, вказані питання зборами учасників товариства не розглядались.

Крім того, у забезпечення зобов’язань за кредитним договором                       № 09/2005/0150Ютф від 23.09.2005р. директором Товариства був підписаний договір застави від 23.09.2005р., який є невід’ємною частиною відносин, що  виникли між Товариством та відповідачем за кредитним договором.

На виконання умов  оспорюваного договору позивач передав відповідачу наступне майно: машину етикировочну, певмонавантажувач, обладнання для видуву ПЕТ пляшок, розливний моноблок, кабель, конвеєрна стрічка, металоконструкція під прикордонну галерею, шнековий транспортер.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про заставу”  предметом застави може бути майно, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення, але ця вимога,  на думку позивача, була порушена директором товариства “Філіпченко І.А., так як на момент укладання відповідного кредитного договору та договору застави майно не відповідало вказаним вимогам, оскільки частина його знаходилась у банківській заставі, а інша  не була власністю товариства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до п. 14.2 Статуту ТОВ “Янтар”  директор вирішує усі питання діяльності товариства за винятком тих, що входять до виключної компетенції Зборів учасників.

Установчими документами Товариства передбачено право директора на укладання договорів, тобто директор підписав кредитний договір без порушення наданих йому повноважень.          

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання.

Суддя

В.І. Пінчук