ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" лютого 2007 р.                                                                                Справа №  17/294

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді   за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Катеринчика А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи           .

За позовом   Приватне підприємство фірма "Інтерекопласт"   

до відповідача  Державна податкова інспекція в місті Рівне

про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2006 року

№0000122344/0/23-318 та зобов'язання збільшити на особистому картковому рахунку суму

бюджетних відшкодувань у розмірі 1081142 грн. 00 коп.

від позивача    –Блащук Т.В.;

від відповідача–Міхалевич А.О., Коритнюк В.О., Прищепа О.С.

В засіданні оголошувалася перерва з 31.01. по 26.02.2007 року.

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз’яснені.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач звернувся до господарського суду з позовом про про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Рівне від 31.10.2006р. №0000122344/0/23-318 та зобов’язання збільшити на особистому картковому рахунку позивача суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 1081142,00 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, якими просить визнати  нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 31 жовтня 2006 року № 0000122344/0/23-318, зобов’язати ДПІ у м. Рівне зменшити на особистому картковому рахунку ППФ “Інтерекопласт” податкові зобовязання по векселях, вказаних у Актах про результати камеральної перевірки декларації з ПДВ за квітень, травень, червень та липень 2006 року  відповідно на 441 884, 00 грн. у квітні 2006 року, на 405 639, 00 грн. у травні 2006 року, на 684 211, 00 грн. у червні 2006 року та на 1 424 183, 00 грн. у липні 2006 року, зобов’язати ДПІ у м. Рівне збільшити на особовому картковому рахунку ППФ “Інтерекопласт” суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 1 081 142,00 грн., зобовязати ДПІ у м.Рівне провести з ППФ «Інтерекопласт» зустрічну звірку задекларованих сум ПДВ, що відображені в картці особового рахунку для усунення розбіжності між даними позивача і відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податкові векселі, видані у сплату податкових зобов’язань по ПДВ при імпорті товару в Україну є погашеними і тому він має право на включення цих сум до складу податкового кредиту. Нараховане від’ємне значення, відображене в декларації за серпень 2006р., обґрунтовує вказівкою податкового органу, що міститься в Акті камеральної перевірки відповідача від 23.08.2006р.

Представники відповідача надали суду відзив, у якому проти позову заперечують, мотивуючи заперечення тим, що у декларації по ПДВ за серпень 2006 року в складі податкового кредиту двічі обліковується сума податку на додану вартість по векселях, виданих позивачем у липні 2006р.

Ухвалою господарського суду від 22 січня 2007 року до участі у справі було залучено спеціаліста ТзОВ АФ «Інфо-сервіс-аудит» (м.Рівне). На розгляд спеціаліста поставлені питання для надання висновку про правильність заповнення ППФ «Інтерекопласт» податкових декларацій з ПДВ за липень-серпень 2006 року, відповідність вказаних в них даних первинним документам та наявність (відсутність) в діях ПП фірми «Інтерекопласт» порушень податкового законодавства по ПДВ.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються  їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов  підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, за серпень 2006 року. По результатах перевірки складений акт від 25.10.2006р. № 457/23-300/30461096. Матеріали даного акта стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1081142 грн.

Як стверджується матеріалами акта перевірки, у декларації за серпень 2006 р. двічі відображене від’ємне значення ПДВ по виданих в липні 2006 р. векселях у погашення податку на додану вартість, а відхилення між даними платника та даними перевірки виникло за рахунок включення платником до рядка 23.1 декларації за серпень 2006р. суми 1 424 183 грн. по акту камеральної перевірки від 23.08.2006р. №1244 (стор. 22 акта).

Порядок видачі та погашення податкових векселів визначений п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» і залежить від наявності підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування та від терміну сплати зобов’язань по векселю порівняно з датою подання декларації по ПДВ податковому органу. Термін «підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування» законодавчо не визначений. Державна податкова адміністрація України вважає, що це сума бюджетного відшкодування, яка задекларована платником податків і обліковується у картці особового рахунку платника (лист від 22.12.2005р. №25595/7/16-1517, яким доведені «Методичні рекомендації щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів»).          

Згідно з висновком спеціаліста від 31.01.2007р. позивач в липні 2006р. нараховував податкові зобов’язання з ПДВ по векселях, які видавалися позивачем при розмитненні імпортного товару, та відображав їх у відповідній декларації, поданій ДПІ м. Рівне. В той же час відповідач вдруге нараховував зобов’язання по цих же векселях в картці особового рахунку і тим самим зменшив раніше заявлену суму бюджетного відшкодування, яка обліковувалася в картці особового рахунку позивача.

Суд вважає, що такий висновок відповідає дійсності, оскільки він зроблений на підставі аналізу даних декларацій по ПДВ, складених позивачем, і даних картки особового рахунку позивача, яка ведеться відповідачем на виконання «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої  наказом ДПАУ від 18 липня 2005 р. № 276 та зареєстрованої Міністерством юстиції.

Нормою частини 7 п.11.5 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Згідно з даними картки особового рахунку позивачем ще у лютому 2006 р. заявлено до відшкодування в рахунок майбутніх платежів сума ПДВ 1187606 грн. В подальшому цю суму відповідач самостійно зменшив шляхом нарахування податкових зобов’язань по векселях, що видавалися позивачем, в картці особового рахунку.

Відповідач в картці особового рахунку нараховував зобов’язання по виданих векселях, які зменшували суму підтвердженого бюджетного відшкодування на 442453 грн. за квітень 2006р., на 408560 грн. за травень 2006р., на 684211 грн. за червень 2006р., на 1424183 грн. за липень 2006р.

Суд вважає неправомірним відображення відповідачем податкових зобов’язань з ПДВ по векселях у картці особового рахунку і, як наслідок, зменшення задекларованої і відображеної в картці суми бюджетного відшкодування, оскільки «Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» не надає права  податковому органу самостійно нараховувати податкові зобов’язання по векселях, виданих платниками у сплату податку на додану вартість.

Суд відхиляє доводи відповідача по справі, які ґрунтуються на вимогах  «Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів», оскільки вони не є нормативним актом, обов’язковим для застосування, і в цій частині суперечать вимогам п.4.1 розділу 4 «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України» та п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. №1104, таке право відповідачу також не надано.

Як передбачено нормою п.1.11 ст.1 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» документом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, є податкова декларація чи розрахунок.

Згідно з висновком спеціаліста декларації по ПДВ за липень-серпень 2006р. позивачем заповнені неправильно. Позивач допустив порушення наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166, яким затверджені форми податкової декларації та Порядок її заповнення і подання.

Це відбулося внаслідок відображення в деклараціях по ПДВ висновків, зроблених в актах камеральних перевірок ДПІ у м. Рівне. Такі висновки відповідача не відповідають ч.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. № 1104. Спеціаліст вважає, що позивач не повинен був реагувати на незаконну вказівку відповідача.

Спеціаліст зазначає, що дані декларацій по ПДВ за липень-серпень 2006р.  ППФ «Інтерекопласт» не відповідають первинним документам, оскільки акти камеральних перевірок ДПІ м.Рівне, що відображені в цих деклараціях, не є первинними документами підприємства. В решті випадків дані декларацій відповідають первинним документам.

В ході розгляду справи позивач виправив ці помилки та подав уточнюючі розрахунки в ДПІ м.Рівне, про що свідчать відмітки контролюючого органу.

Судом встановлено, що акти камеральних перевірок відповідачем складалися з метою уникнення подвійного нарахування податку на додану вартість по виданих у сплату ПДВ податкових векселях. Суд вважає, що такі дії відповідача не відповідають чинному законодавству і не передбачені жодним нормативно-правовим актом.

Державна податкова адміністрація України в «Методичних рекомендаціях щодо порядку адміністрування видачі та погашення податкових векселів» (лист від 22.12.2005р. №25595/7/16-1517) дала вказівку підлеглим податковим інспекціям після підтвердження факту включення зобов’язань по податкових векселях до зобов’язання по декларації з ПДВ провести коригування попередньо нарахованого податкового векселя в картці особового рахунку платника податку (розділ «Порядок погашення ПВ та відображення їх у податковій звітності»).

Судом встановлено, що позивач після подачі декларацій по ПДВ за квітень-липень 2006р. подавав заяви до податкового органу, де повідомляв відповідача про те, що він використовує своє право, передбачене ч.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідач володів інформацією про відображення позивачем зобов’язань зі сплати ПДВ по податковим векселях у декларації з податку на додану вартість. Разом з тим такі податкові векселі додатково відображалися відповідачем у картці особового рахунку як зобов’язання зі сплати ПДВ.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що коригування податкового зобов’язання зробити неможливо із-за особливостей програмного забезпечення, яким користується відповідач при веденні обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ платником податків. Така заява відповідача здійснена без будь-якого нормативного обґрунтування.

Суд визнає обґрунтованість аналізу обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ, проведене спеціалістом за увесь 2006 рік, а не лише за серпень 2006 р., оскільки за нормою п.11.5 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість» вирішуючи питання відображення виданих векселів у складі податкових зобов’язань у декларації платником податку має значення наявність підтвердженого бюджетного відшкодування, що обліковується в картці особового рахунку на момент видачі податкового векселя з ПДВ.

За розрахунками спеціаліста сума підтвердженого бюджетного відшкодування  станом на 01 липня 2006 року становить 1 499 641 грн., але не відповідає значенню, вказаному в картці особового рахунку платника податку із-за безпідставного зменшення його значення відповідачем.

Підприємство в липні при імпорті товарів в Україну видало органу митного контролю податкові векселі на 1 509 306 грн., частину з яких на суму 1 424 183, 45 грн. слід віднести до векселів, які відповідають визначенню частини 7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а решту векселів на суму 85 122,55 грн. слід віднести до векселів, які відповідають визначенню частини 6 п.11.5 ст.11 Закону «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що у липні одну і ту ж саму суму в розмірі 1 424 183 грн. двічі віднесено до податкових зобов’язань (податковий орган це зробив у картці особового рахунку, а  підприємство – в декларації по ПДВ). В наступному звітному періоді, тобто в серпні, позивачем в декларації двічі відображений податковий кредит по тих же векселях: один раз на підставі декларації за липень, а другий раз на підставі акта про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 23.08.2006р.

У зв’язку з тим, що позивач самостійно відкоригував показники декларацій за квітень-липень 2006 року та виключив подвійне нарахування податкового кредиту з ПДВ, суд вважає за необхідне відповідачу по справі відкоригувати показники картки особового рахунку платника податку і виключити подвійне нарахування податкових зобов’язань по векселях, виданих підприємством у квітні-липні 2006р.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував право платника на включення суми 1424183 грн. до складі податкового кредиту. Заперечення відповідача ґрунтувалися лише на періоді такого відображення. В акті камеральної перевірки від 23.08.2006р. міститься вказівка податкового органу включити дану суму до декларації наступного податкового періоду. Відповідач вважає, що такий наступний період – вересень 2006р., а не липень.

Суд з таким твердженням відповідача не погоджується і вважає, що оскільки податкові зобов’язання відображені в декларації за липень 2006р., то наступний податковий період – серпень 2006р., коли за Законом «Про податок на додану вартість» (п.11.5 ст.11) платник має право на відображення податкового кредиту.

Пунктом 2 статті 72 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач, як  суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності прийняття оспорюваного рішення.   

Керуючись    ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160,  163   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

1. Позов задоволити. .

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 31 жовтня 2006 року № 0000122344/0/23-318.

3. Зобов"язати ДПІ у м.Рівне зменшити на особовому картковому рахунку ППФ Інтерекопласт" податкові зобов"язання по векселях, вказаних в Актах про результати камеральної перевірки декларації з ПДВ за квітень, травень, червень та липень 2006 року відповідно на 441884,00 грн. у квітні, 405639, 00 грн. у травні, 684211,00 грн. у червні та  1 424183,00 грн. у липні 2006 року.

4. Зобов"язати ДПІ у м.Рівне збільшити на особовому картковому рахунку ППФ Інтерекопласт" суму бюджетного відшкодування, задекларованого у зменшення податкових зобов"язань з ПДВ наступних податкових періодів  у розмірі 1 081 142, 00 грн.

5. Відшкодувати з Державного бюджету ПП фірмі  "Інтерекопласт" судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Видати  виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           

Постанова підписана  "12" березня 2007 р.