Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 567/6/22

провадження № 61-2683св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія»

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року у складі судді Назарук В. А. та постанови Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 1,2099 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області.

У 2021 році з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізнався, що на належну йому земельну ділянку зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія», при цьому, жодних договорів з цією компанією він не укладав.

Посилаючись на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується вказаною земельною ділянкою без відповідної правової підстави, просив:

- зобов`язати ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути йому земельну ділянку площею 1,2099 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області;

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційний офіс» (далі - КП «Реєстраційний офіс») Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р. Ю., індексний номер рішення: 40073153 від 12 березня 2018 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 25203182, з одночасним припиненням права оренди щодо земельної ділянки площею 1,2099 га з кадастровим номером 5624281200:07:001:0200.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 5624281200:07:001:0200 площею 1,2099 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області.

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Р. Ю., індексний номер рішення: 40073153 від 12 березня 2018 року, про державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія», номер запису про інше речове право: 25203182, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0200 площею 1,2099 га з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624281200:07:001:0200 площею 1,2099 га.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, договір оренди землі між сторонами не укладався, тому земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Додатковим рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Виходячи із того, що понесені заявником судові витрати на професійну правничу допомогу підтвердженні належними та допустимими письмовими доказами, суд стягнув їх з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з заочним та додатковим рішеннями суду першої інстанції та вважав їх такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, законними та обґрунтованими. При цьому, апеляційний суд зазначив, що саме на відповідача покладається обов`язок надати докази дійсності підписів позивача на оспорюваному договорі оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 лютого 2022 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди попередніх інстанцій встановили факт непідписання позивачем оспорюваного правочину лише на підставі тверджень позивача про його неукладення та ненадання відповідачами доказів на їх спростування. Суди не врахували висновки Верховного Суду про те, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Матеріали справи містять докази того, що між позивачем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» існують орендні правовідносини, на що суди також не звернули уваги.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Хмарук Ю. М. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року поновлено ТОВ «Західна агровиробнича компанія» строк на касаційне оскарження заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року, додаткового рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року та постанов Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Острозького районного суду Рівненської області цивільну справу № 567/6/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу № 567/6/22 призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2099 га з кадастровим номером 5624281200:07:001:0200, розташованої на території Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області (на даний час Острозька ОТГ Рівненської області).

Згідно з інформаційною довідкою від 16 грудня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» договір оренди землі, за умовами якого в оренду останньому передав належну орендодавцю земельну ділянку з кадастровим номером 5624281200:07:001:0200, площею 1,2099 га, строком на 7 років.

12 березня 2018 року державний реєстратор КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченко Р. Ю. вніс запис про прийняте рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 40073153 на підставі договору оренди землі від 16 листопада 2017 року.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 заперечував укладення з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» вищевказаного договору оренди землі, у зв`язку з чим просив про повернення земельної ділянки та скасування рішення державного реєстратора.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявникана неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору оренди землі від 15 липня 2014 року), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , який є власником спірної земельної ділянки, оспорював факт укладення договору оренди землі 16 листопада 2017 року, на підставі якого за відповідачем зареєстроване право оренди цієї земельної ділянки.

Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_1 просив суд витребувати оригінали договорів оренди землі від 16 листопада 2017 року б/н щодо спірної земельної ділянки у відповідача.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10 січня 2022 року зобов`язано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надати суду оригінал зазначеного договору оренди землі від 16 листопада 2017 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624281200:07:001:0200, яка належить ОСОБА_1 . Зобов`язано витребувані докази надати в строк до 01 лютого 2022 року.

Однак вимоги ухвали Острозького районного суду Рівненської області від 10 січня 2022 року залишились невиконаними.

Під час апеляційного розгляду цієї справи апеляційний суд установив, що у ТОВ «Західна агровиробнича компанія» відсутній оригінал договору оренди землі від 16 листопада 2017 року, який є належним та допустимим доказом укладення між сторонами договору.

Суди встановили, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не спростувало доводів позивача про неукладення та непідписання ним договору оренди землі від 16 листопада 2017 року і не довело законності підстав користування належною позивачу земельною ділянкою.

Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ні на адвокатський запит позивача, ні на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригіналів оспорюваного правочину, не зазначило поважних причин неможливості його надання, водночас не виявляло наміру надати такі докази в майбутньому (після того, як відпадуть обставини, які зумовлюють неможливість їх подання).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам, а також поведінці сторін спору та з урахуванням встановленого факту ухилення відповідача від виконання вимог ухвали суду про витребування доказів (які відсутні у позивача та можуть знаходитися лише у відповідача), необхідних для об`єктивного вирішення спору, дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

В контексті доводів касаційної скарги щодо не урахування судами попередніх інстанцій наявності між сторонами фактичних договірних правовідносин, отримання позивачкою орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи належним чином поданих доказів на підтвердження зазначеного.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, в загальному зводяться до переоцінки доказів.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи щодо ухилення відповідача від подання доказів, необхідних для об`єктивного вирішення спору, невиконання з неповажних причин вимог ухвали суду про витребування доказів, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі, а також практиці вирішення подібних спорів.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не містить самостійних підстав оскарження додаткового рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року, зазначене судове рішення оскаржується виключно з підстав його похідного характеру від заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року, підстав для скасування якого не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 травня 2022 року, додаткове рішення Острозького районного суду Рівненської області від 01 серпня 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов