ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" лютого 2007 р. Справа № 11/41
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судо-вого засідання Павлюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1м.Рівне
до відповідача: Рівненської міської Ради м.Рівне
третя особа: Управління комунальною власністю Рівненської міської Ради м.Рівне
про скасування рішення №НОМЕР_2
Суддя Грязнов В.В.
Представники сторін:
від позивача- ОСОБА_1, підприємець; ОСОБА_2 представник (довір.№НОМЕР_1);
від відповідача- Чепиль М.І., представник (довір.№08-1982 від 07.12.2006р.);
від третьої особи- Борисова І.В., представник (довір.№08-113 від 22.02.2007р.).
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу роз'яснені. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Позивач-СПД ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Рівненської міської ради №НОМЕР_2, яким відмовлено в приватизації нежитлового приміщення площею 25,7м2 в АДРЕСА_1, чим на думку позивача порушено його права. Позивач просить зобов'язати Рівненську міську раду надати дозвіл на приватизацію вказаного нежитлового приміщення. (арк.справи 2-5).
Відповідач-Рівненська міська рада позову не визнав з підстав, зазначених у запереченні від 06 лютого 2007р., зокрема, звернувши увагу на те, що до виключної компетенції місцевої ради п.30 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”- віднесено визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності. Разом з тим, будівля знаходиться в зоні реконструкції центральної частини міста, де заплановано реконструкцію та нове будівництво згідно затвердженого 10.12.2003р. генерального плану і наступ-ний викуп спірного приміщення у власника -обійдеться місцевому бюджету у суму більшу, ніж виручена за його приватизацію.(арк.справи 44-45).
З огляду на заперечення, позивач в судовому засіданні 07 лютого 2007р. вказав, що начальник Управління комунальною власністю листом №НОМЕР_3 від 07.04.2005р. повідомив про включення спірного приміщення до перелі-ку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, при цьому, позивач зазначив, що Рівненська міська рада надала дозволи на приватизацію інших нежитлових приміщень у тій же АДРЕСА_1, які на даний час викуплені.(арк.справи 22).
З огляду на вищезазначене, ухвалою від 07 лютого 2007р. господарський суд залучив до участі у справі Управління комунальною власністю Рівненської міської Ради.(арк.справи 54-55).
Третя особа-Управління комунальною власністю Рівненської міської Ради позову не погодилась з позов-ною вимогою, вважаючи, що до повноважень міської ради не належить надання дозволу на приватизацію нежит-лового приміщення. Крім того, третя особа пояснила, що твердження про включення орендованого позивачем приміщення до переліку об'єктів комунальної власності мало місце; даний перелік, погоджений спеціалістами Управління та Виконкому був складовою частиною проекту рішення Рівненської міської ради, яка і прийняла ос-порюване рішення, відмовивши в приватизації орендованого позивачем нежитлового приміщення по АДРЕСА_1.(арк.справи 60-61).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Управління комунальною власністю Рівненської міської Ради-орендодавець та СПД ОСОБА_1-орендар 02 червня 2003р. уклали договір оренди нежитлового приміщення №НОМЕР_4 (надалі в тексті Договір). Згідно пп.1, 2, 3.1-3.3, 5 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 25,7м2, яке знаходиться в АДРЕСА_1 для надання побутових послуг. Експертна оцінка приміщення станом на 30.04.2003р. складає 12 680 грн. Орендна плата складає суму 52 грн. 83 коп., її розмір за кожен наступний місяць коригується на індекс інфляції; орендна плата сплачується до 20 числа поточного місяця на роз-рахунковий рахунок орендодавця. Строк дії договору з 01.06.2003р. по 01.06.2004р. При відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору -він вважається продовженим на той самий строк і на тих же самих умовах.(пп.2.1-2.2 Договору). Договір підписали та скріпили відбитками печаток начальник Управління комунальною власністю та СПД ОСОБА_1 (арк.справи 8).
Вбачається, що у виконання Договору орендодавець передав орендарю в користуваня нежитлове приміщення загальною площею 25,7м2 одноповерхової АДРЕСА_1
Крім того, з дозволу орендодавця - СПД ОСОБА_1 здійснила невід'ємні покращення на загальну суму 2 613 грн. 90 коп., замінивши вікно та вхідні двері, що за висновками спеціалістів складає 31,2% від первісної вартості примі-щення, яку станом на 09.12.2003р. складала 7 654 грн.(арк. справи 14).
Як вказувалось вище, начальник Управління комунальною власністю листом №НОМЕР_3 від 07.04.2005р. пові-домив СПД ОСОБА_1, що нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів ко-мунальної власності, які підлягають приватизації. Управлінням комунальної власності підготовлено відповідний проект рішення міської ради.(арк.справи 22).
Рішенням Рівненської міської ради НОМЕР_5 відмовлено СПД ОСОБА_1 в приватизації нежитлового приміщення площею 25,7м2 розташованого на першому поверсі одноповерхового цегляного АДРЕСА_1. Обгрунтовуючи відмову, Рівненська міська рада зазначила, що приватизація даного приміщення при переплануванні центральної частини міста і необхідності проведення нового будівництва зумо-вить наступний викуп цього приміщення за набагато вищою ціною.(арк.справи 24).
В судовому засіданні 23 лютого 2007р. позивач та представник відповідача підтримали свої вимоги та зеперечення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і давши їм оцінку, господарсь-кий суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки зокрема виникають з до-говорів та інших правочинів, крім того, цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.
До виключної компетенції міських рад п.30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності...
Повноваження міських рад у сфері управління комунальною власністю врегульовані також ст.29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Так, до власних повноважень Закон відносит, зокрема:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають при-ватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових зві-тів про хід та результати відчуження комунального майна.
Позовна вимога про зобов'язання Рівненської міської ради надати дозвіл на приватизацію нежитлового примі-щення є хибною, оскільки повноваження надавати дозвіл на приватизацію міська рада не має. З наведених вище норм вбачається, що міська рада визначає доцільність, порядок та умови приватизації об'єктів права комунальної власності або приймає рішення щодо відчуження комунального майна відповідно до закону.
Крім того, позивач наголошує, що пунктом 7.7 Договору оренди передбачається перехід права власності на об'єкт оренди, а пункт 7.8 встановлює, що відносини між сторонами неврегульовані договором оренди, регла-ментуються діючим законодавством, з чого робить висновок, що відмовою у приватизації орендованого приміщен-ня відповідач порушив його права, оскільки, згідно ст.289 ГК України -орендар має право на викуп об'єкта оренди, а відповідно до ч.2 ст.777 ЦК України -він має переважне право перед іншими особами на придбання об'-єкту оренди.
Однак, позивач застосовує зазначені норми права некоректно, свідомо вириваючи їх з контексту. Так, згідно ч.1 ст.289 ГК України, -орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди, а від-повідно до ч.2 ст.777 ЦК України - наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Проте, Договір не передбачає оренди комунального майна з правом викупу і жодним чином не врегульовує можливості викупу орендарем нежитлового приміщення. У матеріалах справи також відсутні докази прийняття Рівненською міською радою рішеннь щодо відчуження відповідно до закону комунального майна - нежитлового приміщення загальною площею 25,7м2 розташованого на першому поверсі одноповерхового цегляного АДРЕСА_1 на користь будь-якої особи або включення даного об'єкту комунальної власності до затвердженої місцевої програми приватизації.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про власність», -власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Матеріали справи стверджують, що Рівненська міська рада здійснюючи повноваження власника -переда-ла його відповідачу в оренду на підставі Договору, при цьому наміру продавати орендоване майно не виявила як при укладанні Договору, так і при розгляді заяви СПД ОСОБА_1 про приватизацію, визнавши недоцільною приватизацію об'єкта оренди.
З огляду на вказане вище, не варті уваги і покликання позивача на Закон України «Про приватизацію дер-жавного майна», оскільки орендоване нежитлове приміщення є об'єктом комунальної, а не державної власності, і відповідно до преамбули -даний Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації держав-ного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положен-нями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.(ч.4 ст.3 Закону).
Позивач звертає увагу на факт внесення за згодою орендодавця-відповідача невід'ємних покращень, вартість яких складає більше 25% первинної вартості приміщення, що на його думку зумовлює право на викуп приміщення та обов'язок відповідача його продати.
Проте, такі міркування не мають правового опертя. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди -орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди.(ч2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Таким чином, в разі закінчення строку Договору -СПД ОСОБА_1 має право на відшкодування Рівненською міською радою витрат, понесених під час здійснення невід'ємних покращень орендованого примі-щення. Покликання позивача на статті 8, 12, 17 Закону України «Про приватизацію державного майна»вбачаються надуманими і безпідставними.
Не стверджує вимог СПД ОСОБА_1 і позиція Управління комунальною власністю, яка виражена у ви-щезазначеному листі №НОМЕР_3 від 07.04.2005р. і підготовленому проекті рішення міської ради, оскільки право прий-няття даного рішення до компетенції Управління не належить.
З огляду на вищевикладене в сукупності, господарський суд вважає, що підстави для скасування оспорюваного рішення Рівненської міської ради НОМЕР_5 “Про відмову в приватизації нежитлового приміщення в АДРЕСА_1” -відсутні, оскільки права СПД ОСОБА_1 цим рішенням не порушені. Рішення не супере-чить обставинам справи і вимогам законодавства, прийняте в межах повноважень, наданих п.30 ч.1 ст.26, ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Друга вимога безпідставна з наведених вище мотивів і також задоволенню не підлягає.
Заявлені позовні вимоги не грунтуються ні на законі, ні на Договорі, позивачем не доведені і задоволенню не підлягають.
Керуючись стст. 70-72, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -відповідно до статті 160 цього Кодексу -згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова підписана "06" березня 2007 р.