Справа № 346/4562/22

Провадження № 1-кп/346/304/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого – судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань:  ОСОБА_2 , за участю прокурора:  ОСОБА_3 , потерпілої:  ОСОБА_4 , обвинуваченого:  ОСОБА_5 ,  захисника:  ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № №12022096180000246, в якому ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коломия Івано-Франківської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; громадянин України; освіта вища; одружений; фізична-особа підприємець, приблизний дохід 3000-4000 гривень на місяць; на утриманні нікого немає; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; судимостей чи непогашених адміністративних стягнень, не має) обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_3 , потерпіла: ОСОБА_4 , з боку захисту – обвинувачений: ОСОБА_7 та його захисник: ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

14.10.2022 року, у проміжку часу між 20.20 та 20.30, ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) перебуваючи у м. Коломия, по вул.Палія, поруч із супермаркетом «АТБ» (адреса: вул. Палія, 26Б), де на тротуарі продавав квіти поруч із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_3 ), з мотивів тривалого особистого неприязненого відношення до неї, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_4 сзаду та наніс їй два удари своїми руками в її обличчя (кулаком правої руки в її праву щоку та кулаком лівої руки в її ліву щоку), після чого сіпнув її за комір куртки, від чого ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала до землі, але ОСОБА_7 продовжував тримати її за куртку, і потрусивши її, пошарпав, та схопивши її за руку потягнув по бруківці, а коли до нього звернулась ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з питаням що ж ти робиш, він припинив свої дії.

Вказаними діями, ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_4 наступні тілесні ушкодження: садно в центральній частині правої щічної ділянки; синець у лівій щічній ділянці (в проекції кута та горизонтальної гілки нижньої щелепи ліворуч); три синці на внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча. Які за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Після цього ОСОБА_4 підвелась і викликала поліцію, але ОСОБА_7 зібравши свої квіти та речі, на автомобілі, одразу покинув місце події не дочекавшись прибуття поліції.

Отже саме своїми, вказаними вище умисними діями, з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 спричинив їй легке тілесне ушкодження, що порушило її право на особисту тілесну недоторканість.

Таким чином, 14 жовтня 2022 року ОСОБА_7 дійсно вчинив умисне легке тілесне ушкодження, яке є кримінальним проступком, передбаченим частиною 1 статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст підтверджується наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію подану ОСОБА_4 , відповідно до якого вона зазначила, що 14.10.2022 року о 20 год. 30 хв. по вул. Палія біля супермаркету «АТБ» ОСОБА_7 наніс їй тілесні ушкодження, а саме: наніс удари рукою по правій, а потім по лівій щоці, штовхав, тягнув за ліву руку за курточку та виштовхав на паркову, а також вдарив ногою ззаду (а.с.28 - протокол прийняття заяви);

- протоколом проведення слідчого експерименту, який був проведений в службовому кабінеті № 31 за участю потерпілої ОСОБА_4 та статиста, під час якого ОСОБА_4 показала, як відбувались події 14.10.2022 року, зокрема як їй наносив удари ОСОБА_7 , шарпав її і штовхав (а.с.29-33 - протокол проведення слідчого експерименту);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.10.2022 року відповідно до якого свідок ОСОБА_9 зазначив, що 14.10.2022 року близько 20 год. 30 хв. в ході конфлікту невідомий чоловік завдав ушкоджень невідомій жінці, цей чоловік зображений на фотознімку № 2. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, обличчя та загальними рисами обличчя. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с. 36-38 - протокол та довідка);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2022 року відповідно до якого свідок ОСОБА_10 зазначив, що 14.10.2022 року близько 20 год. 30 хв. в м. Коломия, Івано-Франківської області по вул. Палія, невідомий чоловік завдав тілесних ушкоджень невідомій жінці, котра продавала квіти, зображений на фотознімку № 4. Ознаки за якими особа впізнала особу є: форма носа та губ, посадка очей та загальними рисами обличчя у своїй сукупності. І згідно довідки дізнавача, на цьому фото зображений саме ОСОБА_7 (а.с. 39-41 - протокол та довідка);

- показами потерпілої ОСОБА_4 , які вона надала в судовому засіданні, як свідок та вказала, що: 14.10.2022 року приблизно о 20 год. 20 хв. в м. Коломия, по вул. Палія находилась поруч входу магазина «АТБ», поруч була і ОСОБА_8 , яка знаходилась навпроти неї та ОСОБА_7 , оскільки вони втрьох вже давно торгують там на тротуарі квітами, а недалеко від них ще були два хлопця, але вона їх не знає. Пригадала, що за 4 дні до цього, 10.10.2022 року ОСОБА_7 виїхав на машині на тротуар, ця подія викликала обурення у людей та у неї також, і вона сказала йому що місця мало, неможливо пройти та попросила прибрати машину, однак ОСОБА_7 нічого не сказав. Після чого вона повідомила охоронцю магазину «АТБ», а потім також на гарячу лінію вказаного магазину. А 14.10.2022 року приблизно о 20 год. 20 хв. підійшов до неї хлопець, який хотів купити ромашки і вони почали спілкуватись. ОСОБА_7 був десь у трьох метрах від неї і покликав його, що ніби такі ж квіти є і у нього. Хлопець пішов до нього. Поруч знаходилась ОСОБА_11 та щось йому за те сказала. ОСОБА_7 був праворуч від неї, а ОСОБА_4 дивилась ліворуч. І остання не зрозуміла як, але ОСОБА_7 підійшов до неї сзаду і вдарив її в голову 2 рази своїми кулаками, один раз в праву щоку і потім один раз в ліву щоку. Вона впала на сідниці на тротуар, після чого ОСОБА_7 копнув її в праве стегно ногою. Також він двома руками схопив її за праву руку і почав тягнути, вона постійно кричала щоб він її не бив. Станіславська підбігла до неї і також почала кричати, щоб ОСОБА_7 не бив її та кричала «не треба, що Ти робиш». Після чого ОСОБА_7 залишив ОСОБА_4 а остання вказала, що дзвонить на «102», після чого ОСОБА_7 сів в машину та втік. 28.10.2022 року ОСОБА_7 , написав в поліцію заяву в якій зазначив що ОСОБА_4 нібито обзивала його та його сім`ю нецензурними словами однак в неї з поліції є документи що порушення не було. Також ОСОБА_4 зазначила, що ніякої суперечки між ними не було, і ніякого попереднього безпосереднього конфлікту перед ударами не було. В момент нанесення удару ОСОБА_7 був позаду неї і вона його не бачила. На вулиці природне освітлення було відсутнє, однак було штучне освітлення, а саме світло з магазину «АТБ». Примиритись з ОСОБА_7 не хоче, бажає його покарання судом до громадських робіт на максимальний строк;

- показами ОСОБА_7 , який у судовому засіданні свою вину не визнав, але розказав, що конфлікт у нього з ОСОБА_4 був давно, йому дуже не подобалось, що потерпіла могла висловлювати незадоволення тим, що він приїхав торгувати квітами. Коли почалась війна, вона казала йому чого він тут сидить, треба їхати на війну. У свою сторону також чув нецензурну лексику, також вона почала ображати його дружину, яка носить окуляри. Але на запитання суду не зміг вказати як саме і коли саме ОСОБА_4 ображала його і його дружину. Проте зазначив, що 14.10.2022 року близько 19 год. 30 хв. після чергової словесної перепалки, він підійшов до неї, однак позаду неї він не був, сіпнув її за комір куртки і вона впала, але він в цей момент тримав її за куртку, а там був край машини, і він її підтягнув щоби вона не вдарилась і потрусив її і сказав щоб вона не чіпала його і його сім`ю. Відзначив, що саме після цього, вона перестала ображати його і його сім`ю. Зазначає, що він її не бив, бо не б`є чоловіків і жінок, він дотримується релігійних поглядів на життя (свідки Єгови). Знав, що викликали поліцію, однак був роздратований і поїхав до дому. Ввечері, він намагався просити пробачення, але ОСОБА_4 просила відійти від неї. Зазначив, що неприязнь до неї у нього накопичувалась декілька місяців. Умислу спричинити тілесних ушкоджень у нього не було, бо такої мети не ставив;

- показами свідка ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; проживає: АДРЕСА_4 : пенсіонер), яка у судовому засіданні надала наступні покази: знає обвинуваченого та потерпілу давно, оскільки вони разом продають квіти біля магазину «АТБ» по вул. Палія-Чайковського на тротуарі. У момент події, ОСОБА_4 була праворуч неї, а ОСОБА_7 ліворуч, приблизно пів метра всі один від одного. Люди підійшли спитали скільки коштують квіти у всіх трьох, ОСОБА_8 вказала, що в неї вони коштують 50 грн., але вони купили у ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_4 сказала людям чому купили у нього, а не в неї, у нього ж вони дорожчі. І одразу після цього, ОСОБА_7 пройшов ОСОБА_8 перед її очима, підійшов до ОСОБА_4 та вдарив її правою рукою в лице двічі в різні частини обличчя, один за одним. Вона впала на бік, а він взяв її за руку і тягав по тротуару, ОСОБА_4 казала не бити її, і вона також коли підійшла ближче запитала в нього, що він робить, після чого він припинив свої дії. Пам`ятає, що поруч, біля смітників були якісь два хлопця. Після виклику поліції, ОСОБА_7 кудись поїхав. Конфліктів між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не бачила і не чула ніколи;

- показами свідка ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; проживає: АДРЕСА_5 ; заступник директора у ліцеї), який у судовому засіданні надав наступні покази: 14.10.2022 року він зустрічався біля АТБ з товаришем: ОСОБА_9 і вони спілкувались. Спочатку, він стояв спиною до події, але коли повернувся, то бачив жінку, яка практично лежала на бруківці та чув, що вона казала «не бий». ОСОБА_7 відтягував її у бік по бруківці за руку та потім відпустив. Після чого, він почав пакувати свої квіти в авто Nissan x-trail та поїхав;

- показами свідка ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; проживає: АДРЕСА_6 ; педагог у коледжі), який у судовому засіданні надав наступні покази: у жовтні 2022 року біля магазину «АТБ», по вул.Палія у м.Коломия, у ході його спілкування з ОСОБА_10 він стояв лівим плечем до події, 3-4 метри від місця, почув прохання жінки про допомогу і повернувся та побачив як ОСОБА_7 шарпав жінку за верхній одяг руками до себе і від себе, внаслідок чого вона впала, після чого вона сама припіднялась. А він зібрав речі і поїхав. Також зазначив, що ударів він не бачив;

- висновком експерта №129 відповідно до якого: за даними судово-медичної експертизи (обстеження) ОСОБА_4 мала такі тілесні ушкодження: приблизно, в центральній частині правої щічної ділянки, наявне неправильної форми садно, розмірами 0,4*0,9см, дно якого вкрите добре фіксованою до нього, сухою бурою кіркою, що розташована значно вище рівня інтактної шкіри. В лівій щічній ділянці, в проекції кута та горизонтальної гілки нижньої щелепи ліворуч, наявний неправильної форми синець, який має нерівномірне блідо-синє забарвлення, місцями з ледь помітним зеленуватим відтінком по периферії, та розміри 2,5*3,5см. На внутрішній поверхні верхньої третини правого плеча, практично на одному рівні, на відстані, приблизно по 2 см один від одного, розташовані три неправильної форми синці розмірами 1*1,5см, 1,8*2,2см, 3*2см, які мають нерівномірне, блідо-синє, місцями з ледь помітним жовтавим відтінком забарвлення. І експерт дійшов до наступних висновків, з приводу поставлених йому питань: на момент проведення судово-медичної експертизи 18.10.2022 року о 11 годині у ОСОБА_4 були наявні наступні тілесні ушкодження: садно в межах правої щічної ділянки; синець в межах лівої щічної ділянки; три синці в ділянці правого плеча. Характер, морфологія та локалізація наявних тілесних ушкоджень дозволяють вважати, що вони могли утворитись від, щонайменш, 3-разовох дії (синці - від ударів, або тиснень; садно - від удару під кутом, тертя, ковзання) в зазначені вище ділянки обличчя та правої руки потерпілої тупих твердих предметів, характері особливості травмуючої поверхні яких, не відобразились у наявних ушкодженнях на шкірі. Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок по місцю утворення синців та саден, у звичайному перебігу (в середньому), спостерігається у строк до 6 діб, тобто, цей строк визначає тривалість розладу здоров`я. Саме тому, кожне з ушкоджень, що наявне у ОСОБА_4 відноситься до легкого тілесного ушкодження. З урахуванням локалізації, характеру та морфології (зовнішнього вигляду, розмірів, забарвлення) наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 на момент проведення судово-медичної експертизи (18.10.2022 року о 11 годині), а також відомих часових даних події, є підстави вважати, що найбільш обґрунтований строк утворення наявних у неї тілесних ушкоджень, загалом, може складати від 3-4 до 5-6 діб, від моменту проведення судово-медичної експертизи (огляду), що не суперечить терміну спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, вказаному дізнавачем в описовій частині постанови. Враховуючи кількість, характер, морфологію та розташування ушкоджень (зокрема, у відділених ділянках та у різних площинах обличчя потерпілої), слід вважати, що можливість утворення всіх наявних тілесних ушкоджень внаслідок одномоментного падіння потерпілої з вертикального, чи близько до нього, положення тіла на площині з ударом до її твердої поверхні, виключається (а.с.35 - висновок експерта).

Щодо аргументів учасників провадження, в частині обвинувачення.

Оскільки наведене вище обвинувачення доводиться вказаними вище доказами, у їх сукупності, які послідовно і логічно поєднюють один одного (окрім частини непідтверджених показів обвинуваченого, які спростовуються іншими доказами), суд не погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений безпосередньо перед заподіянням потерпілій тілесних ушкоджень вчинив із нею словесний конфлікт, оскільки ні він сам, ні потерпіла, наявність словесного конфлікту до заподіяння тілесних ушкоджень не підтвердили, а свідок: ОСОБА_8 , покази якої узгоджуються із показами потерпілої, вказала на те, що ніякого словесного конфлікту саме у обвинуваченого з потерпілою у момент заподіяння ним тілесних ушкоджень чи безпосередньо до цього, не було. Суд узяв до уваги покази обвинуваченого про те, що між ними у день події мала місце словесна перепалка, але обвинувачений так і не зміг на уточнюючі питання суду пояснити у чому полягав словесний конфлікт і що конкретно потерпіла говорила.

Суд дуже уважно ставиться до аргументів сторони захисту про те, що сторона обвинувачення не надала доказів того, що тілесні ушкодження, визначені експертом заподіяв саме обвинувачений ударами своїх рук, оскільки покази свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 це не підтверджують, бо вони стверджували, що не бачили, як обвинувачений наносив потерпілій удари руками. При цьому останній свідок вказав, що бачив тільки те, як обвинувачений шарпав її за верхній одяг руками від себе і до себе, від чого вона впала, а обидва вони бачили тільки те, що обвинувачений протягнув потерпілу по бруківці.

Проте суд відзначає, що обидва свідка з повідомленої ними причини (зокрема, що вони не дивились на подію одразу, а спілкувались між собою), не бачили всієї події від початку до кінця, а тому стали очевидцями тільки тієї частини події, яка відбулась між обвинуваченим та потерпілою, вже після того, як вони почули благання жінки про допомогу. Що не спростовує заподіяння обвинуваченим своїми двома руками двох ударів в обличчя потерпілої (зліва та справа) до того моменту, як свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повернулись, а про два удари обвинуваченим своїми руками в обличчя потерпілої до цього моменту (коли вони повернулись) стверджує своїми показами інший свідок: ОСОБА_8 , яка особисто їх бачила, оскільки стояла поруч обляччам до події, і її покази узгоджуються із показами потерпілої та висновком експерта. І суд враховує, що сторона захисту не довела наявності у цього свідка будь-якої заінтересованості у тому аби сказати суду неправду, щоби суд не узяв до уваги її покази на підставі заперечень сторони захисту. Але разом з цим, вказаним ударам нанесеним саме обвинуваченим потерпілій, відповідають завдані ним тілесні ушкодження на тілі потерпілої, які визначив експерт, з урахуванням даних судово-медичної експертизи (обстеження): садно на правій щічній ділянці та синець на лівій щічній ділянці, які могли бути заподіяні ударом, а саме на це і вказала свідок: ОСОБА_8 . Що стосується синців в іншій частині тіла потерпілої (її правої руки), зокрема: синців на внутрішній поверхні верхньої третини правового плеча, то оскільки під час події мали місце шарпання обвинуваченим потерпілу (який її також, як він вказав трусив) за куртку і тягнув потерпілу по землі (бруківці) за її руку, що він здійснював своїми руками, що підтверджують усі свідки, саме обвинувачений такими своїми діями і заподіяв потерпілій ці тілесні ушкодження, що знову ж таки узгоджується і з висновком експерта, який вказав, що такі синці могли утворитись внаслідок тиснення. До того ж експерт відзначив, що можливість всіх вказаних тілесних ушкоджень внаслідок одномоментного падіння потерпілої з вертикального чи близького до нього положення тіла на площині, з ударом до її твердої поверхні виключається.

І саме через сукупність вказаних доказів суд узяв до уваги тільки ту частину показів обвинуваченого, яка доповнює та узгоджується із показами інших свідків, показами потерпілої та висновком експерта. Решта показів обвинуваченого спростовується вказаними доказами.

Щодо показів свідків, то тут суд хотів би відзначити окремо, що КПК України не передбачено обов`язку суду дослівно викладати показання свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку цим судом. Такого ж правозастосування дотримується і Верховний Суд, про що ним було зазначено у постанові від 14 грудня 2022 року, справа 754/10882/17 (https://reestr.court.gov.ua/Review/107938586).

Тож зважажючи на викладене вище суд переконаний у тому, що саме у зв`язку із діями обвинуваченого, які описані у формулюванні обвинувачення, яке суд вважає доведеним і описаним вище, потерпіла і отримала всі вказані тілесні ушкодження.

Суд також оцінив аргументи сторони захисту про те, що немає доказів умислу на заподіяння обвинуваченим саме тих тілесних ушкоджень, які визначив експерт, але і тут суд не може погодитись із стороною захисту, оскільки вибір обвинуваченим моменту нанесення ударів, місця розташування обвинуваченого і потерпілої у момент їх заподіння, їх кількість, спрямування та локалізація, а також продовження заподіяння тілесних ушкоджень після падіння потерпілої, яка немогла чинити опір, прямо і недвозначно вказують на те, що все це обвинувачений вчиняв виключно із прямим умислом.

І тому суд вважає, що діяння у вчиненні якого ОСОБА_7  звинувачує прокурор, дійсно мало місце, і це діяння дійсно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, тобто заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження. І з цих же мотивів, суд вважає винним у вчиненні цього правопорушення саме ОСОБА_7 .

Таким чином суд погоджується із стороною обвинувачення у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 , в осудному стані, вчинив кримінальне правопорушення, яке правильно кваліфіковано прокурором за частиною 1 статті 125 КК України. І у вчиненні цього правопорушення винен саме ОСОБА_7 .

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_7 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання судом не встановлені, а тому ОСОБА_7 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 125 КК України, на загальних підставах.

Суд погоджується з усіма учасниками справи у тому, що обставини, які обтяжують або пом`якшують покарання ОСОБА_7 та передбачені частиною 1 статті 67 та частиною 1 статті 66 КК України, відсутні.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, з метою врахування вказаних вище обставин, суд виходить з наступного:

- суд враховує, що санкція частини 1 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_7 у цій справі, що вказані вище та будуть зазначені нижче;

- суд враховує конкретні обставини (що вказані у визнаному судом доведеним формулюванні обвинувачення), за яких ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 2 статті 12 КК України, є кримінальним проступком та кваліфікується за частиною 1 статті 125 КК України. Зокрема, суд враховує, що два удари ОСОБА_7 наніс потерпілій сзаду, у той момент коли вона навіть цього не бачила, і не очікувала; вона є жінкою, яка досягла повних 58 років; після того, як вона впала і опинилась на бруківці, він продовжив своє діяння, і припинив тільки коли до нього підійшла інша людина;

- суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення умисно, з прямим умислом, і наслідком його діяння було порушення права потерпілої на особисту недоторканість, яке знайшло свій прояв у заподіяних потерпілій тілесних ушкодженнях її тіла;

- суд відзначає, що ОСОБА_7 покинув місце події, що вказує на його бажання уникнути відповідальності, а не на те, що він це зробив через роздратованість, як він на це посилався (бо як вказали усі свідки, він почав збиратись і поїхав тільки но почув, що потерпіла викликала поліцію);

- суд враховує, що обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання ОСОБА_7 , за вчинений ним проступок та передбачені частиною 1 статті 67 та частиною 1 статті 66 КК України, дійсно відсутні;

- ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коломия Івано-Франківської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.45 - копія паспорту); фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; громадянин України; освіта вища; одружений; фізична особа- підприємець; отримує дохід 3000-4000 гривень на місяць; на утриманні нікого немає; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра не перебуває (а.с.42,43 - довідки); судимостей чи непогашених адміністративних стягнень, не має (а.с.44 - довідка);

- але суд відзначає, що ОСОБА_7 свою вину у вчиненому так і не визнав. І хоча він двічі просив пробачення у потерпілої, воно не було щирим, оскільки він, як він сам пояснював суду на уточнюючі питання вибачається за ситуацію, яка сталась із потерпілою, але не вибачається та не визнає те, що саме він побив потерпілу двома ударами в обличчя та заподіяв тілесні ушкодження.

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності для призначення ОСОБА_7 покарання суд вважає, що найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 1 статті 125 КК України, тобто штраф, не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто мета покарання не буде досягнута, зважаючи на максимальний розмір штрафу (850 гривень) та існучий дохід обвинуваченого (3000-4000 гривень). Штраф, навіть у його максимальному розмірі, не зможе стати настільки відчутним для обвинувачвеного аби він зміг переосмислити свою поведінку та виправитись. І тому штраф, не буде відповідати не тільки меті покарання, а й принципу індивідуалізації відповідальності обвинуваченого та справедливості, зважаючи на характер вчиненого діяння обвинуваченим, його поведінці після вчинення діяння, ставлення обвинуваченого до свого діяння, який вважає себе не винуватим, та застосування ним фізичної сили (ударів кулаками), сзаду, в обличчя жінки 58 років.

І тому з огляду на викладене та з урахуванням статті 56 КК України та відсутністю обставин, за наявності яких обвинуваченому неможливо призначити громадські роботи у якості покарання, ОСОБА_7 слід призначити основне покарання у виді громадських робіт, як вважали прокурор та потерпіла. Але суд вважає, що зважаючи на вказані вище обставини, які суд враховує при призначенні ОСОБА_7 цього покарання, строк громадських робіт у 120 годин, буде достатнім аби досягнути мети покарання та відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації покарання ОСОБА_7 . І ні прокурор, ні потерпіла не змогли навести додаткових аргументів, які судом не були враховані, аби суд призначив обвинуваченому покарання у виді громадських робіт на більший строк, у тому числі й максимальний: 200 годин, як просили прокурор та потерпіла.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

І хоча суд ухвалює обвинувальний вирок, в силу положень частини 2 статті 124 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не надала суду документально підтверджені витрати на залучення експерта чи експертів, підстав для розподілу судових витрат не має.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Однак, в матеріалах справи речові докази відсутні, а тому підстави для вирішення питань щодо їх долі, відсутні. Документи, слід залишити у матеріалах кримінального провадження.

Інші процесуальні питання.

Підстави для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК - відсутні.

Таким чином, на підставі всього вище викладеного та керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_7 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України основне покарання у вигляді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Розподіл судових витрат - не проводити.

Документи залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя                         ОСОБА_1