ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/2176/20 Номер провадження 22-ц/814/2118/23Головуючий у 1-й інстанції Материнко  М.О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021року, ухваленого у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст судового рішення складено – 12.02.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», третя особа – ОСОБА_2 про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за не отримані послуги, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання незаконною бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним наданням ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» послуг з централізованого опалення до її квартири АДРЕСА_1 , вона реалізувала своє право на відмову від користування послугами з 11 травня 2007 року, після того як міжвідомчою комісією з розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі ЦО та ГВП надано дозвіл на відключення квартири. Починаючи з липня 2007 року фактично послугами ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не користувалась у зв`язку із демонтажем внутрішньо-квартирного обладнання та встановленням власного обігрівального обладнання, та не сплачувала жодних коштів. Однак, не зважаючи на це, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заявляє про наявність заборгованості із надання послуг з теплопостачання, у зв`язку із чим протягом 2008-2017 років і по теперішній час намагається безпідставно стягнути заборгованість за послуги теплопостачання у судовому порядку, шляхом звернення до суду із позовами, заявами про видачу судового наказу. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними. Позивач вважає, що між нею та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відсутні цивільно-правові договірні правовідносини щодо надання-отримання послуг теплопостачання через незаконну та протиправну бездіяльність ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо підготовки та підписання з нею Типового договору про надання таких послуг з 2006 року.

Свої душевні страждання та переживання, яких вона зазнала і зазнає у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї самої та членів її сім`ї, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у сумі 608 000 грн. З урахуванням наведеного просила суд встановити факт відсутності між нею та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» цивільно-правових, договірних відносин щодо надання-оримання послуг теплопостачання (опалення) за адресою проживання; визнати неправомірною та незаконною бездіяльність ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо непідготовки, не підписання Типового договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (опалення) починаючи з 2006 року; визнати незаконними та безпідставними дії ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» щодо стягнення заборгованості за послуги теплопостачання (опалення); визнати незаконними вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерого» в частині заявлення про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги теплопостачання (опалення) у період з липня 2007 року і по теперішній час, стягнути з ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на користь ОСОБА_1 608 000 грн. моральної шкоди, вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», третя особа – ОСОБА_2 , про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за не отримані послуги, відшкодування моральної шкоди – відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самовільне відключення споживача від системи централізованого теплопостачання, що не звільняє їх як споживачів послуг від відповідальності за невиконання обов`язків щодо сплати за фактично надану теплову енергію, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту відсутності правовідносин, визнання бездіяльності щодо укладення договору, визнання незаконними дій щодо стягнення заборгованості, визнання незаконною вимоги про наявність грошових зобов`язань за неотримані послуги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що безпідставною є вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні, всупереч вимогам статей 77-78 ЦПК України, не доведені.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку фактично надання і отримання послуг з централізованого теплопостачання мешканцями квартири АДРЕСА_1 .

02.06.2021 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт ОСОБА_1 на неодноразові виклики в судове засідання апеляційного суду не з`явилася. Про час та місце розгляду справи була повідомлена в порядку передбаченому ч. 1ст. 131 ЦПК України.

Представник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтави №554/7660/19 від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року, які набрали законної сили, встановлено, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1 , загальною опалювальною площею 48,2 кв.м, в якій проживають ОСОБА_1   та ОСОБА_2 .

З копії витягу із протоколу № 9 від 11 травня 2007 року Міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП при виконавчому комітеті Полтавської міської ради № М-1465 від 14 травня 2007 року вбачається, що комісія розглянула питання щодо відключення квартири АДРЕСА_1 та надала дозвіл на відключення квартири від мереж ЦО та ГВП та установлення індивідуального опалення. Роз`яснено, що для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП необхідно звернутися до ВАТ «Полтавагаз» та ОВП «Полтаватеплоенерго».

Проте, споживачами послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2    не було дотримано визначений законом порядок відключення від мереж централізованого опалення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що обставини, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом - ( ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Врахувавши вищевикладене, місцевий суд прийшов до висновку про те, що власниками квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самовільне відключення споживача від системи централізованого теплопостачання, а тому такі дії не звільняють їх, як споживачів послуг, від відповідальності за невиконання обов`язків щодо сплати за фактично надану теплову енергію.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Згідно пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства Будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація, на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже на час виникнення спірних правовідносин, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись із дотриманням споживачем процедури визначеної Порядком.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили у справі №554/7660/19 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися до відповідних органів для отримання технічних умов та розроблення проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Акт про відключення монтажною організацією квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання за вищевказаною адресою не складався та не затверджувався у визначеному законом порядку, а тому слід вважати, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведені обставини, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, зважаючи на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що власниками квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання, а тому такі дії не звільняють їх, як споживачів послуг, від відповідальності за невиконання обов`язків щодо сплати за фактично надану теплову енергію.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 608 000 грн. та витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу ОСОБА_1 , з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір шкоди в сумі 608 000 грн., та не надавши відповідного обґрунтованого розрахунку та доказів, які б свідчили про правомірність вимог в цій частині. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Натомість, позивачем не надано жодних доказів які б підтверджували заподіяння моральної шкоди.

Згідно абз. 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не вказано за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, яким чином в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого позивач при цьому виходить.

Стаття 23 ЦК України передбачає відшкодування особі моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищеннм чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, позивачем не було надано доказів спричинення моральної шкоди, а саме: втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних їй теплопостачальною організацією та причинного зв`язку між існуванням заборгованості та моральними стражданнями ОСОБА_1 .

За відсутності факту наявності протиправного діяння з боку відповідача, як обов`язкової складової притягнення до цивільно-правової відповідальності, колегія суддів приходить висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Що стосується витрат на правову допомогу, відповідно до частини 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно пункту 1 частини 3 цієї статті належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До складу витрат на правничу допомогу включають: гонорар адвоката на представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких доказів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи, що такі докази позивачем надано не було та жодного підтвердження понесених судових витрат матеріали справи не містять, правові підставіи для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 02 лютого 2021року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 жовтня 2023 року.

Головуючий                        О.О. Панченко

Судді                                                Т.В. Одринська

                                                                               В.П. Пікуль